Слова Альфреда Коха про те, що «капіталізм прийшов на НТВ» стали популярними і багатьма розцінюються, як справедливі. Власники акцій, згідно із законами суспільства приватної власності, мають право не тільки висувати власні вимоги, але й вимагати їх виконання. І в той же час очевидно, що ідея, заради якої тисячі росіян вийшли на вулиці цими вихідними, захищаючи улюблений канал, — ідея свободи преси — в цьому питанні є провідною для глядачів, які не вникають в подробиці розбирання між акціонерами. Самі ж сторони конфлікту заявляють про своє дотримання цього демократичного принципу. Правда, за командою Кисельова — конкретна справа, телеканал, який, аж ніяк не будучи осереддям т.зв. «незалежної» інформації, як це намагаються представити його апологети, був, проте, не тільки високопрофесійним зразком в інформаційно- культурному телемовленні, але й подавав глядачеві погляд на події, відмінний від погляду з кремлівського вікна. За спиною ж А. Коха і Б. Йордана (обраного 3 квітня генеральним директором НТВ від «Газпром-Медіа») — поки ще тільки побажання і дії, зустрінуті журналістською командою в багнети. Як буде далі розвиватися ситуація, покаже час. Але очевидно, що і капіталу, і свободі слова доведеться шукати спільну мову, оскільки цей конфлікт вже давно вийшов за рамки локального, ставши, по суті, своєрідним прологом в розвитку стосунків «медіа-капітал-держава-суспільство» на пострадянському просторі. Прологом, який неминуче — при умові збереження все-таки демократичної основи ринкових перетворень — повинен завершитися створенням системи Суспільного ТБ. Тільки таким чином може бути досягнутий деякий консенсус між прагненням і приватного бізнесу, і держави, і суспільства мати ЗМІ, що виражають їх інтереси. Перші два учасники процесу таку можливість вже реалізували, суспільство ж поки перебуває в стадії накопичення сил для реального лобіювання своїх інтересів в інформаційній сфері.
Як перехідний етап очевидно, що і капіталу, і журналістам, і державі в сфері інформаційного бізнесу потрібно виробити абсолютно конкретні і абсолютно прозорі правила гри, які вже внаслідок своєї прозорості повинні будуть стати певними гарантами для неповторення гостро-конфліктних ситуацій. Феномен НТВ міг існувати тільки в умовах державного — і непрозорого — протекціонізму непрозорому ж приватному капіталу. В результаті, коли раптом, в кінці 99-го, інтерес конкретного бізнесмена і інтереси держави увійшли в різку суперечність, виникла парадоксальна ситуація, коли команда НТВ, створена виключно завдяки держпреференціям, захотіла в той же час бути цілком від неї вільною, не зв’язуючи себе жодними зобов’язаннями. Подібна система взаємостосунків, звичайно ж, можлива. Наприклад, в деяких західних країнах саме за підтримки держави створюється ЗМІ, що різко критикує її ж діяльність. Більш того, така система взаємостосунків влади і ЗМІ була запитана навіть в Росії — але при інших лідерах: Горбачову і Єльцину, і при зовсім іншій ідеології державного будівництва, заснованій на переконаності в тому, що рух суспільству додає лише конкуренція, в тому числі і в нематеріальній сфері. Нова ж Росія — це спроба створення, по суті, аналога Китаю, де ринок економічний вводиться ідеологічним авторитаризмом. Можливо, для кризових часів такий шлях і коротший. Але неминуче в сприятливих умовах для розвитку «третього сектора» в Росії, із зростанням добробуту громадян, у приватного — вже легального! — капіталу з’явиться можливість бути самодостатнім від держави, а, отже, і оплачувати висловлення відносно незалежних від офіційної влади політичних поглядів.
І коли незалежність ТБ в розумінні незалежності від держави з її структурами примушення буде підкріплена фінансово, тоді і можна буде, дійсно, сказати, що «капіталізм прийшов на НТВ». Але це вже інша історія.
КОМЕНТАРI
Вадим КАРАСЬОВ, політолог
— У кризі навколо НТВ я звернув би увагу на те, що інформаційно-журналістське співтовариство Росії якщо і підтримало журналістів НТВ, то все-таки ця підтримка не мала того протестно-демонстраційного тонусу, що характерний для доби бурхливих трансформацій. Це дає можливість зробити наступні узагальнення. Перше. Очевидно, що криза навколо НТВ — це ар’єргардні бої, пов’язані з легітимацією нинішньої системи влади в Росії, як і загалом з легітимацією капіталізму в путінському варіанті. Очевидно, що в особі журналістського колективу НТВ ми бачили варіант агітаційно-пропагандистської стратегії космополітичного капіталізму для Росії і варіант побудови в Росії ліберально-гуманітарного співтовариства, заснованого на так званих загальнолюдських цінностях. Зрозуміло, що ця модель російського капіталізму, яка, без урахування російської специфіки, включала б Росію в глобальне ринкове співтовариство, — зазнала невдачі. Можна сперечатися, якої саме невдачі — тимчасової, тактичної або довготривалої, стратегічної, але, проте, ми можемо констатувати факт цієї невдачі. А це означає, що саме інформаційно-журналістське співтовариство Росії вибрало варіант легітимації патріотичної, або російської, моделі капіталізму. Конфлікт навколо НТВ демонструє процес реінтерпретації ролі ЗМІ в умовах переходу до нової стадії посткомуністичного розвитку, коли країни постСРСР, зокрема, Росія, відходять від раннього етапу демократичної трансформації. Криза навколо НТВ зафіксувала, що в Росії стверджується власна, національна модель капіталізму, заснована на позиціях російського патріотизму, російській місії в глобальному світі. З цього погляду путінська Росія перебуває в стадії завершення консолідації держави, влади і суспільства на цих базових цінностях. Ці базові російсько-патріотичні капіталістичні цінності визнаються і загалом, і інформаційно-журналістським сектором публічно-політичного поля Росії зокрема. І зрозуміло, що підтримка Горбачова, одного з авторів першої версії глобалізму, автора суспільства, заснованого на загальнолюдських цінностях, одного з видатних реформаторів, які наївно передбачили сучасний жорсткий глобальний світ, якраз і підкреслює цю певну недоречність або вичерпаність тих цінностей або тієї концепції інформаційної роботи, яку проводила компанія НТВ протягом дев’яностих років.
Сергій ДАЦЮК, незалежний експерт із ЗМІ:
— Цю кризу можна розглядати історично. Перший висновок: той рівень маніпуляції, який ГРТ і НТВ задали в суспільстві і в передвиборний період, і в період після виборів, — це фактично безпрецедентний рівень маніпуляції свідомістю. При цьому ми маємо враховувати одну дуже важливу обставину. Той факт, що політична позиція НТВ є нам близькою (я сам є прихильником західних цінностей), — нічого не міняє в тому, що НТВ, маніпулюючи в привабливому для нас напрямі, все одно маніпулює.. Але ті засоби, які для вирішення питання з НТВ вибрала держава, не характеризують цю державу з кращого боку. Використання «Газпрому», тактика політичного переслідування — це наслідок того політичного режиму, який є в Росії, та й в Україні також. Держава вибрала не кращу стратегію і ставлення до цього не повинно залежати від того, що НТВ само є ангажованим.
Другий висновок полягає в тому, що НТВ намагається працювати не всередині проекту політичного впливу, а всередині проекту комерційного заробляння грошей на ринку, будівництва бізнес-стратегії на ринку. І саме НТВ в Росії в цьому досягло великого успіху. Тому знищувати те телебачення, яке притому, що воно ангажоване, все одно намагається працювати поза проектом політичного впливу- це просто неефективна технологія дій влади. У цьому розумінні владі краще було б піти на публічний діалог. НТВ, безумовно, має бути збережено, якщо ми не хочемо, щоб телебачення працювало в рамках політичного впливу.
Третє. Так, НТВ може багато кому не подобатися. Проте зараз факт замаху на свободу слова — в наявності. І тут його треба захищати. НТВ є прибутковим телебаченням. Борги, про які так багато говорять в ЗМІ, мають інші структури, які представляє Гусинський. На початку цього року НТВ заробив 4 мільйони, а торік його прибуток становив 17 мільйонів. Крім того, у НТВ є безліч акціонерів, які готові його купити і погасити борги, але наскільки готова держава в особі «Газпрому» піти на такі переговори? Виходячи з того, що дуже часто держава діяла силовими методами, конфлікт на НТВ — це не справа окремої приватної компанії. Це тестова ситуація для всього російського суспільства.
Те, що ми маємо тут справу із зіткненням інтересів приватної власності і суспільного інтересу — такий прецедент фактично відбувається вперше.. Позиція Горбачова мені найбільш близька.. Позиція Горбачова як людини, що свого часу породила такі поняття, як «гласність», «перебудова», в цьому плані природна. І мені здається, Путіну потрібно було б просто по-людському прислухатися до Горбачова. У цьому розумінні все залежить від мудрості нинішнього президента Росії. Мені все-таки хочеться сподіватися, що сторони цього протистояння знайдуть можливість вирішити цей конфлікт цивілізовано, не будуть тиснути один на одного ні вуличними демонстраціями, ні судовими рішеннями, ні спробою говорити про борги. Від цього виграють всі: суспільство, яке не втратить цей канал, НТВ, яке збереже своїх співробітників, та й сама влада, яка таким чином дасть прецедент нормального цивілізованого вирішення конфлікту з найбільшою комерційною компанією.
Ольга ТАУКАЧ, генеральний директор телекомпанії «Гравіс»:
— Безумовно, жур налісти, які працюють у різних виданнях, відстоюють інтереси тих чи інших фінансово- політичних груп, які утримують ці засоби масової інформації. Інша справа, що журналісти можуть цілком щиро там працювати, і від величини цієї щирості залежить професіоналізм публікацій, телепередач і т.д. Те, що програми НТВ були, якщо не зразком, то, принаймні, професійними творами досить високого рівня, я думаю, безумовно. Тому, кажучи, що журналісти НТВ відстоюють корпоративні інтереси, не можна одночасно говорити, що вони не відстоюють громадські інтереси. Оскільки я не думаю, що суспільство виграє, якщо команда професіоналів піде з ефіру і їх місце займе менш професійна команда.
В’ячеслав ПІХОВШЕК, автор і ведучий програми «Епіцентр» («1+1»):
— Я все-таки думаю, що, насамперед, в цьому випадку переслідуються, звичайно ж, корпоративні інтереси, але російське суспільство зараз потребує подібних корпоративних інтересів — чим більше їх буде, тим краще це позначиться на загальній ситуації зі свободою слова в Росії.
