Після, так би мовити, «тихих» офіційних переговорів між начальниками генеральних штабів України та Туреччини — Володимиром Шкідченком та Хюссейном Киврикогли — було хіба що визнано: візит заморського гостя плановий, жодним чином з кризою на Балканах не пов'язаний, і сторони домовлялися про поглиблення військової та військово-технічної співпраці. А 5 травня Хюссейна Киврикогли повезли на Київський танкоремонтний завод. Це був досить гарний привід поговорити про перспективи танкової дружби між двома країнами. До кінця року Туреччина має оголосити міжнародний тендер на розробку основного бойового танку для своєї армії. Обсяги виробництва оцінюються в понад тисячу танків, на що Анкара ладна витратити від двох до п'яти мільярдів доларів. Бути партнером Туреччини в цій справі хочуть танкобудівні фірми з 11 держав, серед яких і Україна. Аналітики стверджують, що Анкара навмисне не поспішає оголошувати тендер, очікуючи на підсумки президентських виборів в Україні. Адже від цього залежатиме передбачуваність ситуації в Україні з позиції генштабу Туреччини, слово якого є вирішальним. За таких обставин візит чільного військового з Анкари можна сприймати як своєрідну розвідку.
Також показово, що Хюссейн Киврикогли завітав до Києва невдовзі після ратифікації Україною базових угод щодо Чорноморського флоту. Надалі в Чорному морі буде формуватися новий баланс сил, і Анкара хоче впливати на цей процес. Київ підтримав ідею Анкари про створення мультинаціональних морських сил за участю представників усіх причорноморських держав. Очікується, що вже цього місяця мають зібратися командувачі військових флотів, аби обговорити подробиці «Блек Сі форсу», — так зватиметься нова структура. Щоправда, невідомо, чи приєднається до цих сил Росія після загострення взаємин з НАТО.
Також Туреччина має намір ініціювати створення спільних підприємств з Україною у сфері ВПК, звісно, за умов, якщо нарешті запрацює угода про фінансово-економічне співробітництво, укладена між двома країнами якраз рік тому.