На сьогодні можна сміливо стверджувати, що роль консолідатора помаранчевих Роману Безсмертному не вдалася. Тут він зазнав такого ж фіаско, як і з адміністративно-територіальною реформою, коли його засвистали в рідному селищі.
У вівторок, 24 січня, голова політради НСНУ розіслав проект договору про створення коаліції у майбутньому парламенті блокам «ПОРА-ПРП», БЮТ, Українському народному блоку Костенка—Плюща та Соціалістичній партії України. З відповіддю цим політичним силам було запропоновано визначитися до 2 лютого. Два могутні гравці — БЮТ і СПУ — вирішили не чекати години «Ч» й одразу ж сказали Роману Петровичу своє дружне «ні».
Заступник лідера БЮТ Микола Томенко вже наступного дня заявив, що в проекті договору всього півсторіночки тексту про абстрактні демократичні цінності та десять сторіночок пропозицій із розподілу державних посад, починаючи від прем’єр- міністра та закінчуючи контролерами Рахункової палати. Не складно здогадатися, що у графі «прем’єр-міністр» зазначалася не Юлія Володимирівна, а Юрій Єхануров. У заяві БЮТ, розданій журналістам, йдеться, що «такі принципи формування коаліції демократичних сил є для нас неприйнятними, оскільки за своїм кулуарно- корпоративним духом вони не мають нічого спільного зі справою партії та цінностями, які сповідує наш блок».
Лідер соціалістів Олександр Мороз також не висловив натхнення з приводу договору. «Я дивився проект договору від «Нашої України» і не вважаю доцільним подальше його підписання в такому варіанті. До того ж, такі документи раціонально розглядати після виборів», — заявив Мороз під час чат-конференції на «Українській правді».
Голова Верховної Ради та лідер Народного блоку імені себе Володимир Литвин теж не збирається підписувати договору. Зі слів Литвина, він із цікавістю прочитав проект угоди, навколо якої повинні об’єднатися політичні сили, але об’єднатися «не за принципами, а за тим, як розділити між собою країну, регіони, посади». «І до того дійшли, що навіть посади суддів Конституційного Суду внесені в цей перелік, — обурюється спікер. — То про яку незалежність, яку неупередженість ми можемо говорити, коли в цих документах чітко простежується волюнтаризм?».
Ще одна причина для роздратування — особистість заявника. Очевидно, що Безсмертний — не найкраща фігура, щоб вести переговори з такими політичними силами, як Блок Юлії Тимошенко або СПУ. «Роману Петровичу в останній рік його політичної кар’єри притаманний стиль ультиматуму. Такий стиль завжди погано діє на будь-яких політичних партнерів, — зазначає політолог Вікторія Подгорна. — Партія НСНУ формувалася під Президента, але всі політичні дії здійснював Безсмертний. І ми побачили, що за цей рік було зроблено дуже багато помилок. Я вважаю, що більшість цих помилок належить саме Безсмертному».
Лідерка БЮТ вважає, що консолідатором спільних зусиль політичних партій має бути Президент України. «Якщо Президент справді збирається консолідувати демократичні сили, я це вітатиму», — наголосила Ю. Тимошенко на прес-конференції в Кіровограді.
Однак від моменту осінньої відставки у Тимошенко не було жодної зустрічі з Віктором Ющенком, хіба що на Майдані під час святкування річниці помаранчевої революції та у неділю, коли Юлія Володимирівна брала участь у церемонії покладання квітів до пам’ятника Т. Шевченкові — їй було відведене місце в другому ряду, посередині між спинами Ющенка та Литвина. Її навіть прихильно запросили увечері до Палацу «Україна», щоправда, не дали сказати і двох слів.
Очевидно, що рано чи пізно зустріч Ющенко — Тимошенко відбудеться. Схоже, що Президент відкладає її як візит до стоматолога: треба, але так не хочеться.
А що стосується підписання коаліційного договору, то, на думку експертів, зараз це має малоймовірний вигляд. «Вони могли б підписати якісь правила гри на майбутній період. У ситуації конфлікту між політичними силами говорити про конкретику — нереально. Це означає посилити тенденцію на роз’єднання, — говорить Вікторія Подгорна. — А виборча кампанія за своєю суттю не об’єднує політичні сили, а роз’єднує їх. Усім відомі прем’єрські амбіції Юлії Володимирівни і, швидше за все, до виборів вона ними не поступиться».
До чого, питається, було город городити?
