Але у лівих партій існують дві проблеми — як домовитися про спільного кандидата й хто саме стане цим кандидатом. Минулі вихідні підтвердили, що основним лівим партіям — КПУ й СПУ — ще дуже далеко не тільки до узгодженого кандидата, а й до загальновизнаної схеми його узгодження — принаймні так можна зрозуміти заяви їхніх лідерів.
На суботній конференції соціалістів один із лідерів партії Йосип Вінський заявив, що «питання про єдиного кандидата лівих сил на останньому етапі президентських виборів 1999 року вирішить спільний з’їзд Комуністичної й Соціалістичної партій» (Інтерфакс-Україна).
У той же час лідер комуністів у Харкові висловив дещо іншу точку зору. «Якщо ліві партії не досягнуть домовленості про висунення єдиного кандидата в першому турі президентських виборів 1999 року, вони об’єднаються перед другим туром», — вважає Петро Симоненко.
Принципова різниця позицій КПУ й СПУ полягає ось у чому. Соціалісти (котрі всіляко підкреслюють, що питання про спільного кандидата — справа техніки) кажуть про висунення спільного кандидата до виборів. Комуністи — практично проти цього. Справді, що означає, що ліві об’єднаються у другому турі? Петро Симоненко не може не знати реальної ціни закликів до виборців кандидата, котрий не пройшов першого туру, голосувати або не голосувати за будь-кого, хто вийшов у другий. Такі заклики значення не мають — виборці чинять по-своєму. І, певно, Петро Миколайович не без підстав уже сьогодні розраховує, що буде тим кандидатом, який вийде у другий тур, коли вже не погоджується навіть на обговорення процедури узгодження спільного кандидата СПУ й КПУ.
№230 01.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
