Сьогодні багатьох в Україні непокоїть те, що наближається 18 травня — чергова річниця депортації кримських татар. Уже стало традицією, що влада звичайно зволікає з вирішенням назрілих питань їхнього облаштування, а потім зі страхом очікує, які ж акції протесту організують кримські татари в травні, й саме напередодні видає чи то указ, чи то постанову, яка, за задумом влади, й має їх вгамувати. Так було десять років тому з виділенням ділянок землі під зведення будинків, так було минулого року з прийняттям громадянства України, так виходить зараз із виділенням кримським татарам земельних паїв на території колишніх КСП. У більшості степових районів Криму, де землі вистачає (в Чорноморському та Ленінському районах на один пай нерідко припадає до 18 гектарів), проблеми немає. Проблема є в чотирьох районах — Сімферопольському, Білогорському, Бахчисарайському та в Судаку. Тут на один пай припадає, по- перше, значно менше гектара, по-друге, паювання вже один раз проведено, причому без участі багатьох кримських татар, які хотіли б отримати землю, й тепер у них ставиться питання навіть про перепаювання. Це фактично переділ уже поділеної землі, що, на думку багатьох чиновників, як вони стверджують, може викликати вибух обурення місцевого населення. Тому у відповідь на вимоги кримських татар про виділення земельних паїв деякі глави районних адміністрацій просто розводять руками та відповідають: «Землі немає!» У Криму вже відбулися акції протесту, однак очевидно, що якщо позиція влади не зміниться, — все ще попереду.
Тому Президент України Леонід Кучма й доручив віце-прем’єр-міністру України Миколі Жулинському виїхати в Крим, ознайомитися із ситуацією на місці та доповісти обстановку, зокрема й на парламентському читанні у Верховній Раді України за проектом закону «Про статус кримськотатарського народу». Він побував у мікрорайонах компактного проживання кримських татар, що будуються, під Сімферополем — Дубки, під Білогорськом — у мікрорайоні Сари-Су, де, крім бесід із жителями та ознайомлення з умовами проживання, брав участь у відкритті громадського культурно-освітнього центру, побудованого Мустафою Джемільовим на кошти виділеної йому Премії імені Нансена, побував у Кримському індустріально-педагогічному інституті, в якому навчаються переважно кримські татари. Микола Жулинський провів нараду керівників аграрного сектора в Білогорському районі. Підсумки поїздки обговорювалися у вівторок увечері в Сімферополі на спеціальному засіданні уряду автономії.
Як наслідок стався досить невтішний і гострий обмін думками, який навряд чи наблизив сторони до відповідей на невирішені питання. За десять років облаштування кримських татар зроблено чимало: побудовано понад 300 селищ компактного проживання, в яких машкає понад 200 тисяч репатріантів; створена, хоча й з великими вадами, мережа навчання, медичного та побутового обслуговування. І хоча настав останній рік виконання державної Програми повернення та облаштування депортованих у Криму, за твердженням в. о. голови Кримського рескомнацу Едема Гафарова, вона не буде виконана в основному через постійне скорочення фінансування. З 195 мільйонів гривень на капітальне будівництво Крим отримав за 4 роки не більше ніж 26 мільйонів, зокрема близько 6 мільйонів за взаємозаліками, а також до 16 мільйонів на соціально-культурні заходи — загалом менше 30 відсотків передбаченого обсягу. Сьогодні дві третини селищ не мають води, близько 20 відсотків — електроенергії. Близько 120 тисяч репатріантів не мають власного житла. В багатьох селищах немає доріг з твердим покриттям, медичних пунктів, телефону, транспортного сполучення, газу, установ торгівлі, побутового обслуговування, освіти. В них усього 2 фельдшерсько-акушерських пункти, 1 поліклініка і 2 лікарських амбулаторії. Тамтешні школи не мають необхідних підручників, недостатньо укомплектовані кадрами. На всі 300 селищ всього 8 бібліотек. Серед кримських татар панує безробіття — більше ніж половина репатріантів не мають роботи, допомогу з безробіття отримують декілька тисяч кримських татар, однак це не вирішує проблеми. Соціальна напруженість у багатьох селищах зростає. Ситуація, на думку багатьох керівників, сьогодні нагадує обстановку десятирічної давності, коли власті ігнорували потреби людей, які повернулися, щодо надання ділянок під зведення будинків, і кримські татари змушені були захоплювати їх самостійно. Саме так було утворено більшість зі згаданих 300 селищ. Сьогодні повторюється ситуація з наданням земельних паїв.
У чому полягає проблема?
Глави адміністрацій конфліктних районів зі свого боку стверджують, що репатріанти, якщо дотримуватися букви Указу Президента, не можуть отримати землю тому, що багато хто з них не був членом КСП. Із 190 тисяч тих, хто отримав земельні паї, 16 тисяч — кримські татари, які встигли вступити в колгоспи. За твердженням багатьох керівників, у Криму гострота навколо цього питання штучна. Кримські татари можуть отримати землю під фермерські господарства, можуть отримати ділянки в розмірах середнього паю. Вони пропонують обійтися без перепаювання, яке може викликати конфлікти з місцевим населенням. З іншого боку, представники кримських татар стверджують, що 70 відсотків народу на момент депортації були членами колгоспів і після депортації не були навіть виключені з них і юридично досі є членами тих колгоспів. А після повернення вони не могли вступити в КСП, тому що більшість ще не були громадянами України, багатьох просто не приймали. Більше того, депортація позбавила весь народ усього його надбання — будинків, майна, роботи. Не кажучи вже про те, що в минулі часи вся земля в Криму належала місцевим жителям. Тому, наполягають кримські татари, якщо їм землі не вистачає, без перепаювання не обійтися. Вони не згодні отримати землі з резервних фондів і запасу, куди виділялися ділянки не придатні для обробки. Наприклад, на думку Ільмі Умерова, заступника глави Бахчисарайської райдержадміністрації, уряд або Президент мають ухвалити конкретне рішення, яким зобов’яжуть перепаювати землі в Криму або ж припинити процес паювання до того часу, коли буде знайдено прийнятні варіанти.
На жаль, самих прийнятних варіантів, які влаштовували б обидві сторони, на засіданні ніхто не запропонував. Тільки нинішній міністр курортів Олександр Таряник, який був свого часу главою адміністрації Бахчисарайського району і має досвід розподілу земель під зведення будинків, сказав, що проблему треба розв’язати одним документом — дати кримським татарам землю й усе! У кого було п’ять гектарів — стане чотири, поки ж ідеться лише про сертифікати, папери, а не про реальну землю, якою володіли декілька поколінь. Глава адміністрації Джанкойського району Олександр Брагін стверджував, що ідеального та цілковито справедливого рішення все одно знайти не можна, не треба, мовляв, і трудитися. Тому й віце-прем’єр-міністрові Миколі Жулинському не залишалося нічого іншого, як закликати місцевих «хлопців» жити дружно. Наскільки це результативно, можна здогадатися — на засіданні було розглянуто тільки приблизний проект постанови, який уряду доручили допрацьовувати разом із кримськими татарами. На практиці це означає, що суперечки із засідання уряду будуть перенесені в кабінет, у більш вузьке коло, де шансів знайти компроміс не більше, ніж тепер… Проблема виділення земельних паїв кримським татарам виявилася набагато складнішою, ніж очікували в Кабінеті Міністрів України…
