Сьогодні кримчани мають право спитати, якщо попередню угоду підписано вже майже два роки тому, то що зроблено за нею? На жаль, актив поки що небагатий. Так само, як і за десятками інших угод з регіонами Російської Федерації, укладеними Кримом (а це, крім Москви, ще Перм, Краснодар, Якутія, Калмикія і багато інших, всіх і не згадаєш!). Як правило, «кола» затухають через тиждень після гучних прес-конференцій і про угоди пам’ятають тільки фахівці. Москва — не виняток. Курортне представництво Криму в Москві довелося днями закрити, оскільки воно було фактично задавлене іншими агентствами в столиці «тієї країни, в якій ми всі народилися», за словами Леоніда Грача. Філія МДУ у Севастополі відкривалася більше 8 років — Юрій Лужков то обіцяв дати гроші, то не давав. Планували розмістити його спочатку в Сімферополі, потім в Ялті, а потім у Севастополі. Фонд «Москва— Крим», про створення якого було гучно оголошено кілька років тому з участю того ж мера Москви, випускає газету, але справ, як видно, не густо — встановлення кількох стипендій, організація відпочинку дітей. Тому запевнення Юрія Лужкова про те, що співробітництво «набирає обертів, збільшує свій потенціал» відносяться, мабуть, більше до майбутнього, яке може і не відбутися, а слова Леоніда Грача — «сьогодні в нових геополітичних умовах ми показуємо на ділі, яким чином слід діяти братам- слов’янам», швидше демонструють, як саме не слід чинити справжнім братам.
Однак, центральною ідеєю нової угоди і «прикрасою» приїзду Лужкова до Криму цього разу було підписання протоколу про будівництво транспортного переходу через Керченську протоку. Згідно з протоколом буде створено АТ «Керченський міст», 74% акцій якого забирає Москва (якщо приєднається Краснодарський край, угоду з яким підписано Кримом ще у серпні 1993 року, Москва віддасть йому 23% акцій, зберігши за собою контрольний пакет у 51% акцій), а 26% акцій забирає Крим.
Довідка «Дня»: Міст через Керченську протоку — давня мрія людей, котрі мешкають по обидва її боки. Ширина Бичачого броду, як іноді називають протоку, що з’єднує Азовське і Чорне моря, в найвужчих місцях становить приблизно 5 км. Поки ж найдовшим мостом у СНД залишається міст через Амур у Хабаровську довжиною 2,6 км. Вік цього проекту вже більше століття. Будівництво моста в цьому місці дозволило б дати поштовх прискореному розвитку транспортної системи не тільки півдня України й Росії — проект віддаленого майбутнього.
Ясно, що такий об’єкт потрібен людству, а отже, рано чи пізно його побудують. Реалісти, однак, дуже сумніваються, що міст через Керченську протоку може бути побудований хоча б у перші десятиріччя XXI ст. При його масштабності це будівництво вимагає набагато серйознішого ставлення, ніж нинішнє ставлення до нього популістських урядів Москви та парламенту Криму.
Зараз головним завданням майбутнього АТ «Керченський міст» визначено розробку проекту й інвестиційного контракту. Статутний капітал АТ визначається усього в 550 тис. руб. (близько $ 20 тисяч), хоча за попередніми проектами вартість моста визначається в $ 500 млн. Тільки на розробку проекту буде потрібно, як і зазначається в угоді, до $ 200 тис. Зрозумiло, що ні Україна, ні Росія не мають сьогодні фінансових коштів на будівництво такого об’єкта. Крім того, не подолано ще кілька суто технічних проблем цього проекту. Річ у тім, що грунт Керченської протоки, особливо з боку Тамані, вирізняється надзвичайною пливучістю, нестійкістю. Дослідження і випробування його не проводилися, і невідомо взагалі, чи можливий в принципі міст як інженерна споруда, котра спирається на палі, в цьому місці?
Про несерйозність підходів до такого серйозного проекту нинішніх авторів свідчить той факт, що деякі ідеї нинішніх політиків «мостобудівників» не витримують жодної критики. Леонід Грач, наприклад, вже кілька разів повторює, що разом із залізничним і автомобільним мостом в переході через протоку будуть побудовані і трубопроводи для подачі нафти, газу, і води (?) з Росії. Між іншим, транспортування пальних речовин разом з пасажирським транспортом суперечить правилам будівництва. На думку експертів, трубопроводи на транспортному переході взагалі неможливі. Політики ж наполегливо за них тримаються.
