Схоже, влада поки не збирається вирішувати питання вибіркового правосуддя. А отже виконувати одну з ключових вимог Євросоюзу щодо підписання Угоди про асоціацію. Вчора Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ залишив без змін вирок екс-міністру внутрішніх справ Юрію Луценку у справі про посадові злочини. Це означає, що останній перебуватиме у Менській виправній колонії до кінця 2014 року поки не спливе чотирирічний термін. Єдине в чому пішов на поступки суд — це частково задовольнив касаційну скаргу в частині зменшення відшкодування завданих МВС України збитків з 643 до 609 тис. грн. «Насправді ми не чекали іншого рішення, але коли почули про часткове задоволення касації, ми сподівалися, що буде хоч щось змінено. Майже 40 тисяч прибрані суддею Широян — це лише технічна помилка, допущена Печерським судом», — так прокоментував рішення адвокат екс-міністра Юрій Фомін, передає «Українська правда». Він також зауважив, що вони не подаватимуть нової скарги до Європейського суду, але дещо змінять умови попередньої, оскільки вже є рішення касаційної інстанції.
Костянтин МАТВІЄНКО, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:
— Це рішення перебуває в тісному зв’язку з тим, що вчора парламент фактично ліквідував залишки легітимності київської міської влади. Ми ж розуміємо, що 2 червня вона вже не буде легітимною. А отже, це ще один крок до того, щоб перетворити законодавчу систему України в незаконну систему. Це стосується і Луценка. Правлячий клас зрозумів, що єдиний для неї спосіб зберегтися як правлячий клас і уникнути відповідальності — це провести референдум щодо внесення змін до Конституції. Зрозуміло, що цей референдум не буде визнаний ні більшістю українського суспільства, ні більшістю на Заході. Відтак влада демонструє цілковиту зневагу до права, рухаючись до переорганізації Конституції з тим, щоб назавжди зберегти владу. В Європі взагалі такі дії розглядаються так само як і канібалізм. Це абсолютно акультурно, тобто за межею добра і зла з точки зору цивілізаційних уявлень.
Ні про яку євроінтеграцію тут не йдеться. При всій інтелектуальній і культурній деградації правлячої еліти України, вони не можуть не розуміти, що в Європу з такими діагнозами не беруть. Справа Луценка є лише на тлі, вона не є показовою. Це вибіркове правосуддя, так само як і Тимошенко. Показовим є питання виборів Києва.
В Україні помилування регулюється не законом, а указом Президента. Якщо говорити з формальної точки зору, то згідно чинного українського законодавства на сьогоднішній день помилування може буди здійснене лише на прохання засудженого. А ми знаємо, що засуджений не визнав своєї вини, відтак, він не може звернутися з проханням про помилування. Відомо також, що ніхто інший за нього це зробити не зможе. Отже правової ситуації, за якою у Президента буде законне право помилувати засудженого, не буде. Що може зробити Президент? Він може своїм указом змінити порядок про здійснення помилування. Тоді, умовно кажучи, глави церков або інші впливові громадські діячі звернуться до Президента з проханням про помилування. В такий спосіб питання можна буде вирішити. Це було б більш-менш шляхетно і правильно. Але всього цього не буде. Засуджений не проситиме помилування, а Президент не змінить указ, тому Луценко і далі залишатиметься за ґратами.
Є, звичайно, ще один варіант — визнання судом недієздатним засудженого. Тоді прохання про помилування може здійснити родина, адвокат, захисник. Як відомо, дружина Луценка вже заявила, що не робитиме цього. До речі, в офіціальних повідомленнях преси є повідомлення, що пані Луценко продала свою телекомунікаційну компанію за 20 млн. грн. У мене, як обивателя, виникає враження, що ці гроші не могли бути акумульовані інакше як за сприяння колишнього міністра МВС. Виходить, ця родина дуже заможна і джерела цієї заможності з мої суб’єктивної точки зору криються в політичній діяльності згаданого засудженого.
