Кабінет Міністрів збирається розглянути питання щодо припинення діяльності неефективно працюючих ВЕЗ і територій зі спеціальним режимом інвестування. Як відомо, сьогодні в Україні створено одинадцять ВЕЗ і введено спеціальний інвестиційний режим на території дев’яти регіонів, де затверджено 260 інвестиційних проектів загальною кошторисною вартістю 1,3 млрд. доларів. За інформацією ДПАУ, загальні надходження податків і зборів з цих територій не поменшали. До бюджетів всіх рівнів за період введення спецрежиму надійшло біля 300 млн. грн.
Ігор КРАМАРЕНКО, головний консультант Комітету Верховної Ради з питань економічної політики, управління народним господарством, власністю і інвестиціями:
— Сьогодні найбільша кількість ВЕЗ сконцентрована в країнах, що розвиваються, а частина продукції, зробленої на їх території, перевищує 5% від загального об’єму світової торгівлі. ВЕЗ грають важливу роль у зменшенні залежності підприємницьких структур від державної машини, ефективному створенні нових робочих місць, стимулюванні притоку іноземного капіталу, розширення експортної бази, поліпшення платіжного балансу країни за рахунок надходжень в іноземній валюті. Тому викликає здивування наполегливість, з якою останнім часом Кабінет Міністрів виступає проти функціонування створених, в тому числі по указах Президента, ВЕЗ. Мотивацією служать вимоги МВФ, який вважає, що цілісність конкурентного середовища може бути порушена пільгами, що надаються на території ВЕЗ. Що ж це за пільги, які так роздратовують МВФ? Вони, в основному, однакові для всіх «пільговиків»: звільнення від ПДВ і митного збору при ввезенні обладнання і комплектуючих для реалізації інвестиційного проекту, звільнення від податку на прибуток в перші три роки роботи інвестиційного проекту і 50% діючої ставки в подальші три роки, виключення з суми валових прибутків внесених для реалізації проекту інвестицій, введення спеціального митного режиму, який передбачає безмитне ввезення і вивіз товарів. «Втрати» на ввізному ПДВ відшкодовуються бюджету за досить короткий час роботи інвестиційного проекту. Звільнення від митного збору при ввезенні обладнання носить разовий характер і служить для стимулювання розвитку сучасних технологій. З перерахованого залишається звільнення від податку на прибуток, але і ця пільга, будучи обмеженою у часі, не може бути причиною ні істотних втрат бюджету, ні порушення цілісності конкурентного середовища.
Є позитивні і негативні приклади роботи ВЕЗ. Це повністю відповідає і світовій практиці. В усьому світі, перш ніж створити вільну зону, держава вкладає кошти і створює інфраструктуру зони. Держава запрошує інвесторів на «обжите» місце, де і починається бізнес. Економічний стан України часто не дозволяє забезпечувати цю первинну і головну умову. А нерівні стартові умови стають причиною різної «долі» ВЕЗ. Є і специфічні причини «мінусової» роботи ВЕЗ, продиктовані особливостями конкретної території. Наприклад, вільна зона «Славутич». Саме місто — це «спальний» район Чорнобильської АЕС. Вимагати від таких зон швидких результатів просто смішно.
Зараз працює парламентсько-урядова комісія щодо вивчення результатів роботи ВЕЗ і територій пріоритетного розвитку, яку очолює Станіслав Гуренко. Сьогодні вже є декілька претендентів на втрату «вільного» статусу, хоч зараз я б не хотів їх називати. Давайте почекаємо результатів роботи комісії.
У світі сьогодні існує більш, ніж 700 вільних зон. У чому причина «невдоволення» МВФ українськими ВЕЗ? Фахівці Фонду бачать в них джерело прихованого субсидування і порушень конкурентного середовища. З цієї ж причини закриття 19 вільних зон поставлене умовою входження Польщі до Європейського Союзу. Логічним є питання, а як же бути з конкурентним середовищем у США, що мають намір збільшити кількість своїх ВЕЗ до 140? Відповідь проста: не США бере в України кредити. Якби ми не зверталися за міжнародною фінансовою допомогою, то, можливо, це питання б і не стояло. Однак поки умови ставимо не ми, а нам. Якщо буде прийняте рішення про ліквідацію деяких ВЕЗ, це вплине на загальний інвестиційний клімат в Україні. Для інвестора головне — це стабільність правил гри. Інвестор вже прорахував економічні параметри своєї діяльності в ВЕЗ, а тут з’ясовується, що «влада помінялася».
Олександр РЯБЧЕНКО, голова спеціальної контрольної Комісії Верховної Ради з питань приватизації:
— В Україні в «класичному розумінні» є дві ВЕЗ, для яких насправді характерні специфічні умови ведіння господарської діяльності: Закарпаття та Крим. Всі інші більшою мірою залежать від суб’єктивного чинника. Місцеві влади домагаються «свободи», яка може стати шляхом реалізації потенціалу регіону. З одного боку, це правильно, оскільки загалом ресурсні можливості регіонів використовуються надто неефективно. Але є і проблеми, коли спеціальні умови господарювання створюються на території, абсолютно невідповідній для цього. Поки уряд не створив єдиного сприятливого режиму для інвестиційної діяльності, створювати нові ВЕЗ в Україні треба. Але в той же час їх треба жорстко контролювати і постійно аналізувати доцільність існування тієї або іншої ВЕЗ. Але краще все прорахувати до, чим після прийняття рішення про закриття? Ліквідація ВЕЗ — це зайвий доказ нестійкості економічної політики держави.
З точки зору міжнародних експертів українські ВЕЗ протиприродні і їх треба закрити. На Заході хочуть, щоб вся Україна працювала у режимі, близькому до режиму вільної економічної зони. Тобто мова йде про інвестиційну спрямованість всієї економічної політики України. Але справа вся в тому, що нам ще дуже далеко до цього. Тому поки треба хоч би постаратися діяти там, де це можливо. До внесення пропозицій уряду до Верховної Ради я б не визначав потенційних кандидатів на закриття. Не це важливо, адже з ліквідацією ВЕЗ проблеми не вирішаться. Уряд повинен шукати шляхи забезпечення нормальної роботи, а не карати ВЕЗ, що «провинилися».
