Віктор ПИНЗЕНИК:
— Є шанс девальвацію зупинити. Україна може обмежитися платою, яка вже
відбулася, — 30-відсоткова девальвація. Але для цього потрібні конкретні
дії уряду. Не просто тимчасова передишка за рахунок кредитів Міжнародного
валютного фонду. Зовнішня допомога рятує тільки там, де сам потопаючий
намагається себе рятувати. Інвестор не повинен відчувати страху в Україні,
лякатися арешту рахунків, маси дозволів та ліцензій. А інакше над гривнею
й надалі висітиме значна загроза.
Я не хочу робити висновки, чи необхідна на сьогодні відставка уряду.
Але потрібні негайні заходи. Сьогодні просто ситуацію вже прорвало. Це
могло статися і в лютому, адже причини було закладено глибоко в нашій економіці.
І Росія тут ні до чого. Російська криза стала тільки поштовхом.
Олександра КУЖЕЛЬ:
— Яка криза? Якщо підприємець вважає: буде гірше, він згортає підприємництво.
Отож можна сподіватися тільки на краще. Мені подобається фраза: хай вони
не чекають, що можна задавити підприємництво. Люди вже не дадуть це зробити.
США видали книжку, як жити в період інфляції. Кожна держава це переживає.
Треба просто вчитися жити у фінансовій кризі. Якщо буде невелика інфляція,
все нормально. Коли була інфляція 1992 — 1993 років, я навіть стала багатшою.
Узяла позику, купила автомобіль за 8 тисяч, а через чотири місяці віддала
всю суму зі своєї зарплати. Є таке правило виживання під час інфляції:
хоч би де ти був, позичай і позичай. Жити в борг значно вигідніше. І треба
купувати одразу великі та дорогі товари.
Володимир ЧЕРНЯК:
— Це ще не дно ями. Є тенденція до поглиблення кризи, хоч я і не належу
до панікерів. Ця фінансова криза рукотворна, породжена переважно внутрішніми
проблемами. Є певний вплив кризи в Росії, досить віддалено вплинула й криза
в Азії.
Поки що наша фінансова криза менш гостра і не обвальна. Але уряд не
здатен наповнити бюджет, економічна політика спрямована на придушення платоспроможного
попиту, а відтак — на придушення виробників. А безпосередня причина фінансової
кризи в Україні — політика внутрішніх і зовнішніх позик. Особливо внутрішніх:
спроба покривати дефіцит бюджету за рахунок випуску короткотермінових облігацій
із високими відсотками. Із самого початку було зрозуміло, що це велика
фінансова авантюра, фінансовий злочин; це не помилка. Це було вигідно тим
людям, які погріли на такій ситуації руки, зокрема банкам, котрі займаються
облігаціями внутрішньої державної позики, а не кредитуванням виробництва.
Ніхто однозначно не скаже, наскільки впаде гривня. Думаю, падіння буде
суттєве. Може, і не обвальне, але ми можемо вийти на рівень 3,5 гривні
за долар. Я хотів би, щоб це було менше, але можливий і більший курс. Гривня
підтримувалася штучно, суто монетарними заходами. Зростання цін можливе
на 30 — 40 відсотків.
Олександр РЯБЧЕНКО:
Гривня, звичайно, вийде за межі валютного коридору, та вона вже й вийшла.
Мабуть, Леонід Кучма просто помітив і сказав про це. Я б хотів якнайменше,
аби парламент іще вживав своїх заходів для призупинення кризової тенденції.
Не дай Боже, він візьметься встановлювати курси, підтримувати гривню своїми
заходами. Вона точно після цього провалиться.
Потрібна чіткість і рішучі дії. Бо Ющенко щодо цифр має рацію: і частка
нерезидентів у запозиченнях на держринку, і держборг невеликий відносно
ВВП. Об’єктивно, за макроекономічними показниками ми не повинні так просісти,
як Росія. А суб’єктивно — може бути все, що завгодно. Суб’єктивізм виникає
через те, що робляться безглузді зауваження чи виходять якісь неймовірні
рішення, які лякають людей, і вони починають панікувати.
Я не вважаю, що Україна перебувала напередодні катастрофи. У нас були
проблеми, але вони не ведуть до такої катастрофи. Проте російський вплив
і головне — ажіотаж унаслідок якихось необережних дій, звісно, обрушить
гривню.
