Вимкнення російських телеканалів хоч-не-хоч сфокусувало увагу громадськості на комплексі проблем, пов’язаному з компаніями-операторами кабельних мереж. Насамперед, користувачі цих самих мереж спробували розібратися, чому вони не мають права зажадати за внесену абонплату показу каналів, що зникли — хай навіть у обмеженому вигляді. Виявляється, в договорах на виконання робіт із технічного обслуговування кабельних мереж немає пункту, що обумовлював би, які саме канали бере на себе обов’язок транслювати оператор. Щоправда, як завірили «День» у тій же Всеукраїнській асоціації операторів кабельних мереж, у найближчі декілька років більшість операторів встановить у себе спеціальну техніку, яка зможе «підводити» кожному абонентові набір тих каналів, які він сам вибере.
Що ж до самих договорів, то минулого тижня Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (АМКУ) порушило справи щодо двох компаній-операторів кабельного телебачення (назви яких не розголошується) за ознаками порушення антимонопольного законодавства — і вони, зі слів глави Київського міського територіального відділення АМКУ Миколи Лисицького, стосуються саме складання договорів. Як підкреслив на прес-конференції, що відбулася в четвер, глава столичного відділення АМКУ, аналіз змісту договорів, укладених вказаними компаніями з абонентами, показав їхню невідповідність вимогам закону «Про обмеження монополізму та недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності» в частини нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище. У договорі, передусім, на думку комітету, необхідно визначити матеріальну відповідальність компанії перед клієнтами за неповне чи неякісне надання послуг і за технічний стан самої кабельної мережі. Так само було б справедливим, вважають в Антимонопольному комітеті, документально закріпити терміни, не пізніше котрих оператор має повідомляти клієнтам про зміну цін на свої послуги, перелік каналів, що транслюються, терміни та умови сповіщення перед змінами «настройок».
Окрім того, що вимкнення російських телеканалів виявило недосконалість договорів, воно зайвий раз загострило увагу на вартості послуг операторів кабельних мереж. Так, за словами того ж М. Лисицького, починаючи з 1999 року, до Київського відділення АМКУ надійшло багато заяв і звернень громадян, голів житлово-комунальних кооперативів щодо різкого зростання цін на послуги кабельного телебачення. Щоправда, мешканцям Києва гріх жалітися — вони вносять найскромнішу плату в Україні за користування кабельними мережами: ще 1999 року Київська міська держадміністрація своїм розпорядженням встановила граничні тарифи на послуги кабельного телебачення з обслуговування: до 12 каналів — 1 грн, до 20 каналів — 4 грн, понад 20 каналів — 7 грн. За відомостями асоціації, в Україні ці розцінки коливаються від 5 і до 12 гривень, а подекуди, за даними «Дня», сягають і 20 грн. на місяць. Але проведене минулого року «Днем» розслідування того, як формується абонплата, показало, що користувачі... недоплачують мережам: нинішній рівень абонплати не покриває витрат на функціонування кабельних мереж і, тим більше, не забезпечує їхній подальший розвиток. У той же час самі оператори не можуть підвищити її рівень через низьку платоспроможність населення.
«Я вимагаю відновлення мовлення російських каналів і публічного вибачення за моральні збитки. Якщо треба, нехай встановлять реальні розцінки та можливість вибору. Мені, наприклад, не потрібні канали іноземними мовами», — це слова з листа одного з наших читачів Богатирьова А. Я, котрий мешкає в Печерському районі столиці. Але, як бачимо, виходячи з існуючого змісту договорів, Богатирьов А. Я., як і всі глядачі, не може зажадати нічого з названого, окрім, можливо, одного: публічного вибачення, адже про вимкнення трьох провідних російських телеканалів можна було б попередити, як це робиться в чесному бізнесі.
Що ж, для українських телевізійників настали врожайні дні, а, може, й місяці. І, можливо, за цей час їм удасться переконати ту частину аудиторії, яка відрізнялася «проросійськими» уподобаннями, в своїй самодостатності. Безперечно, «прецедент із вимкненням» прискорить прийняття Верховною Радою закону про кабельне та супутникове телебачення, про необхідність якого так довго говорили. Нагадаємо, що в Україні зараз тільки одна п’ята діючих компаній-операторів кабельних мереж мають ліцензії, а половина від загального числа чекає на прийняття закону, щоб отримати її. А що ті, хто залишився? Продовжують користуватися недосконалістю законодавства та юридичною неписьменністю споживачів.
КОМЕНТАР
Юрій ЛАБУНСЬКИЙ, голова правління Всеукраїнської асоціації операторів кабельного телебачення та телеінформаційних мереж (ВАОКТТМ):
— Вимкнення російських телеканалів — захід вимушений. Пояснюють недавню зміну настройок на більшості телеекранів столиці, та й узагалі причини, котрі спонукають компанії «перемикати канали», давньою нелюбов’ю керівників ефірних телеканалів до наших колег. Давно чути про 70 млн. доларів, які ті щорічно втрачають через те, що, наприклад, російські РТР, НТВ та інші канали «напряму» доходять до помешкань українців. Тепер же «Інтер» і «1+1», котрі купили права на декілька телесеріалів російського виробництва, законно зажадали від кабельних операторів вилучення цих серіалів з кабельних мереж. Але краще вже зовсім поміняти канали, ніж «вирізати» з них окремі шматки, оскільки перегляд таких «порізаних» РТР і НТВ викликає шквал претензій від глядачів, незважаючи на те, що більшість операторів попереджали своїх абонентів, розміщуючи відповідну інформацію на екранах телевізорів замість вирізаних серіалів.
