Касетний скандал став «контрольною» ситуацією для багатьох процесів в українській політиці. Президент України вже неодноразово висловився з приводу того, що відбувається, однак, дотепер жодного разу не була почута максимально повна точка зору Леоніда Кучми на те, що відбувається. Сьогодні ми з незначними скороченнями публікуємо інтерв’ю Президента, яке він дав радіо «Свобода». Вела бесіду редактор російської служби радіо «Свобода» Олена Коломійченко. Президент України також відповів на запитання журналістів: головного редактора газети «День» Лариси Івшиної та німецького журналіста Ульріха Хайдена, котрий представляє газету «Тагесшпігель» і «Дойчландфунк» — Німецьке радіо.
«У ВСЬОМУ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ, Є ЗАВЖДИ ПРОВИНА ВЛАДИ... У ТОМУ ЧИСЛІ І ПРОВИНА ПРЕЗИДЕНТА»
Олена КОЛОМІЙЧЕНКО: Пане Президенте, у п’ятницю дуже різношерсті представники української опозиції об’єдналися, швидше за все — тимчасово, у «Фронт національного порятунку». Мета цієї ініціативи, як вони сформулювали, «покласти кінець кримінальному режиму, затвердити правду і закон, звернути Україну на європейський шлях розвитку». Начебто б непогано...
Леонід КУЧМА: Ідея дуже приваблива...
Олена КОЛОМІЙЧЕНКО: Українська опозиція за своїми ідеологічними поглядами різношерста. Крім того, один з її лідерів — Юлія Тимошенко, екс-віце-прем’єр, знаходиться під слідством, що невідомо чим може обернутися. Чи не думаєте Ви, що у всьому цьому є частка провини і представників влади в цілому, і Вашої, як Президента, зокрема? Адже вашим співгромадянам зрозуміло в цьому скандалі далеко не все. Можливо, Ви, як Президент, повинні були б виступити, пояснити, виступити перед громадськістю?
Леонід КУЧМА: Дійсно, в усьому, що відбувається, є завжди провина влади, я цього не заперечую, у тому числі і провина Президента. Напевно, не були використані всі можливі засоби, щоб розставити події так, як це дійсно відбувалося, а не так, як хотілося б деяким нашим так званим опозиціонерам. Сьогодні (10 лютого. — Ред. ) ми зробили якоюсь мірою висновки, відбулося засідання Ради національної безпеки, тому я і затримався на цю зустріч... Я б цей комітет назвав би так — це не стосується, можливо, усіх його членів — «Комітет власного порятунку». Не треба рятувати Україну. Україна чітко вибрала свій шлях у Європу, і наші 10 років незалежності послідовно цей вибір підтверджують. А комусь хочеться себе витягти з павутини забутих політиків або зайнятися власним порятунком — це вже, так би мовити, з іншої опери.
Олена КОЛОМІЙЧЕНКО: До цього «Фронту національного порятунку» увійшли люди, що за поглядами, здавалося б, з опозицією ніяк не співпадають, і ці люди саме виявилися не затребувані владою?
Леонід КУЧМА: Можливо, є і таке. Напевно. У нас якщо хтось себе вважає незаслужено скривдженим, то він, звичайно, завжди в таборі опозиції. Ви подивіться: Юлія Володимирівна, про яку ви тільки що згадували, чи той же Сергій Головатий — вони всі були при владі, вони всі були разом з цим Президентом, і всі проводили його лінію, у тому числі і «європейський вибір». Як тільки їх із влади забрали, вони одразу опинилися в опозиції.
«ЩО СТОСУЄТЬСЯ ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО, ТО Я БУВ ПОІНФОРМОВАНИЙ, ЩО В ЇЇ БІОГРАФІЇ НЕ ВСЕ ЧИСТО. Я ПРО ЦЕ СКАЗАВ ОДНОЗНАЧНО ВІКТОРОВІ АНДРІЙОВИЧУ»
Лариса ІВШИНА: Леоніде Даниловичу, мені здається, що дуже багато проблем в Україні від того, що дуже часто і влада, і опозиція ігнорують правила. І, скажімо, при формуванні уряду була закладена, на мій погляд, міна, яка зараз здетонувала: не були враховані інтереси більшості, котра своїм голосуванням затвердила прем’єр-міністра. І водночас була, скажімо, введена в Кабінет досить одіозна фігура Юлії Тимошенко — чому Ви погодилися на це призначення?
Леонід КУЧМА: Я з вами абсолютно згоден: дійсно прем’єр-міністра мені запропонували одноголосно усі фракції, що ввійшли до складу більшості. Я з цим погодився і дозволив цілком, з огляду на те, що така була умова, дати можливість Ющенкові сформувати уряд — крім силових структур. Я вважаю, що помилка Ющенка і, можливо, і моя, що я дав повний карт-бланш. У цьому випадку треба було обов’язково провести консультації з усіма керівниками фракцій, і на цій основі вперше в Україні зробити крок із структуризації того ж парламенту і роботи цієї більшості на такій основі, на якій працюють усі парламенти в Європі. Є коаліція, і вона разом із Президентом і прем’єр-міністром формує уряд — це не зроблено. Що стосується Юлії Тимошенко, то я, звичайно, був інформований, що в її біографії, так би мовити, не все чисто. Я про це сказав однозначно Вікторові Андрійовичу: «Я проти того, щоб вона входила до складу уряду, якщо в тебе немає матеріалів, то, будь ласка, зроби запит чи піди в Генеральну прокуратуру — там тобі всі матеріали будуть показані». Це було зроблено, але він все одно мене попросив, що він «береться за цю роботу тільки за умови, якщо такий фахівець в галузі енергетики, як Юлія Тимошенко, буде в складі уряду». Я, напевно, чи через слабість чи — це можна розцінити по-різному — через силу, на це погодився. Хоча через не дуже довгий проміжок часу і я, і багато хто зрозумів, у тому числі і голова Верховної Ради, що це — помилка. І багато разів пропонували Вікторові Андрійовичу виправити цю помилку...
Лариса ІВШИНА: Політичний капітал, що Юлія Володимирівна конвертувала на цій посаді, ще довго буде відгукуватися, і навіть більше, ніж прямий фінансовий. Мені хотілося б знати Вашу думку: Кабінет Міністрів зараз не бачиться політичним союзником Президента — можливо, Ви не згодні з цією оцінкою?
Леонід КУЧМА: Чому?.. У нас і зараз була розмова, що навіть у цій складній критичній ситуації, не для Президента — я відкидаю прізвище Кучми і говорю про Президента й Україну — позиції уряду немає. Але я категорично не прихильник того, що сьогодні треба міняти прем’єр-міністра. Я вважаю, що, може, з деякими змінами, але треба дочекатися виборів 2002 го року і там уже дійсноспробувати зробити те, що є в усьому світі...
Ульріх ХАЙДЕН: Пане Президенте, цікаво почути Вашу думку про те, як конкретно Ви оцінюєте успіхи або неуспіхи Юлії Тимошенко? Що вона конкретно в енергетичному секторі не робила правильно?
Леонід КУЧМА: Я вважаю, що більшість зроблених кроків не носять абсолютно ринкового характеру. Це — централізація влади, ресурсів, грошових потоків в одних руках віце-прем’єр-міністра. Коли ми оголосили про приватизацію семи обласних енергокомпаній, то нам одразу закордонні компанії, котрі вирішили брати участь у приватизації, сказали, що вони категорично проти централізації. Гроші повинні йти тим, хто дає електроенергію, а не приходити в Київ, щоб тут їх розподіляли. Потім, несприйняття, у тому числі Юлією Тимошенко, приватизації в галузі енергетичного комплексу. Вона виступала весь час категорично проти процесів приватизації і виробляючих компаній, але найголовніше — розподільних...
Я вже не кажу про ситуацію із забезпеченням газом України. У нас абсолютно після її приходу виявилися зіпсовані відносини з Російською Федерацією. Борг «Єдиних енергетичних систем» перед Міністерством оборони Росії, яке вона просто обдурила... 350 мільйонів доларів були прямо з Москви переведені в офшорні компанії — вони в Україну не приходили. Тому сьогодні багато чиновників Міністерства оборони Російської Федерації знаходяться під слідством. І друге — я змушений був втрутитися — ми взагалі опинилися б цього року без газу, я змушений їхати в Туркменістан і домовлятися про 130 мільярдів кубометрів газу на дуже сприятливих для України умовах. Хоча нам у цьому не сприяла Російська Федерація — РАТ «Газпром» та керівництво Росії.
Олена КОЛОМІЙЧЕНКО: Я хотіла б закінчити розмову про Юлію Тимошенко останнім запитанням: якщо вона під слідством — чи буде там поставлена крапка, і коли?
Леонід КУЧМА: Ви знаєте, це питання не до мене. Це питання до Генеральної прокуратури. Я завжди прошу резонансні справи не затримувати, але коли це буде — я сказати не можу. Це дуже складна, як вони пояснюють, кропітка робота, з простої причини: практично до останнього року жодна країна, жодна банківська система не давали ніяких матеріалів про рахунки. І тільки коли у світі в останні роки почався рух — ініціатором була «сімка» — проти відмивання брудних грошей, тоді нам правоохоронні органи інших країн, з якими в нас є договір про правову допомогу, почали допомагати. Починаючи з того ж Кіпру. Не кажучи вже, що багато карт розкрила справа Лазаренка, котру розслідують у США, тому що ми до того, до чого докопалася Америка, ніколи б не дійшли. А те, що в справі Лазаренка головна діюча особа — «Єдині енергетичні системи», — це не секрет. З цього таємниці не робить і сам Лазаренко.
СПРАВА ГОНГАДЗЕ: «МИ ДОКОПАЄМОСЯ ДО ІСТИНИ»
Лариса ІВШИНА: Пане Президенте, зараз у цьому складному репутаційному скандалі Україні, можливо, владі (на мій погляд, вона поводиться дуже пасивно) все ж таки щастить. Люди й опозиції вірять, можливо, ще менше, ніж владі. І багато буде залежати від того, наскільки вдасться переконати розсудливу частину суспільства в правоті. Чи є у Вас для цього свіжі аргументи, такі, котрі люди хотіли б почути?
Леонід КУЧМА: Я не хотів би тих, хто стоїть за цією акцією, називати «опозицією», бо якщо є реальна опозиція, то вона діє зовсім за іншими законами, вона не діє на шкоду національним інтересам країни. А сьогодні прослідковується дуже багато негативу, того, що все робилося не без допомоги спецслужб. Я вам ставлю як відомому журналісту і головному редактору запитання: хто в Україні знав журналіста Гонгадзе?
Лариса ІВШИНА: Я можу сказати, що наша газета була однією з небагатьох, котрі говорили про те, що версія про політичне убивство не є доведеною, бо Георгій Гонгадзе був відомим київським журналістом, однак, не найбільш яскравим опозиціонером. Я можу це стверджувати, тому що ми дуже довго заперечували Ваше право бути Президентом вдруге.
Леонід КУЧМА: Абсолютно точно... Я не знав цього журналіста, я з ним ніколи не зіштовхувався. Крім випадку, коли одного разу мені показали, що він брав участь у шоу Піховшека на телебаченні. Він про мене не писав нічого. Бо я змушений був уже згодом ознайомитися з деякими публікаціями — він писав зовсім про інших, та й то не під своїм прізвищем. Хоча я не виключаю, я вже багато разів говорив — я директор, у мене відповідний лексикон і так далі. Якщо десь хтось щось мені доповідав, то я міг «проїхатися» по кожному, я цього не соромлюся. Мені в моєму віці від цієї іноді нелітературної мови важко відмовитися, тому що ця мова іноді допомагає більше, ніж будь- які умовляння...
Олена КОЛОМІЙЧЕНКО: Залишимо це стилістам...
Леонід КУЧМА: Тепер скажіть, будь ласка: Президент, що переміг на виборах вдруге, йому вже не треба думати про продовження своєї політичної кар’єри — навіщо йому взагалі журналіст?.. Нехай хтось скаже, що я когось образив чи скривдив, чи щось некоректно в цьому плані сказав — я газет, я всім кажу, не читав. Я прошу тільки готувати мені цікаві статті з економіки, політичні огляди, міждержавні відносини, я не прошу давати мені бруд. У цьому сенсі мені готують — на що необхідно звернути увагу, що треба прочитати. Свого часу я робив спроби перед сном читати — але ви знаєте, тоді сну немає...
Олена КОЛОМІЙЧЕНКО: Чи не здається Вам, що так чи інакше справа Гонгадзе повинна бути доведена до кінця, що його треба поховати по- людськи?
Леонід КУЧМА: Абсолютно. Ви знаєте, це мене самого як людину обурює. Я з першого дня — я даю вам слово, некоректно це Президенту говорити, але я давив: «Слухайте, чим швидше ви скажете «а» чи «б», тим краще для суспільства, для України». На мою настійну вимогу відправили частину ДНК на експертизу в Російську Федерацію, з огляду на те, що там знаменитий Іванов, який робив експертизу Романових. І він же дав 99,6 відсотка — вище — я технар — дати практично неможливо.
Ульріх ХАЙДЕН: Пане Президенте, все одно цей конфлікт навколо Гонгадзе — він дуже політизований. Але громадськість у Західній Європі дійсно стурбована з приводу свободи слова в Україні, насамперед тому, що розслідування триває вже майже 5 місяців. Ви розумієте, це турбує західноєвропейські інституції та громадянське суспільство...
Леонід КУЧМА: Повірте мені, що я розумію і зміст вашого запитання, і відповідальність, і наскільки це велике горе для родини, матері, дружини, дітей... І я переконаний, що все ж таки ми докопаємося до істини. Я глибоко переконаний, що ми докопаємося до істини. Але в мене водночас є питання і вам, і собі — у нас щороку пропадає 35— 40 тисяч чоловік, з них 10 відсотків узагалі не знаходяться... Друге: некоректно з моєї сторони вам задавати запитання, але чому ми дотепер не знайшли убивцю прем’єр-міністра Швеції Пальме? Дотепер невідомі причини вбивства президента Кеннеді — і таких запитань я вам можу задати багато. І якщо Європа хоче нам допомогти, то треба допомогти не просто критикою, що ось: «В Україні нічого не робиться». А давайте поруч сядемо, розкладемо все, як кажуть, по поличках, і разом будемо думати, як робити так, щоб принаймні резонансів таких поменше було — в Україні і не тільки.
«ЯКЩО СЬОГОДНІ НА 99 ВІДСОТКІВ МОЖНА ГОВОРИТИ, ЩО «ПИСАЛИ» ПРЕЗИДЕНТА, ТО ЯКА ЦІНА СЛУЖБАМ НАШИМ, КОТРІ ЗАЙМАЮТЬСЯ БЕЗПЕКОЮ КРАЇНИ?!»
Лариса ІВШИНА: Пане Президенте, але в Європі можуть сказати, що «ваші правоохоронні органи — це ваша проблема і ваша відповідальність», і мені б хотілося, щоб Ви прокоментували засідання Ради національної безпеки. Ми теж усі знаємо, що проблем у наших правоохоронних органів дуже багато, і вони позбавлені були, можливо, і необхідної дози суспільного контролю, і самі були недостатньо прозорі. Хотілося б знати, які рішення Ви маєте намір прийняти, щоб стало по-іншому?
Леонід КУЧМА: По-перше, я вже прийняв деякі рішення. Перше — це реформа правоохоронних органів. Створено найбільш представницьку робочу групу, куди входять і парламентарі, і політики, і найголовніше — вчені, правознавці, юристи, які повинні проаналізувати, в якому стані знаходиться наша правоохоронна система. У нас до сьогодні парламентом не прийнятий закон про судоустрій, ані Цивільного кодексу, ані Кримінального кодексу немає. Тому я сподіваюся, що найближчим часом ми отримаємо пропозиції — що треба робити, і будемо це робити. Там, де це можна зробити рішенням Президента — буде рішення Президента, там, де необхідно законодавче підтвердження — будуть внесені відповідні пропозиції в парламент.
При Президенті створене управління, яке повинне займатися контролем. Тобто це вже перший крок до цивільного контролю, більш прозорого, починаючи від кадрових змін та інших. Більше повноважень буде надано секретаріату Ради національної безпеки й оборони з погляду координації діяльності правоохоронних органів. Не можуть вони кожен сам по собі існувати — і з погляду плюралізму роботи, і з погляду відповідальності за роботу. Ну, і сьогодні, (10 лютого. — Ред.) — я прийняв перше рішення, але воно не буде останнім: я звільнив і призначив нового начальника Служби безпеки України і звільнив керівника Державної охорони України.
Олена КОЛОМІЙЧЕНКО: Чи могли б Ви сказати, хто тепер буде обіймати ці посади?
Леонід КУЧМА: З погляду Служби безпеки — буде займати Радченко Володимир Іванович, сьогодні перший заступник секретаря Ради національної безпеки й оборони. Це — професійна людина, у нього гарна школа за плечима. Це пов’язано з безпекою України, у тому числі і з касетним скандалом, якоюсь мірою. Скажіть, будь ласка: якщо сьогодні на 99 відсотків уже можна говорити, що дійсно «писали» Президента країни, то яка ціна службам нашим, котрі займаються безпекою країни, у тому числі і безпекою роботи Президента?!
«У КОМАНДІ ПОВИННІ БУТИ НОВІ ІМЕНА, НОВІ ОБЛИЧЧЯ — У ЦЬОМУ СУМНІВУ НЕМАЄ»
Лариса ІВШИНА: Пане Президенте, Ви говорили про закони, які потрібно прийняти. Але відомо, що парламент знаходиться в напівпаралізованому стані. Чи зможе він бути працездатним? Що Ви думаєте з цього приводу? Тим більше, що відомо, що серед Ваших політичних союзників і оточення є люди — завжди є таке, ніби «яструбине крило», яке може схиляти Вас до прийняття більш різких, радикальних рішень. Можливо, цього ж хоче й опозиція... Як Ви маєте намір рухатися у стосунках з парламентом?
Леонід КУЧМА: Мене за ці роки можна було вивчити, як кажуть, від «А» до «Я» і знати мій характер, і прогнозувати мою поведінку. За ці роки було багато можливостей, у тому числі і більш сприятливих, щоб розпустити парламент. Може бути, з погляду інтересів України це був би правильний крок. Але я на це не міг піти, тому що це антиконституційно. Я ніколи, ні за яких умов не піду на застосування сили.
Олена КОЛОМІЙЧЕНКО: Пане Президенте, ми говорили вже трошки про свободу преси і становище із засобами масової інформації в Україні, яке, зрозуміло, залишає бажати кращого. Практично кожен з телевізійних каналів чи кожне з друкованих видань відображають ті чи інші групові інтереси, але для того, щоб уявити собі якимсь чином загальну картину того, що відбувається на Україні, можна прочитати абсолютно все, просіяти крізь сито і, можливо, тоді вдасться, та й то через силу, зрозуміти... Чи не здається Вам, що вкрай необхідно створити по-справжньому суспільне телебачення, котре не буде відображати інтереси політичних партій? Саме ця тема зараз дуже гостро стоїть в іншій країні пострадянського блоку — у Чехії — у наявності ті ж проблеми. Отож, чи не буде створене таке телебачення, чи принаймні якась газета з реальним суспільним, громадянським контролем?
Леонід КУЧМА: Із багатьох посилань, коли говорять про Україну по свободі преси, я абсолютно не згодний. Ніхто ж не може навести жодного прикладу, що «от, Президент кудись втрутився і закрив якусь газету». Ось газета «День» — вона була яро опозиційна Президентові країни, особливо під час президентської кампанії. Нехай головний редактор цієї газети скаже: де була хоч якась затримка, щоб їй заважали нормально працювати? Але вона була дійсно в демократичному розумінні цього слова «опозиція», а коли влада застосовує закон щодо того чи іншого органу, чи коли хтось, хто абсолютно не належить до влади, подає до суду, і на підставі цього суд закриває, то скажіть, чому ми повинні говорити про «свободу слова»? Коли беруть участь у брудній політиці, намагаючись урятувати своє обличчя, стверджують, що це «політичне переслідування» — вибачте, я цього не розумію. Що стосується суспільного телебачення, то я двома руками за, але я категорично проти того суспільного телебачення, що пропонує парламент — за рахунок державного бюджету. Це вже не суспільне. Тому в мене є навіть думка звернутися до Ради Європи — нехай нам допоможе. І я дійсно буду сприяти тому, щоб з’явився дійсно незалежний ані від держави, скарбниці, ані від приватних структур орган.
Лариса ІВШИНА: Пан Президент правий — у нас із владою далеко не безхмарні стосунки. Чи готові Ви зараз обновити свою команду і залучити людей, які все ж таки хотіли б співробітничати з тією конструктивною частиною суспільства? Владі потрібні нові обличчя...
Леонід КУЧМА: Ви, напевно, добре знаєте, що я підписав указ про подальше поліпшення роботи засобів масової інформації і захист їх. А те, що у команді повинні бути нові імена, нові обличчя — у цьому сумніву немає. Хоча ви знаєте прекрасно, мене ж багато хто критикує, що за цей час помінялися, так би мовити, обличчя. Життя не стоїть на місці і, звичайно, я завжди із задоволенням відкриваю свої обійми для тих, хто хоче попрацювати не на Президента, а на країну, насамперед, і йде з якимись конкретними, конструктивними пропозиціями. На жаль, людей-професіоналів в Україні з відомих причин не так вже й багато...
Олена КОЛОМІЙЧЕНКО: Пане Президенте, мені хочеться запитання Лариси трохи продовжити. Ви казали, що так, нових облич у команді багато...
Леонід КУЧМА: Я не сказав багато, я сказав «є», міняються...
Олена КОЛОМІЙЧЕНКО: Добре, нові обличчя є, однак, залишається ще й вся система діяльності цієї адміністрації, і вона, значною мірою, кулуарна: хтось когось не любить, хтось когось підсиджує... Від цього ніхто з людей, загалом, не позбавлений. Але, можливо, діяльність адміністрації повинна бути більш прозорою, більш зрозумілою людям?
Леонід КУЧМА: Я із вами згоден. Напевно, сьогодні недостатньо, що з інформацією виступає тільки прес-секретар. Напевно, якби голова адміністрації Литвин робив так, як це робив колись Табачник — постійно виходив перед журналістами і міг відповісти, мав більшу інформацію, ніж прес-секретар... Ви маєте рацію. Напевно, Президент, насамперед, повинен вибудувати систему роботи усієї виконавчої влади, щоб і міністри, в тому числі й силові міністри, виходили перед ясні очі своїх людей, відкрито в них дивилися і говорили: а що ж вони роблять із тих проблем, котрі сьогодні людей хвилюють? Тобто діалог із суспільством треба вести постійний і відкритий. Я, напевно, якихось у цьому плані додаткових заходів вживу обов’язково.
«ДЛЯ УКРАЇНИ НАСТУПИВ МОМЕНТ ІСТИНИ»
Ульріх ХАЙДЕН: Пане Президенте, будь-яка криза в суспільстві має, можливо, і негативні, і позитивні аспекти. Ви могли б сказати, які могли б бути позитивні наслідки загострення, котре ми зараз переживаємо?
Леонід КУЧМА: Спасибі, що ви сказали «загострення», тому що я не хотів би ще вимовляти слово «криза». Хоча спроби аж до, як кажуть, державного перевороту — вони існують у розумах багатьох — і фахівців, і політиків. Я вважаю, що якщо підтримувати, особливо ззовні, цю кризу, то вона може призвести тільки до одного — до розвалу України. Позитивного — ні на йоту. По-перше, це практично привело до розвалу більшості, і я не знаю, скільки треба зусиль, щоб її склеїти назад. Якщо не буде більшості, то уряд зі своїми реформами — нуль. Ми в червні повинні подавати звіт перед Радою Європи — як ми виконуємо свої зобов’язання, а там уся реформа правова, а там нічого — нуль, так би мовити. У нас немає Бюджетного кодексу, у нас немає Податкового кодексу, у нас немає Земельного кодексу, у нас немає закону про політичні партії, у нас немає закону про вибори...
Олена КОЛОМІЙЧЕНКО: Пане Президенте, велике спасибі за те, що Ви знайшли цілу годину для зустрічі з нами. За традицією, наприкінці нашої програми коротке резюме.
Лариса ІВШИНА: Зараз такий момент, коли всі сили суспільства повинні працювати на те, щоб перемогли нові правила, щоб влада вийшла з цього конфлікту з розумінням того, що по-старому не можна. А опозиція — з розумінням того, що з такими методами вона не стане опозицією...
Ульріх ХАЙДЕН: Я дуже сподіваюся, що в цій країні не буде якогось ще більшого загострення конфлікту, я не хочу вимовляти таких слів, як «кривавий конфлікт». І я впевнений, що ви знайдете таке рішення цих проблем, що в Україні будуть стабільність і мир.
Олена КОЛОМІЙЧЕНКО: Мені хотілося б відзначити, що сьогоднішня зустріч дозволила сподіватися на те, що в Україні дійсно можливий вихід із цілком кризової, на мій погляд, ситуації, що склалася. На жаль, деякі рішення приймаються немов із запізненням, але хочеться все ж таки думати, що кризу вирішити вдасться, і що Україна дійсно почне рухатися вперед.
Леонід КУЧМА: Я хотів би сказати, що сьогодні для України наступив момент істини. Здатна політична еліта в рамках Конституції і правового поля вирішити цей конфлікт чи піти по якомусь непередбаченому варіанту, що крім лиха і горя Україні нічого не принесе. Потім я хотів би, щоб усі розуміли, що не можна спекулювати на тому, що проголосив Президент. Президент проголосив європейський вибір України, Президент Леонід Кучма, ніхто інший. І всі ці роки ми хоч і повільно, але робимо кроки в цьому напрямку, у міру своїх сил і можливостей, і в тому числі і здатності політичної еліти бути єдиною в стратегічному напрямку. Багато хто тягне у зовсім протилежну сторону. У тому числі товариш Мороз, що всі ці роки робив все, щоб Україні було гірше — тоді в нього була б можливість скоріше прийти до влади. Він той, хто практично заперечував європейський вибір, хто не визнавав ринкового розвитку економіки, хто до сьогоднішнього дня говорить «приватизація землі тільки через мій труп». І раптом сьогодні він такий поборник європейського вибору. Це аморально! Тому я думаю, що дійсно момент істини наступить, і Україна, у тому числі якоюсь мірою і Президент — ми чистіше вийдемо з цього...
Олена КОЛОМІЙЧЕНКО: Закінчимо словами українського лідера, які він вимовив, коли я уже виключила запис: «На лукашенківські заходи я не піду»...
