У Луцьку — черговий скандал, пов’язаний з іменем міського голови Антона Кривицького. Суд скасував його рішення про утворення в місті муніципальної дружини, котра (виходить — незаконно) діяла цілих півтора року. На господаря міста подала до суду міська прокуратура — на тій підставі, що закон про самоврядування передбачає право рад створювати міліцію, тобто правоохоронні формування, на які поширюються вимоги відповідного закону, і нічого не говорить про можливість утворення муніципальних дружин у статусі окремого структурного підрозділу міськвиконкому.
Антон Кривицький мав стовідсоткову впевненість, що справа до суду не дійде. А якщо дійде, то вирішиться на його користь. Адже він керувався якнайкращими намірами: зміцнити у місті правопорядок, упорядкувати вуличну торгівлю, поліпшити санітарний стан. Прокуратура, а за нею і суд зупинились на думці, що для цього досить законної міліції, штати якої, до речі, за роки незалежності значно зросли.
Під час засідання суду представник відповідача просив відкласти слухання справи. Під обіцянку, що на найближчі сесії міськради статут муніципальної дружини буде виправлений відповідно до вимог законодавства. Одначе на суддів прохання не вплинуло. Нічого не змінив і десятиденний строк, протягом якого міськвиконком мав змогу оскаржити рішення суду. Міський голова зазнав повної поразки. Одну з багатьох за останні роки.
...Якось своєю владою він спробував позбавити працівників правоохоронних органів пільгового проїзду в міському транспорті. Прокуратура відреагувала негайно. Рішення довелося відмінити. Далі Антон Кривицький розпорядився запровадити акцизні марки на спиртне, що реалізовувалося в місті. Через якихось півроку це питання саме так було врегульоване на загальнодержавному рівні, але на той час за протестом міського прокурора мер змушений був скасувати своє рішення як незаконне. Незабаром Антон Кривицький розпочав кампанію проти торговців спиртними напоями, вимагаючи, аби вони торгували в місті лише продукцією місцевого спирто-горілчаного комбінату. І знову потерпів фіаско!
Окремі пориви луцького міського голови мають чітко виражений авантюрний характер. Як-от побудова підземного переходу в центрі міста. Центральний майдан розрили, на незручність численним перехожим покопирсалися на ньому з місяць і заасфальтували назад. З нульовим ефектом. Голова Волинської облдержадміністрації Борис Климчук тоді саркастично зауважив: «Ну що ж, на те у місті й самоврядування, щоб закопати трохи грошей». Так само безславно завершилося і спорудження надземного переходу між залізничним і автобусним залами. Транзитний люд продовжує повзати попід колесами залізничних составів.
Окремі заходи Антона Кривицького неабияк звеселяють луцьку публіку. Зокрема, перед минулими президентськими виборами він оголосив: у будинках, мешканці яких проявлять найбільшу активність, буде побілено і пофарбовано під’їзди, оперативно відремонтовано ліфти і навіть поставлено домофони. Ніби всі інші під’їзди міської влади не стосуються.
Прибічники міського голови заявляють: о, він першокласний політик! Є всі підстави сумніватися. Губернатор Волині Борис Климчук практично підпорядкував собі всі політичні партії, задіяні в регіоні, утворивши цілком координаційну раду політпартій при облдержадміністрації та поставивши майже всіх своїх заступників головами обласних організацій провідних партструктур. Антон Кривицький, здобувши в черговий раз крісло міського голови, негайно заявив протилежне: жодної партії під «дахом» міської ради! І тепер його, на противагу губернатору, не підтримує жодна пратія, окрім хіба близької йому за духом «Трудової України» та СДПУ (о), котру він на Волині сам-таки віднедавна й очолює.
