Україна за рейтингом корумпованості перемістилася з 88 місця, яке займала минулого року, на 83, подолавши таким чином відразу п’ять позицій. Цю радісну новину повідомили вчора журналістам учасники конференції «Антикорупційні стратегії для країн з перехідною економікою». Проте, на їхню думку, особливо радіти не варто, оскільки йдеться не про об’єктивні факти поліпшення ситуації, а про сприйняття наявності корупції в тій або іншій країні. Так, середньоазіатські держави в цьому рейтингу можуть і випередити Україну, оскільки у них поняття про корупцію розглядаються через призму менталітету і окремі її факти не викликають бурхливої реакції.
Проте прогрес у вітчизняному антикорупційному русі є — адже багато країн взагалі до цього рейтингу не потрапили. В одних випадках не вдалося зробити повноцінні дослідження (Білорусь), в інших — світова спільнота цими країнами взагалі не цікавиться. Незважаючи на те, що в Україні дослідження проводилися, експерти недержавної організації TI Україна не мають у своєму розпорядженні даних, які саме сфери є найбільш корумпованими, а тільки передбачають, що ними є сфера державного управління і політика. Відповідаючи на запитання, чи має Україна в цьому аспекті які-небудь національні особливості, координатор Національної антикорупційної програми Владислав Каськів відповів, що серйозних особливостей в українській корупції немає: «У нас залишилися ще радянські механізми, які однакові майже на всьому просторі СНД». Його російська колега Олена Панфілова так само не схильна розглядати національні особливості явища. «Основними причинами корупції як у Росії, так і в Україні є прискорена приватизація, нерозвинена демократія і дикуватий капіталізм», — вважає вона.
