Президентські вибори 2004 року, безсумнівно, ознаменують собою певний етап у житті країни. Зберегти статус-кво (як це було в 1999 році) не вдасться, очікуються зміни. І тут виникає запитання: які зміни, до чого? Передусім, крім двох відомих лідерів майбутньої кампанії (Ющенка й Януковича), слід чекати появи третього політика, так би мовити, нейтрального, електоратом (і доволі численним, вважають експерти) якого стануть усі незадоволені політикою екс- і нинішнього прем’єра. Такого висновку дійшли російські та українські політологи та політтехнологи в ході «круглого столу» «Вибори президента України: сценарії та можливості», що відбувся в Російському медіа-центрі.
Традиційно обговорювали й проблему зовнішнього впливу на вибори в Україні з боку Росії та США. І тут думки російських і українських колег поділилися. Так, на думку директора Міжнародного інституту політичної експертизи, генерального директора аналітичного агентства «Нью Імідж» (Москва) Євгена Мінченка, вплив зовнішніх сил, зокрема, російських, на хід виборів — це міф. Сьогодні тактика адміністрації Путіна — спостерігати, оцінювати та не втручатися. Водночас російський експерт не заперечував особливого інтересу до результату виборів із боку деяких російських великих компаній у сфері ПЕК. Кажучи про конкретні політичні технології, Євген Мінченко наголосив, що образ наступника Кучми Януковичу не личить. Розкручення останнім часом іміджу Ющенка як борця з корупцією також нікуди не годиться, — «лідер соціологічних опитувань» не володіє певними особистісними якостями, та й відповідних фактів у його біографії немає. Цим політикам терміново слід задіяти нові політичні технології, інакше їхні рейтинги заморозяться на нинішній позначці до моменту волевиявлення. Причому, як відзначив генеральний директор аналітичного агентства «Нью Імідж», це не свідчить про відсутність у їхніх штабах хороших фахівців, — це швидше підтверджує наявність конфлікту всередині команд. Не заперечуючи можливості появи «третього гравця», російський експерт вважає, що він може вийти до другого туру тільки в одному випадку — «якщо на ранній стадії його не виявлять соціологи опонентів».
Соціолог-дослідник Каліфорнійського університету, керівник представництва агентства «Нью Імідж» у США Тихон Паскаль також вважає, що роль міжнародних суб’єктів надто завищена. «США в умовах зміни системи влади та майбутніх президентських виборів не до України». Проводячи паралель між виборами в Україні та США, Тихон Паскаль акцентував на відсутності сьогодні ідеологічної дискусії між кандидатами. Настала «ера контексту», коли голоси набирають за рахунок обговорення конкретних проблем в економічній і соціальній сферах. Іншими словами, людей хвилюватиме не те, якої ідеологічної доктрини дотримується кандидат, а, наприклад, як він пропонує вирішити проблему працевлаштування та безробіття. «Таким чином сьогодні потрібні точкові сегментовані удари з конкретних проблем, і з цього погляду Україна обігнала Росію», — підсумував аналітик.
Український політолог Віктор Небоженко, навпаки, переконаний, що зовнішній чинник у майбутній виборчій кампанії вперше буде вирішальний, і це пов’язане не стільки з інтересами економічних груп, скільки «з безнадійною геополітичною близькістю Росії й України». В умовах «феодалізації» Росії російські губернатори можуть самі, незалежно від Кремля, вибирати, кого їм підтримувати на майбутніх виборах в Україні. Сьогодні, за словами політолога, окреслився «Мюнхенський договір» між Росією та США, згідно з яким Росія «курирує» економічну сферу нашої держави, США — державні інститути... Учасників президентських перегонів буде багато, причина проста — хто пропускає 2004 рік, у того виникнуть проблеми в 2006 році. Особливу увагу Віктор Небоженко приділив Олександру Морозу. Чинник Мороза — це «технологія подвійного призначення»: займаючи нішу Януковича, він відщипуватиме електорат у Ющенка. Тому участь Мороза в президентській кампанії невигідна, передусім, Ющенку. «На даний момент в Україні окреслилося протистояння між пануючим та пригнобленим олігархатом», — не без іронії заявив політолог. За таких умов на Україну чекає або радикальний розрив із минулим, новий переділ власності та різкий поворот на Захід, або період нестабільності та продовження з’ясування стосунків до 2006 року.
Директор Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв також вважає, що роль «зовнішнього менеджменту» буде дуже сильною. По суті, вирішується доля «сірої зони» в контексті старої та нової Європи, а також Росії. У результаті Україна може здобути суб’єктність або остаточно піти в фарватер Росії або США. Зі слів політолога, у цій виборній кампанії добре представлені інтереси як США, так і Росії, які мають своїх компліментарних політиків. Виняток становить лише Європа. До цих процесів в Україні активно залучені великий бізнес, бюрократія та протестний деідеологізований електорат. У пасиві — менеджери державних компаній, які ще поки перебувають під впливом олігархів, і середній бізнес. Боротьба за президентське крісло розгорнеться, швидше за все, між нинішньою владою, «Нашою Україною» та блоком лівих. «Із малою часткою ймовірності потрібно чекати появи ще двох-трьох проектів, це в сфері політичних фантазій, зважаючи на боягузливість української політики», — сказав Андрій Єрмолаєв. Найімовірніший сценарій — подальша політична конфронтація, що супроводжується остаточним розколом еліт. Менш імовірні сценарії «хаотизації еліт» (перманентне з’ясування стосунків) і змови еліт. Теоретично можливий варіант інсталяції третього політика, і тут головне — чітко продумана ефективна медійна кампанія.
Якщо реального впливу зовнішніх сил і немає, то, як вважає заступник директора, завідувач відділу політичної комунікації Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Литвиненко, запит на нього в Україні існує. Та виникає він із ситуації внутрішньої невизначеності — відсутні загальнонаціональні лідери. Ці вибори повинні здійснити оновлення еліт та остаточно сформувати клас великих капіталістів. На думку доктора політичних наук, на даному етапі починають домінувати ірраціональні стратегії, внаслідок чого встановиться спільний протекторат над Україною з боку США, Росії та ЄС. Разом із тим, вибори 2004 року — це лише проміжний етап, вирішальним етапом у житті країни буде парламентська кампанія 2006 року.
«США не втратили інтерес до України», — погодився зі своїми українськими колегами директор Європейського інституту інтеграції та розвитку Дмитро Видрін. Доказом цього є те, що раніше американці не дозволяли собі так концентровано приїжджати до країни напередодні виборів. Крім того, слід враховувати, що США змінили концепцію національної безпеки й зовнішньополітичну доктрину. Були навіть озвучені основні інструменти впливу — відмова у видачі візи, заморожування іноземних рахунків і залучення міжнародних судових органів. Чинник успіху в президентській кампанії — захоплення ресурсу свого опонента. Описуючи актуальний стан влади й опозиції, директор Європейського інституту інтеграції та розвитку підсумував: буде конкуренція помилок, а не стратегій. Тому поява третього фаворита президентської гонки аж ніяк не виключена.
«Якщо президентські вибори 1994 року були невдалою спробою Росії повернути Україну в свої обійми, то вибори 2004 року — спроба самої України повернутися до Європи», — заявив політтехнолог, віце-президент Української Ліги з питань зв’язків із громадськістю Олег Медведєв. США, на його думку, відсторонено ставляться до нинішніх виборів. Інша справа — Росія: це активний гравець. О. Медведєв також прогнозує, що будь-який новий президент, хоч ким би він не був, спробує анулювати результати політичної реформи.
За словами завідувача відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень Віталія Паламарчука, позитивною тенденцією виборів-2004 є зменшення ймовірності «червоного реваншу». Водночас сьогодні в основних лідерів негативний рейтинг набагато перевищує рейтинг довіри, і тут приховані головні ресурси для третього кандидата.
