Мери найбільших українських міст країни не виконують своїх передвиборних обіцянок. Про це нещодавно, презентуючи результати відповідного дослідження, заявив голова Комітету виборців України (КВУ) Ігор Попов. За словами пана Попова, для моніторингу обрали міста-мільйонники, де планується проведення Євро-2012, «тому важливо знати, як там просуваються справи». Крім того, всі мери незабаром перетнуть «екватор» свого перебування біля керма влади, відповідно, градоначальники мають чимало реалізувати з обіцяного виборцям на виборах 2006 року. Результати, на жаль, невтішні.
Пальму першості за невиконаними обіцянками, на думку експертів, утримує столичний мер Леонід Черновецький. На виборах два роки тому Леонід Михайлович у своїй виборчій програмі обіцяв киянам, що не менш, як 20% усіх бюджетних надходжень «буде поділено порівну між усіма прошарками городян».
Таким чином, якщо взяти за основу столичний бюджет 2008 року (24,85 млрд. грн.), то на виконання обіцянок пана Черновецького кожний житель столиці мав лише цього року збагатити свій сімейний бюджет на 1700 гривень. Однак ця виборча обіцянка Леоніда Черновецького так і залишилася обіцянкою.
«Загалом передвиборні програми й обіцянки мерів великих міст України за два роки їхньої діяльності виконані не більш, як на чверть», - констатує глава КВУ. Не виконані й принципові обіцянки - наприклад, у жодному з великих міст експерти Комітету виборців не виявили діючих прозорих схем виділення земельних ділянок.
На думку аналітиків, невиконання багатьох пунктів виборчих програм має об'єктивний характер: програми були перенасичені популістськими гаслами, які в принципі неможливо реалізувати. Але, констатують експерти, дуже часто мери не поспішають виконувати й ті пункти виборчих обіцянок, які цілком могли б втілити в життя. Більше того, вчорашні кандидати в мери й сьогоднішні міські голови в деяких випадках діють... усупереч своїм же передвиборним обіцянкам.
Невиконання виборчих обіцянок мерами набуло загальнодержавного характеру.
З урахуванням старту кампанії з обрання мера столиці й Київради зупинимося саме на цьому регіоні, оскільки киянам варто сьогодні подивитися на те, що пропонують імовірні володарі ключів від головного кабінету на Хрещатику, 36, аби завтра не шкодувати про свій же вибір. Ось лише один приклад. За підрахунками експертів, нинішні соціально-виборчі обіцянки двох кандидатів на мерську посаду - Леоніда Черновецького й Віталія Кличка, обчислюються в 8 млрд. і 5-6 млрд. грн. відповідно. І це при тому, що річний столичний бюджет на 2008 рік становить 24 мільярди гривень. Коментарі, як то кажуть, зайві.
Є ще одна болюча точка на виборчій карті української столиці - використання тими чи іншими кандидатами горезвісних важелів адміністративного ресурсу. І незважаючи на те, що виборча кампанія в Києві тільки-но стартувала, «перші ластівки» адмінресурсу вже видно. Нинішній столичний градоначальник Леонід Черновецький знайшов фінансове джерело для роздавання виборчих «слонів». «До уряду надійшло декілька листів від АК «Київенерго» про те, що їх відключають від газу. У свою чергу, НАК «Нафтогаз» пояснив, що київська влада вже два місяці як припинила розрахунки за постачання газу. Таким чином, київська влада замість того, щоб здійснювати розрахунки за газ, використовує ці кошти для підкупу громадян», - заявив днями кандидат у мери від БЮТ Олександр Турчинов.
ЧОГО ХОЧУТЬ ВИБОРЦІ?
...Сьогодні вулиці, вулички й провулки столиці заполонили портрети тих, хто претендує на мерську булаву. Тим часом, соціологи з величезного числа потенційних градоначальників виділяють трьох кандидатів-фаворитів. Це Леонід Черновецький, Олександр Турчинов і Віталій Кличко. Але яким бачать городяни майбутнього мера? Якщо знов-таки апелювати до соціології, то збірний образ ідеального мера кияни представляють так: це чесний, освічений професіонал, що має досвід роботи у сфері держуправління й команду фахівців у різних галузях. Але, знов-таки, чи відповідають кандидатські мерські пропозиції народному попиту? З перерахованих киянами критеріїв, мабуть, варто викреслити пункт «чесність», оскільки в українських реаліях політика й мораль не сумісні. Хоч і є окремі винятки з цього правила.
ПУНКТ ПЕРШИЙ: ОСВІТА КАНДИДАТІВ
Діючий мер Києва пан Черновецький - юрист. Він закінчив Харківський юридичний інститут (нині Національна юридична академія).
Уродженець селища Біловодське Московського району Киргизької РСР Віталій Кличко закінчив Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут імені Драгоманова (фах - «викладач фізвиховання»). Віталій - кандидат наук у сфері фізичного виховання й спорту (захистив дисертацію на тему «Методика визначення здібностей боксерів у системі багатоетапного спортивного відбору»).
Претендент на мерську посаду від пропрем'єрського блоку БЮТ Олександр Турчинов 1986 року з відзнакою закінчив технологічний факультет Дніпропетровського металургійного інституту. Турчинов - доктор економічних наук, професор, автор низки монографій і наукових робіт, присвячених дослідженням корупції, тіньової економіки.
ПУНКТ ДРУГИЙ: НАЯВНІСТЬ КОМАНДИ ПРОФЕСІОНАЛІВ
Що стосується команди нинішнього мера, то тут дійти однозначного висновку про професіоналізм його оточення або його відсутність складно. З одного боку, найближчі соратники пана Черновецького (зокрема, Ірена Кільчицька й Олесь Довгий) демонструють працездатність, якій позаздрив би, мабуть, кожний житель столиці. З другого - цю працездатність вони інвертують не туди, куди, очевидно, варто було б. Судіть самі. За один лише сесійний день команда мера Черновецького спромоглася розподілити цілих триста земельних ділянок. За середніми підрахунками, виручка за столичну землю в конкретному випадку становила близько десяти мільярдів доларів (до речі, це вдвічі більше, ніж отримано від продажу «Криворіжсталі»). Однак ці кошти традиційно «пропливли» повз міську бюджетну пристані. Молодь, яка за цинізмом перевершує політиків, старших у десятки разів, - так загалом лаконічно, але влучно аналітики характеризують команду пана Черновецького.
Щодо команди, цілком зрозумілою є ситуація з висуванцем від БЮТу. На київський виборчий полігон «біло-серцеві» кинули найвідоміших і, слід визнати, кваліфікованих партійців. Перелічувати поіменно команду Турчинова можна доволі довго (Томенко, Зінченко, Хостікоєв), варто хіба що зауважити, що першим номером у виборчому списку БЮТу до Київради йде Юлія Тимошенко й інші відомі бютівці. Тож на рівні Київради (як, проте, й на рівні уряду) командне плече ініціативам потенційного мера Турчинова підставити буде кому. До речі, в політичних колах говорять, що в разі перемоги кандидата-бютівця, на посаду київського секретаря може бути делегований віце-прем'єр у першому уряді Юлії, віце-спікер у парламенті V скликання Микола Томенко.
Що ж до третього кандидата - Віталія Кличка, то тут у частині наявності команди не все так однозначно. Віталій у численних інтерв'ю неодноразово заявляв про те, що, мовляв, мер Києва - це не директор колгоспу, він має бути ефективним менеджером, а не знавцем підвалів, горищ, вуличних пробок і каналізаційних люків. Якщо з таким визначенням і можна погодитися, то лише частково.
У разі перемоги Кличка на виборах його радником стане колишній мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані. Те, що Джуліані був успішним мером, який зумів провести низку реформ у Нью-Йорку, - факт. Однак питання в тому, чи зможе цей ефективний американський управлінець у статусі радника реально впливати на тактику й стратегію київської влади? Що ж до вітчизняних політичних діячів, представлених у команді Кличка, то тут, як то кажуть, теж є питання. Наприклад, серед соратників Віталія є вельми неоднозначні постаті, зокрема, Лев Пархаладзе. Останній за часів, коли мерську посаду займав Олександр Омельченко, планував забудувати свята святих столиці - Дніпровські схили. Питання чи зможуть люди, які виношували вчора такі «грандіозні» будівельні плани, сьогодні, прийшовши до влади, стояти на варті збереження історичного вигляду Києва, залишається відкритим.
ПУНКТ ТРЕТІЙ: ДОСВІД РОБОТИ
Тут, мабуть, достатньо навести сухі біографічні дані трійки кандидатів-фаворитів.
Уродженець Харкова Леонід Черновецький у 1977- 1981 роках працював старшим слідчим прокуратури Київської області. У 1984-1989 рр. Черновецький - викладач, заступник проректора з наукової роботи Київського університету ім. Т. Шевченка. З 1989 по 1996 р. займався створенням і розвитком концерну «Правекс». Пан Черновецький тричі обирався народним депутатом України (1996, 1998 і 2002 року) й деякий час був позаштатним радником Президента Ющенка.
Олександр Турчинов після закінчення ВНЗ нетривалий час працював майстром на меткомбінаті «Криворіжсталь». 1991 р. очолив Інститут міжнародних відносин, економіки, політики й права. У 1992- 1993 рр. керував економічним комітетом Дніпропетровської облдержадміністрації. 1998 р. Олександр Турчинов уперше став народним депутатом (пізніше отримував мандат ще тричі: 2002, 2006, 2007 року).
Після помаранчевої революції багаторічний соратник Юлії Тимошенко займає посаду голови СБУ. Однак у вересні 2005 р., коли Президент відправив уряд пані Тимошенко у відставку, Турчинов подає рапорт про відставку, в якому зазначає, що рішення глави держави «загрожує національній безпеці».
Після парламентських виборів-2007, формування демократичної коаліції й уряду під керівництвом Юлії Тимошенко Олександр Турчинов зайняв у Кабміні крісло першого віце-прем'єра. Лідер БЮТ довірила своєму першому заступникові зайнятися такими відповідальними напрямками, як фінанси й паливно-енергетичний комплекс (зокрема, розв'язання газових проблем і усунення з ринку посередницької компанії «РосУкрЕнерго»). Крім того, Турчинову подеколи доводиться підміняти прем'єра на засіданнях уряду, а ще відбивати численні інформаційні атаки Секретаріату Президента.
Віталій Кличко практично все своє життя присвятив спорту. Боксом Віталій почав займатися з 14 років. 1999 р. був внесений до Книги рекордів Гіннесса як перший чемпіон світу в суперважкій ваговій категорії, який виграв 26 боїв нокаутом, для чого йому знадобилася найменша кількість раундів.
Лише 2005 р. Віталій Кличко почав активно цікавитися політичною діяльністю. Незабаром він став радником Президента України Ющенка.
На виборах-2006 Кличко одночасно балотувався в народні депутати України (номер перший списку блоку «Пора- ПРП»), у депутати Київради й на посаду мера столиці. У результаті отримав лише мандат депутата законодавчого органу столиці, очоливши фракцію блоку свого імені.
Якщо абстрагуватися від конкретних постатей нинішніх претендентів на мерську посаду, їхніх моральних і професійних якостей і повернутися до виборчих обіцянок, то тут, як то кажуть, медаль на два боки. З одного боку, можна зауважити, що політики, як говорив свого часу пан Хрущов, часто обіцяють звести мости навіть там, де нема річок. Але з другого боку, відомо, що якщо дуже захотіти, можна в космос полетіти (ніяких аналогій. - Ред. ). У будь- якому разі, все пізнається в порівнянні, а грунт для цього порівняння ми дали.
