Іван Драч - постать певною мірою символічна. Перший лідер Руху. Народний депутат Верховної Ради 12-го скликання. Поет. Людина, відома серед українців у всьому світі. І не тільки за посадою (голова Української всесвітньої координаційної ради та голова ради товариства "Україна"), а й за широкою громадською діяльністю. Зараз - розмова з дуже конкретної нагоди.
- Пане Драчу, наближається Другий всесвітній форум українців, який має пройти 21-23 серпня у Києві. До вас, заступника голови оргкомітету форуму, визнаного керівника міжнародних українських організацій, першим запитанням цілком логічно буде запитання про мету цього форуму.
- Українство розсіяне, як то кажуть, у всіх світах. В самій Україні живе біля 40 мільйонів українців. Українців же за межами України тільки офіційно живе біля 20 мільйонів, а насправді, мабуть, треба додати стільки ж. Отож наскільки важливою є робота з поєднання нашого етносу, переоцінити важко. Наш форум - і є спробою поєднання, бодай на якийсь час, представників усіх гілок світового українства. Зберемося разом, обговоримо проблеми, зав`яжемо нові контакти...
- Звідки очікуються делегати та гості? Скільки має бути учасників?
- Розподіл делегатів приблизно такий: 200 - західна діаспора, 200 - східна, 250 - сама Україна. А гостей буде, ймовірно, в межах тисячі чоловік. Крім того, учасники різних секцій, круглих столів... Очевидно, кілька тисяч людей візьме участь у різних формах роботи форуму. Перше засідання відбудеться 21 серпня в Палаці "Україна". На ньому очікується виступ Президента Леоніда Кучми. Наступного дня працюватимуть секції та круглі столи в Національному університеті імені Тараса Шевченка. І 23 серпня - знову пленарне засідання відбуватиметься в Палаці "Україна".
- Будь ласка, розкажіть детальніше про те, над якими основними проблемами працюватимуть учасники форуму, які питання вони розглядатимуть?
- Ілюзій особливих у мене вже давно немає. Звичайно, те, що протягом шести років не могла зробити й організувати українська держава, те не зможуть зробити за три дні українці з усіх кінців світу. Але на чомусь наголосити вони таки зможуть. Наприклад, для мене важливим є міжконфесійний круглий стіл. Ми хочемо, щоб за допомогою тих душпастирів, які приїдуть з Канади, Сполучених Штатів Америки, Австралії, відбулося увиразнення нашої релігійної ситуації, щоб була виявлена підтримка державницьких прагнень тієї частини нашого кліру, в якої вони є. Має бути цікавим круглий стіл, який зветься "Україна ХХІ століття очима молоді". Тут Осип Зінкевич і Олесь Доній разом із гуртом однодумців, що об`єдналися навколо організації "Молода Україна" та видавництва "Смолоскип", хочуть своїми очима подивитися на ті проблеми, які у нас є, і мабуть, це буде гостра дошкульна розмова, але чим вона буде дошкульнішою, та водночас і розумнішою, тим буде краще для нашої ситуації. Цікавий, як на мене, має бути круглий стіл з політичних проблем. Візьмемо, наприклад, проблему доцільності перебування в Україні тих політичних організацій, які досі існували на еміграції. Йдеться, звичайно, про Конгрес українських націоналістів, йдеться про ОУН Миколи Плав`юка, йдеться про Українську революційну демократичну партію. Це буде також гостра розмова, і вона повинна давати теж якесь певне насвітлення. Я хотів би, щоб участь у цьому круглому столі взяли представники всіх політологічних центрів, у тому числі й газети "День".
- Чи планується виробити якийсь механізми підтримки акцій українства в усьому світі? І на яких питаннях нині зосереджене світове українство?
- Українським урядом ще за прем`єрства Євгена Марчука була підписана програма "Українська діаспора до 2000 року". Я думаю, що якраз відповідно до цієї програми й треба діяти. Інша річ, що точитимуться дискусії про те, якими мають бути координуючі органи українства, чи має далі бути Українська всесвітня координаційна рада, чи має з`явитися якась інша організація. Але те, що такий центр повинен бути, й повинен працювати на розв`язання всіх тих українських проблем, які є - це безсумнівно.
І тут я хотів би наголосити на нових проблемах, що з`явилися за ті п`ять років, що минули від першого до другого форуму. Наприклад, з'явилася нова хвиля еміграції, чи , стосовно України, це, звичайно, нова хвиля виїзду з України. Це молода, інтелектуальна хвиля, яка їде великою масою до Сполучених Штатів і Канади. Ви знаєте, колись існували торжища українською підневільною силою, коли наших людей кочівники забирали й продавали на ринках. Тепер сама робоча сила йде кудись туди, за синє море, і це дивовижно трагічна проблема, одна з найтяжчих проблем Української суверенної держави, коли молоді люди, найактивніші, найрозумніші, відпливають, щезають з українського обрію. І тут є інша проблема: яким чином має ставитися стара українська еміграція до цієї нової хвилі? Наразі дуже мало дотику між цими двома субстанціями, а важливо, щоби був контакт, було взаєморозуміння. Тепер - ще одна проблема, особливо виразно вона піднімається представниками українства у Сполучених Штатах Америки, в Канаді - про так зване подвійне громадянство. Подвійного громадянства у нас немає й не може бути за Конституцією, і це - правильно, це політично грамотно. Але може існувати поняття так званого "закордонного українця". Щось на зразок цього є у Вірменії. "Закордонний вірменин" - є таке поняття, закріплене законами й урядовими постановами. Є така проблема, й вона розв`язана в Словаччині - амбасадор України в Словаччині Дмитро Павличко передав мені закон "Про закордонного словака". Ми обов`язково мусимо все це обговорити, бо тут - проблема контактів наших закордонних українців з Україною.
Як на мене, для єднання світового українства щось має бути ще й узагальнююче та закличне. Видається, це повинна бути проблема відновлення нашого Михайлівського Золотоверхого собору. Ми маємо закликати всесвітнім форумом українців всіх українців до того, щоб до 2000 року його відновити. Декому ввижається, що така затія не така вже й потрібна, але ми бачимо, що інші народи знаходять якесь таке об`єднуюче начало. Для мене таким началом є відновлення Михайлівського Золотоверхого собору.
- А тепер - не дуже приємне запитання. Чимало існує людей, котрі вважають так: навіщо витрачати великі державні гроші на проведення якихось широкомасштабних форумів, коли людям місяцями не виплачують зарплатню?
- Ну, це те саме, - навіщо ставити пам`ятник Ярославові Мудрому чи княгині Ользі. Справді, народ, люди живуть із тяжкими проблемами, з невиплатами платні, пенсії і подібними. Ці проблеми на форумі будуть поставати і перед нами, і перед світовим українством, і, мабуть, буде чимало дошкульних стріл у бік української держави, у бік Президента, Верховної Ради, уряду. Але разом з тим не дбати, щоб існував і заявляв про себе етнос наш у світовому масштабі - це значить просто не дбати про своє майбуття. Ми повинні розуміти й знати: доки існуватиме український етнос, доти існуватиме й українська держава. І наша українська держава мусить підтримувати наш український етнос. В цілому світі це загальноприйняті норми для цивілізованих держав.
- Як триває сам процес підготовки до форуму, чи все там йде гладко?
- Гладко це не може йти жодним чином, бо різні сили беруть участь у цьому процесі. Така структура, як Державний комітет у справах національностей та міграції, хотіла б підім`яти всі громадські організації. Але ж громадські організації, за ідеєю, й повинні проводити такі форуми, як всесвітній форум українців - звичайно, при підтримці держави. Ну, ми на останньому, за часом перебігу, оргкомітеті поставили цю проблему "на ноги", й зараз у нас на всіх рівнях іде напружена робота, щоб цей форум відбувся на належному рівні.
-Чи сам форум все ж таки матиме політичний присмак, чи це буде деполітизований форум усіх українців, незалежно від їхньої партійності?
- Без політики такий захід обійтися не може. Але цей захід буде водночас і загальноукраїнський. Те, що без політики не обійдеться, це ж зрозуміло, бо тут буде репрезентовано різноманітні сили. Формування делегатів - воно ж теж відбувається різним чином. Наприклад, у формуванні делегатів від України головну роль грає Державний комітет у справах національностей та міграції. Йде цей процес через обласні адміністрації. Хоч ми робимо все, щоб серед делегатів було репрезентовано громадські організації, але з того, як формуються делегації від областей, бачу, що державні струкутури бачать цей форум як черговий чиновницький захід. Стільки має бути делегатів, і кожна обласна адміністрація формує список за своїм смаками й уподобаннями. Ми намагаємося втручатися, ми хочемо, щоб там було репрезентовано такі громадські організації, як Конгрес української інтелігенції, "Просвіта", творчі спілки письменників, художників, Спілка офіцерів України, українське козацтво.
- І наостанок - чого ж Ви чекаєте від цього форуму?
- Знаєте, я досить тверезо дивлюся на перебіг подій, як в Україні, так і в світі. А я чекаю, мабуть, найголовнішого: коли збирається українство - а в такому представницькому складі за п`ять років воно не збиралося - то все ж таки це є чинником порозуміння між різними організаціями, різними людьми. Колись Микола Гоголь про таке товариство, яке, мабуть, найдорогоцінніше, що є у світі, про поєднання духовне між людьми, говорив прекрасні слова. Отож форум, мабуть, і здійснить найголовніше - духовне єднання світового українства.
Бесіду вів Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
