Партії приступили до збору підписів. Вони в основному мало чим розрізняються поміж собою для електорату. Але закон і не змушує народ мучитися в роздумах - можна підписуватися в усіх списках одразу. Хоча важко уявити, що в якомусь кримському чи херсонському, наприклад, колгоспі, винзаводі, хлібокомбінаті дадуть роздзижчатися якійсь "бджілці" або розгулятися якомусь СЛОНу... Кореспондент "Дня" Тетяна КОРОБОВА розмовляє з лідером Аграрної партії України, народним депутатом Катериною Ващук.
- Катерино Тимофіївно, повідомлялося про першу п'ятірку вашої партії, але немає продовження, а цікаво - як там з яскравими особистостями.
- У нас список іще не остаточний. Є ще Фурдичко - голова Львівської облради, Мельничук - ректор Аграрної академії. Хто у нас там ще...
- Анатолій Романович Франчук.
- Так. У списку є, на якому місці - ще не знаю. Ми ухвалили рішення з остаточним списком визначитися після збору 200 тисяч підписів. Яка буде активність регіонів, як вони працюватимуть... Анатолій Романович поки що в першій десятці, але я не знаю, як тепер буде - він ще й державний службовець і тепер виникає питання...
- А ви не боїтеся, що люди глянуть і скажуть: ну, ясно, що це за партія - один Франчук у НДП, інший - в АПУ?
- Ну, розумієте, ми виконували волю наших обласних організацій. Не було на це волі керівництва партії. Анатолій Романович - не в керівництві нашої партії... Але загалом, я гадаю, до цієї теми ми з вами повернемося після 15 грудня, коли буде остаточний список.
- Ви конкуренти Селянської партії?
- Ми не шукаємо конкурентів. Ми шукаємо союзників.
- Ви маєте перевагу - партію очолює жінка.
- Якщо ви так вважаєте - дякую! На нас не завжди так дивляться, думають - ну, так собі, жінка. Але я знаю, що жінки в нас в Україні завжди були активними. Якщо в селі приходила в господарство працювати жінка, там завжди ставало добре.
- Партію організовував пан Зубець при панові Лазаренку. І я знаю, як на місця, в держоргани, пішла вказівка - терміново організувати осередки.
- Ні, це не так. Ви бачили лише верхівку айсберга. Партію організовували ми у Верховній Раді, коли підписали листа-звернення до селян України 26 народних депутатів. Ми хотіли під цим прапором об'єднати все селянство.
Пізніше до цього долучилося багато людей на урядовому рівні, зокрема й тих, хто тоді працював. Нам не все подобалося... Але на сьогоднішній день ми виправили ситуацію.
- Тобто, мало хто сумнівається, що ви - президентська партія.
- Ну, якби ми були настільки президентською - ми б добре почувалися. А ми ледве-ледве випросили собі приміщення на Рейтерській - а то були на Лівобережжі, така "козирна" партія, розумієте? У нас в партії одна малесенька машинка - "Жигуль"-сімочка... У нас у вищій раді партії немає урядових чиновників - один Юрій Михайлович Карасик. І то ми його туди обирали, коли він був не міністром, а херсонцем.
- Ставлення до Карасика теж не однозначне... Франчук і Карасик - обличчя партії дуже виразне, чи не так?
- Я хочу сказати, що жодний міністр, який працює сьогодні в уряді - не міг не порушити якихось параграфів у своїй діяльності. Є, напевно, якісь претензії... Але ми йому віримо, як людині. Те, що він не лиходій... Що він ніколи не ставив вище власні інтереси - ми знаємо. І назвіть мені міністра, який о 7 ранку на роботі - ви такого знаєте? Те, що він професіонал - він довів на Херсонщині. І в уряді краще за Карасика ніхто нічого не зробив, лише гірше. Тому його й повернули в уряд.
Від редакції: - Так?
