Як і обіцяв, колишній головний міліціонер, нині радник Президента, Юрій Луценко провів прес-конференцію у День міліції. Юрій Віталійович розкрив секрет свого нового проекту.
НАРОДНА САМООБОРОНА
«Я ініціюю створення громадського руху народної самооборони, — повідомив Луценко. — Я не вступаю до жодного партійного проекту. Це об’єднання, створене для членів і не членів партій, для парафіян будь-яких конфесій... Я не маю на меті очолити яку-небудь певну партію.., а провести громадянський мирний рух народної самооборони, який протистоятиме свавіллю».
«Я займатимусь активною опозиційною діяльністю. Не тому, що я не можу без революції, а тому що я маю принципи... Я не спостерігатиму мовчки за реваншем, черговим етапом якого однозначно стане свавілля», — додав він.
За його словами, причиною створення такого об’єднання є «остаточний реванш кучмістів у центральних виконавчих органах влади», що, на його думку, є «абсолютним фактом». «Ідеться про тотальне повернення порядків і соратників пана Кучми. Як-то кажуть, у світі немає вічного двигуна, зате є вічні гальма, сьогодні ми їх усе частіше спостерігаємо в органах центральної виконавчої влади», — сказав Луценко.
НАВЕСНІ МОЖЕ ВІДБУТИСЯ ДРУГИЙ МАЙДАН
Навесні майбутнього року можуть відбутися масові акції, головна мета яких — розпустити Верховну Раду й відправити у відставку Кабінет Міністрів України на чолі з Віктором Януковичем. «Ми плануємо, якщо це необхідно, провести навесні «Марш справедливості» на підтримку ідей розпуску парламенту й нинішнього уряду. Наразі я маю бачення чіткої програми дій на зиму-весну 2007 року», — зазначив Луценко й додав, що «народний рух може допомогти Президенту втілити в життя його теоретичну можливість розпуску парламенту, яка може виникнути після розгляду відповідних представлень до Конституційного суду».
ПРО ТИМОШЕНКО
Юрій Луценко та Юлія Тимошенко домовилися про «режим ненападу». Луценко розповів журналістам про свою зустріч із лідером БЮТ: «Перше, що я сказав, звичайно ж, після привітань і поцілунків: Юліє Володимирівно, у нас є три варіанти розвитку подій. Або ми домовляємося про ненапад, або ми воюємо один проти одного — якщо ми, звичайно, ідіоти чи хочемо домовитися з владою... Ми зізналися, що ми не ідіоти та не хочемо вступати в угоду з чинною владою, тому ми зійшлися на першому варіанті».
ПРО ЧЕРНОВЕЦЬКОГО
Юрій Луценко заявив, що готовий приєднатися до боротьби проти незаконних дій київської міської влади. «Сьогодні Черновецький дійсно віддає найкращі речі, які повинні належати київському суспільству, людям, які прибувають із різних регіонів України», — зазначив він. При цьому він наголосив, що йдеться не лише про донецький клан. «Про сімейний клан можна було б говорити знову й знову», — зауважив Луценко. «Я не встиг, на жаль, зафіксувати ціну цих поступок. Хоча такі спроби робив і володію певною оперативною інформацією. Сьогодні я готовий запропонувати свою енергію та розум у розпорядження тих, хто намагається змінити київську владу», — заявив екс-міністр.
КОМЕНТАР
Варто визнати, популярність Луценка неухильно зростає.
За результатами експертного опитування, яке було проведене фондом «Демократичні ініціативи», Юрій Луценко посів четверте місце серед найбільш удачливих політиків 2006 року. Ми запитали експертів «Дня»: «У чому ж полягає «ефект Луценка»?
Кость БОНДАРЕНКО , політолог:
— Луценко — це єдина людина з позитивним балансом рейтингу. Це єдиний політик, у якого позитивний рейтинг домінує над негативним. Крім того, він молодий, експресивний, імпульсивний, у нього імідж людини, яка безкомпромісно відстоює свою позицію. У цьому і криється феномен Луценка. Хоча як політику йому ще слід рости і рости.
Чому саме такі політики запитані? Народ вимагає продовження банкету, помаранчева революція носила характер карнавалу чи фестивалю. У суспільства існує попит на таку політику.
Євген ГОЛОВАХА , заступник директора Інституту соціології:
— Взагалі, політика — це така сфера, де крім раціональних компонентів є ще й багато ірраціонального. Політика — це ще й частково театр, мистецтво. Тому в ній часто з’являються такі фігури, які з раціонального боку нічого собою не являють, але здатні здійснити якусь драматургію. У людей така потреба є. Адже вони часто стежать за політикою, як за шоу, а не як за реальною рутинною роботою. Візьміть, наприклад, Жириновського в Росії, Берлусконі в Італії, Уго Чавеса у Венесуелі. У світі багато таких екзальтованих фігур, які просто викликають інтерес з погляду певної драматургії. Я вважаю, Луценко — такий самий випадок. Хоч я не скажу, що в ньому, як у Нероні, загинув великий актор. Але принаймні він уміє запам’ятатися, сказати щось, що не укладається у стандартні рамки поведінки політика. Усе це, очевидно, справляє враження незрілої свідомосттi, а така зустрічається не лише серед пересічних людей, але й серед політиків.
І ще одне. Такі люди не розуміють, що всім керувати неможливо. Я вважаю, що Луценко має внутрішнє відчуття, що він може керувати чим завгодно. От міліцією він покерував... Вочевидь, його свята впевненість у своїх здібностях також передається людям. Адже є багато серйозних, відповідальних людей, які відмовляються, розуміючи, що вони некомпетентні. А є люди, які ні від чого не відмовляються, вважаючи, що вони компетентні у всьому. І ця впевненість часто відіграє більш значну роль, ніж сумніви компетентних.
А що стосується нової партії, то партійна розбудова — наука темна, там раціонального не так уже багато. Там часто все тримається на ініціативі, ентузіазмі лідера. Гірше, коли такі харизматики прагнуть управляти складними системами, від яких залежать долі людей. А партія в цьому сенсі більш відповідна царина для реалізації харизми.
Тарас СТЕЦЬКІВ , радник Президента:
— Луценко в очах людей був символом захисту. Захисту від бандитизму, від корупції. Тобто він відігравав суспільну функцію захисника, в цьому його суспільний феномен. А тепер він один iз найбільших затребуваних політиків. Але тепер він в іншому статусі. В статусі чистого політика. І тепер питання, як він скористається цією довірою людей. Якщо він себе правильно позиціонує, то безсумнівно матиме велике політичне майбутнє.
Максим СТРІХА , директор Інституту відкритої політики:
— Луценко справді наділений певною якістю, яку хтось називає харизмою. Він наділений здатністю подобатися. Навіть незалежно від того, що саме він говорить, і часом від того, що саме він робить. Він є людиною, яка яскраво себе виявила в деяких критичних ситуаціях. Він себе публічно нічим не скомпрометував. Тому не випадково було обрано сценарій усунення його саме через компрометацію. Скажімо, Тарасюка не треба було компрометувати, тому що це людина зовсім іншого штибу і з зовсім іншим майбутнім. А на тлі колосальної бідності української політичної сцени на яскраві фігури і на тлі колосальної скомпрометованості переважної більшості політиків, я думаю, попит на Луценка ще довго існуватиме.
Я також вважаю, що в політиці завжди є час для «шоуменів». Будь-який політик, навіть якщо він дуже серйозний, якщо він є публічним політиком, він мусить зважати на те, як сподобатися публіці, щоб врешті решт люди за нього голосували. Небезпечно, коли настає час «шоуменів», позбавлених змістів.
