У Верховній Раді України зареєстровано проект постанови про надання місту Ірпінь статусу обласного центру. Автор проекту депутат від Партії регіонів Петро Мельник вважає, що жителі Київської області зараз вимушені розшукувати обласні установи по всьому Києву, а це перевантажує транспортну систему міста. Для цього він пропонує об’єднати міста Ірпінь і Бучу, а також селища міського типу Ворзель, Гостомель, Коцюбинське і перенести в цей адміністративний центр всі офіси обласних органів влади, які зараз знаходяться в різних частинах Києва.
Появі проекту передували заяви голови Київської обласної державної адміністрації Анатолія Присяжнюка, який ще в травні озвучив цю ідею: «Ми плануємо створення масштабного адміністративного комплексу, де все буде сконцентроване в одному місці: органи влади, бізнес-центр, представництва банків тощо». Найвагомішим аргументом, на думку керівника області, є той факт, що обласному бюджету вже не доведеться віддавати левову частку своїх прибутків до столичного бюджету. Наприклад, податки з транспортних засобів надходять не до бюджету області, а йдуть до Києва. У регіоні залишається всього 30% цих грошей. До того ж, більшість людей, які живуть в Київської області, а працюють в Києві, платять податки саме до київського бюджету. Те саме стосується й підприємств, що розташовані на території області, але зареєстровані в Києві, тому податки, знову ж таки, йдуть до київського бюджету. На додаток до цього, обласні структури існують сьогодні в Києві на правах гостя. Вони повністю залежні від міської влади, повинні орендувати в них приміщення і території. Саме в появі своєї, обласної, столиці керівник області вбачає вирішення перерахованих проблем. Ним були названі міста-претенденти на звання столиці Київської області: Ірпінь, Вишгород, Бориспіль, Біла Церква. Мери цих міст із зацікавленістю сприйняли новину.
Найбільшу активність виявив мер міста Ірпінь Олег Бондар, який уже в середині червня представив депутатам обласної ради презентацію свого міста, в якій намагався аргументувати переваги перед іншими претендентами на звання столиці області. Як плюси Ірпеня, називалася близькість від Києва і хороша дорога, яку зараз розширюють до чотирьох смуг. Дорога вже на 30% побудована, після закінчення будівництва місто пов’яже з Києвом ще й тролейбусна лінія. Крім того, через Ірпінь проходить друге кільце Великої окружної дороги, якою зможуть потрапити до Ірпеня жителі області з Житомирського, Одеського та інших напрямів. Не забули й про жителів Ірпеня. Мер констатував той факт, що з 54 тисяч жителів міста, 25 тисяч щодня виїжджають на роботу до Києва, де платять податки. Якщо ж Ірпінь стане столицею області, це допоможе повернути людей назад. А як пам’ятки міста Олег Бондар називав десятки піонерських таборів, пам’ятник Незнайці (дитячий письменник Микола Носов саме в Ірпені створив цей відомий образ), на який зараз оголошено конкурс, і 600-річний дуб. Звичайно, для столиці області пам’яток замало, але депутати обласної ради позитивно сприйняли цю інформацію, а голова облради Олександр Качний назвав Ірпінь найцікавішим варіантом перенесення столиці.
Уже 30 червня 2010 року на брифінгу для журналістів Анатолій Присяжнюк чітко окреслив переваги міста Ірпінь як майбутньої столиці Київської області. Важливим плюсом Ірпеня є низька вартість оренди приміщень у порівнянні з Києвом, саме за рахунок цього планується компенсувати всі витрати, пов’язані з перенесенням столиці області. До речі, за проектом Петра Мельника, взагалі не передбачається фінансування з бюджету переїзд обласних органів влади в Ірпінь.
Протилежну думку висловила екс-голова Київської обласної державної адміністрації Віра Ульянченко, яка вважає цей проект нездійсненним через погано розвинену інфраструктуру області. На її думку, витрати на модернізацію обласної інфраструктури виявляться дуже високими, і економія коштів у результаті винесення за межі столиці офісів обласних органів влади не зможе їх компенсувати.
У цьому ж ключі розмірковують і аналітики ринку нерухомості, які стверджують, що в будь-якому місті, яке стане столицею Київської області, вартість нерухомості зросте мінімум на 10—15%. А результати опитування експертів ринку, проведеного однією столичною компанією, демонструють, що до кінця року вартість всієї заміської нерухомості зросте на 10%. Іншими словами, якщо Ірпінь стане центром області, то ціни на нерухомість і землю зростуть на 20—25%. Тому надії на компенсацію витрат, пов’язаних із перенесенням столиці області за рахунок низької вартості оренди приміщень, можуть не виправдатися.
Але в керівника Київської області є ще один аргумент на користь «безкоштовного переїзду» столиці. Він вважає, що інвестори самі будуть зацікавлені у зведенні будівлі для адміністрації області, а також офісів, зокрема для банківських відділень. «Я переговорив із банкірами: вони в першу чергу будуть зацікавлені переїхати і будувати свої філії», — заявив Анатолій Присяжнюк. Напевно, саме це мав на увазі Петро Мельник, коли казав, що перенесення обласної столиці в місто Ірпінь сприятиме залученню додаткових інвестицій.
Критики запланованого перенесення столиці вважають, що після того як Ірпінь стане обласним центром, у місті почнуть вирубуватися парки, ліси і сквери під адміністративні потреби, внаслідок чого місто втратить своє значення як курортної зони.
Не менш цікава думка співробітника столичної ріелтерської контори, який помітив у прагненні перенести обласні органи влади з Києва в інше місто прозаїчне бажання використовувати приміщення (а це понад десять тисяч квадратних метрів), що звільнилися, які здебільшого знаходяться в привабливих місцях Києва, для надання їх вигіднішим орендарям. А процес будівництва адміністративних будівель та облаштування прийнятної інфраструктури передбачає обіг дуже великих грошей із можливістю їхнього «освоєння».
Не вселяє оптимізму і заява Анатолія Присяжнюка про те, що процес переїзду в інше місто займе досить-таки тривалий час: «Навіть якщо брати по мінімуму, вийде років п’ять-десять. І, звичайно, перенести повністю все просто неможливо». Виходить, що жителям області доведеться кілька років половину питань вирішувати в новому обласному центрі, а половину все одно в Києві. Важко погодитися, що такий стан справ буде зручний для жителів області, які і зараз зазнають певних труднощів, коли всі обласні органи влади знаходяться лише в Києві.
Як бачимо, не все так просто. Питання з визначенням нової столиці Київської області зараз має бути на стадії вивчення. Анатолій Присяжнюк передбачає, що приблизно до вересня збиратимуться і обговорюватимуться всі пропозиції, розроблятимуться необхідні документи. Лише після цього найприйнятніша пропозиція має бути винесена на розгляд Верховної Ради для ухвалення остаточного рішення. Чому ж тоді вже наприкінці червня до Верховної Ради надійшов проект Петра Мельника, в якому пропонується надати місту Ірпінь статус обласного центру?
Як відомо, Петро Мельник є не лише депутатом Верховної Ради України від Партії регіонів, а й ректором Національної академії Державної податкової служби, яка розташована в місті Ірпінь. Можна припустити, що така поспішність Петра Мельника викликана бажанням «провести» це рішення через Верховну Раду, використовуючи наявність більшості там представників своєї партії. А у зв’язку з ухваленим рішенням народними обранцями про проведення місцевих виборів, Петро Мельник балотуватиметься в мери міста Ірпінь. Таку можливість уже обговорюють жителі Ірпеня. Якщо поглянути на проблему із запропонованої точки зору, то тоді все стає зрозумілим — кому й навіщо потрібна нова столиця: Верховна Рада, звичайно, підтримає проект Петра Мельника, а сам Мельник у свою чергу в листопаді матиме реальні шанси стати мером Ірпеня і, відповідно, мером майбутньої столиці Київської області.
КОМЕНТАР
Петро МЕЛЬНИК, народний депутат України, автор проекту:
— Київська область потребує єдиного адміністративно-офісного центру (зараз по всьому Києву для потреб обласних адміністративних будівель орендується 88 тис. квадратних метрів). Я б навіть сказав, спершу не адміністративний, а саме офісний. Надалі його слід розвинути як адміністративний. Його можна розташувати де завгодно. Для цього має бути інвестиційна привабливість цього міста, зручне географічне розташування. Вважаю, що найкраще для цього підходить Ірпінь.
Реалізація проекту підвищить капіталізацію ірпінського регіону. Це буде в інтересах і Бучі, і Ворзеля, й області, й держави в цілому. Я впевнений, що знайдуться підприємці, які вкладуть інвестиції. Тому що, по-перше, це зручне місце розташування — рекреаційна зона столиці України. По-друге, це курорт. Звичайно, держава теж може взяти участь у пропонованому мною проекті. Якщо для неї вигідні якісь інвестиційні програми, ми не заперечуватимемо.
Відомо, що в Ірпіні буде тренувальна база Євро-2012. Державний бюджет у зв’язку з цим уже бере участь у розвитку Ірпіня. Буде зведено стадіон на вісім тисяч місць, проектується глядацький центр на 1000 місць, будуть гуртожитки для вболівальників, завершується будівництво дороги між Ірпінем і Києвом. Держава може брати участь у проекті, отримуючи від цього відповідні дивіденди.
Зрозуміло, що інвестори вкладатимуть свої гроші в будівництво такого адміністративно-офісного центру, але, вважаю, що влада повинна виступити в долі будівництва. У першу чергу, в облаштуванні комунікацій, розвитку інфраструктури.
Ірпінь потребує такого масштабного розвитку. Адже це унікальне місце. Подивіться, у нас ростуть 600-річні дуби. Про Ірпінь можна говорити як про колиску духовності України. Понад 50% української класики написано в Ірпіні. Назву лише деяких: Довженко, Бажан, Рибак, Малишко, Первомайський, Шаляпін, Лемешев, Донцов, Сидорук та інші. Узагалі, в Ірпіні — Богом дана, благословенна аура.
Що стосується участі у виборах мера Ірпіня. Звісно, для мене це дуже цікаве питання. Якщо я сам не братиму участь у виборах, то я скажу мешканця Ірпіня, з ким я можу працювати. Я не проти ідеї бути особисто відповідальним за майбутнього мера. Тому що до нинішньої влади в місті в мене дуже багато питань. Я не можу ефективно працювати з нею. Але, думаю, ірпінчанам цікаво й те, що я як представник ірпінського регіону є депутатом Верховної Ради, тому розумію, які є механізми роботи й функціонування держави на рівні парламенту, Кабінету Міністрів. Я хочу знайти зв’язок зі справжнім мером, із тим, із ким я зможу працювати, за кого я можу поручитися. Для цього я повинен створити в Ірпіні відповідну команду.
