Умови для їхнього «виведення», як, проте, і будь-якого підприємства, виявилися вельми несприятливими. З початком нового 2003 року на Одесу обрушилося відразу три реформи: адміністративна, житлово-комунальна і тарифна.
Згідно з першою, в місті вдвічі скоротили кількість районів. Замість восьми їх стало чотири. Змінився особистий і кількісний склад райадміністрацій, а також місце їхнього розташування. Відповідно скоротилася кількість районних відділень міліції, податкових інспекцій і ще цілої низки організацій. Зміни в погоджувально-дозвільній системі, руйнування усталених зв’язків створили масу незручностей для ділового життя міста.
Одночасно в Одесі набуло чинності рішення міської ради про підвищення вдвічі тарифів на воду і водовідведення. (Тарифи на комунальні послуги повинні підвищитися в два з половиною раза з 1 березня 2003 року). Основне мотивування влади — необхідність термінової реконструкції мереж комунального підприємства «Одесводоканал», що знаходяться в скрутному становищі. Та низка фахівців стверджують, що просте підвищення тарифів не дасть очікуваних результатів. Притік коштів виявиться у двадцять разів нижчим за необхідні для відновлення системи водопостачання міста надходження. Зате підвищення цін на воду істотно збільшить собівартість продукції одеських підприємств, велика частина яких сьогодні виробляє продукти харчування.
На цьому тлі в Одесі і почалася реалізація пілотного проекту реформи житлово-комунального господарства. За інформацією заступника міського голови Віктора Прокопчука, розробники програми реформування вивчили досвід Росії, зокрема Москви, міст Польщі, Німеччини й інших країн. Програма пройшла 5 експертиз, у тому числі Держжитлокомунгоспу і Державної академії житлово-комунального господарства. Після «обкатки» в Одесі аналогічні зміни повинні статися в житлово-комунальному господарстві Харкова, Києва й інших великих міст.
Згідно з офіційними документами, основними цілями перетворень є: «формування цивілізованого ринку житлово-комунальних послуг, підвищення їхньої якості, покращання умов проживання громадян, демонополізація і розвиток конкурентних відносин у сфері ЖКГ, створення сприятливих умов для організації об’єднань громадян-власників житла». На останніх двох пунктах особливо наполягав у своїх заявах мер міста Руслан Боделан.
Для реалізації всіх цих добрих намірів, програма реформування передбачає заміну восьми морально застарілих житлово-експлуатаційних об’єднань (ЖЕО) шістнадцятьма новими комунальними підприємствами — Дирекція єдиного замовника (ДЕЗ). На відміну від попередників, вони мають усі права юридичної особи: статут, розрахунковий рахунок, печать тощо. Отримують від міської ради в управління житловий фонд відповідного мікрорайону чисельністю в 50 тисяч жителів і більше. Укладають договори з жителями на надання послуг з одного боку та з підприємствами-виробниками з другого боку. ДЄЗи також виступають замовниками робіт з утримання, експлуатації і ремонту підвідомчого їм житлового фонду, укладають договори підряду із підприємствами різної форми власності, організують збір платежів за комунальні послуги. Фінансування ДЕЗів здійснюється за рахунок проплат населення. Причому кожен будинок має свій розрахунковий рахунок і 25% перерахованих коштів віддають на ремонт і утримання даного будинку.
Безпосередньо на місцях працюватимуть малі підприємства з комунальною формою власності, створені на місці колишніх ЖЕКів. Їхню кількість планують довести у місті до 150. Виконувати роботи вони повинні на основі договорів з ДЄЗами. Їм можуть скласти конкуренцію інші комерційні підприємства, що запропонували кращі умови і якість виконання підряду. Таке змагання, на думку розробників програми, дозволить, нарешті, довести сферу послуг у ЖКГ до цивілізованого рівня.
З перших днів обговорення у реформи з’явилася безліч опонентів серед фахівців. Ось що розповідає Євген Мальнев, голова асоціації «Одеська житлова спілка»:
«ДЕЗ за своїм статутом — прибуткова організація. Тобто за рахунок коштів жителів не тільки утримуватимуть її управлінський апарат, але й сплачуватимуть податки. З початку березня на плечі жителів також ляжуть витрати на вивіз сміття й утримання міських аварійних служб. Це все закладено в нових комунальних тарифах. Вже нині підраховано, що більше половини населення міста буде не в змозі оплачувати квартплату в нових умовах. Розраховувати на отримання субсидій держави в повному обсязі також не доводиться. Тобто Одесі загрожує криза неплатежів. У міськвиконкомі, очевидно, це розуміють, оскільки передбачили у бюджеті чергові дотації для ЖКГ. То чим вони кращі за ЖЕО?
Крім того, сьогодні 80% квартир в Одесі приватизовані. Згідно із законом, їхні господарі можуть об’єднатися, створити свої будинкові кооперативи і напряму укладати договори з виробниками тепла, води, газу. У такій ситуації гарантовано диференційований підхід. Ніхто не буде вас відключати, якщо ви заплатили, а ваш сусід — ні. Легше здійснювати контроль за якістю ремонтних робіт. Не треба утримувати громіздкий апарат чиновників. І на утримання будинку можна виділити не 25%, а вдвічі більше. Та й узагалі, якщо метою реформи є створення об’єднання громадян- власників, то чи не простіше було б виконкому створити для цього умови, а не заганяти знову всіх під чергового господаря у вигляді ДЄЗу?»
Що ж, цілком логічні зауваження. Крім того, існує ще одна небезпека. Отримавши право на підписання договорів із комунальними службами від імені жителів, Дирекції єдиного замовника перетворюються на неприродних монополістів. (Це відзначали й на сесіях міської ради). Не складно передбачити, на чиїй стороні вони виявляться у разі конфлікту цих структур із жителями. Є ще кілька важливих моментів — розподіл нежилих приміщень у будинку, вибір підрядчиків на провадження ремонтних та інших робіт. А головне, контроль за використанням коштів жителів. Те, що всі ці питання легше вирішувати на рівні житлових кооперативів, зрозуміло всім.
Чому влада наполягає на створенні ДЄЗів? Звичайно, існує низка причин об’єктивного характеру — передусім, інертність і стереотипи поведінки жителів. Але, ймовірно, є й інші. Наприклад, концентрація інформації про ринок нерухомості або вплив подібних об’єднань на виборні процеси — ці «ефекти» вiд створення ДЄЗів цілком імовірні. Чого в програмі реформаторів виявилося більше — політики, приватних інтересів чи реальної турботи про хід ринкових процесів у сфері ЖКГ — ми незабаром дізнаємося.
