Вважаю, що найближчим часом Президент ухвалить рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради нинішнього скликання. (На момент здачі номера телезвернення Президента ще не було обнародувано.) Не втомлюватиму читача аналізом статті 90-ї Конституції України, що визначає підстави та порядок дострокового припинення повноважень Верховної Ради. Скажу лише про деякі реально наявні ментальні мотиви подібного рішення.
1. Президент ніколи не погодиться на В.Ф. Януковича в ролі прем’єр-міністра. По-перше, через спогади про вибори 2004 року. По-друге, через боязнь остаточної втрати симпатій свого електорату. По-третє, через обґрунтований страх опинитися «третім зайвим» у владному тріумвіраті: Президент — голова Верховної Ради — прем’єр-міністр. По- четверте, через побоювання втратити підтримку України її західними партнерами, оскільки ця підтримка на сьогодні — єдина опора, що залишилася в Ющенка. По-п’яте, через туманні перспективи 2009 року для правого крила українського політикуму загалом і для Ющенка зокрема.
2. Президент не пробачить О. Морозу об’єднання соціалістів із Партією регіонів. По-перше, цей блискавичний альянс різко контрастував із багатомісячною епопеєю зі створення так званої демократичної, або «помаранчевої» коаліції. На тлі тужливих, тягучих розмов Р. Безсмертного, Р. Зварича etc., «бліцкриг» Мороза та Регіонів виглядав ефектно й по-діловому. Таке нині не в моді. А отже, і не прощається. По-друге, для оточення Президента вельми бажано, щоб значні зусилля зі створення «антикризової» коаліції пропали даремно. По-третє, в результаті нових виборів О. Мороза просто не допустять до командних висот у новій Раді.
3. Президента переконують у тому, що в разі нових виборів значна частина електорату соціалістів відійде до «Нашої України». Електорат О. Мороза — це переважно освічені люди середнього та старшого віку з лівоцентристською ідеологією. «Зрада» Мороза відштовхне їх від нього. Незначна частина проголосує за комуністів, незначна — за Тимошенко. Але основна вивільнена маса — потенційні виборці «Нашої України».
4. Штаб пропрезидентської «Нашої України» очолить хтось більш динамічний і креативний, аніж Р. Безсмертний. Список, можливо, очолить непохитний борець із криміналом Ю. Луценко. Він же й визначатиме загальну концепцію виборчої стратегії. Це має привернути на бік «Нашої України» зневірену, але поки що не впевнену у виборі частину вчорашнього електорату «помаранчевих».
5. Можливий виступ єдиним списком із «БЮТ». На це Президент піде тільки тодi, якщо його переконають у тому, що такий варіант приведе до максимальної нейтралізації Ю. Тимошенко. Шансів на подібний вихід — мінімум. Ю.В. – пані вельми харизматична, та й інтелектуальний рівень членів її блоку значно вищий, ніж у «НУ». «БЮТ» і «НУ» «грають» на одному електоральному полі. Тому вельми можливий такий собі «пакт про ненапад» між «НУ» і Регіонами, спрямований проти «третьої сили».
6. Регіони на загострення ситуації та провокування акцій громадянської непокори зараз не підуть. Їм це не потрібно. Вносити кандидатуру Януковича самостійно, порушуючи процедуру, передбачену Конституцією, вони не будуть. До чого така експресія? Підсумки нових виборів будуть для Регіонів вельми прийнятними. Роботу над помилками вони проведуть. У новій конфігурації Ющенко відшукає для себе належну нішу.
Викладені мотиви здаються переважаючими в оцінці Президентом нинішніх подій. Отже, ми маємо надію, що Новий рік народ проведе в стабільній країні.
