Новий уряд береться визначити «з нуля» причини аварії на шахті ім. Засядька. Прем’єр Юлія Тимошенко, перебуваючи нещодавно в Донецьку, заявила, що попередня урядова комісія пропрацювала безрезультатно. На цьому Юлія Володимирівна не зупинилася. Пообіцяла створити ще одну комісію — для розв’язання житлових проблем сімей загиблих шахтарів. Умови кожної сім’ї детально вивчать, а гроші майбутнім новоселам шукатимуть як у державному бюджеті, так і на рахунках вугледобувних підприємств. На зустрічі прем’єра з трудовим колективом шахти ім. Засядька в Донецьку чоловіків, які сиділи в залі, попросили встати. Таке зауваження зробив генеральний директор шахти ім. Засядька Юхим Звягільський. «Ви ж чоловіки — коли входить прем’єр-міністр, треба вставати», — сказав пан Звягільський. Тут Юлія Тимошенко перебила його, зауваживши, що влада так мало зробила для людей, що вони мають право перед нею не вставати, спровокувавши цим бурхливі оплески присутніх шахтарів...
Із проханням оцінити перші кроки нового Кабінету Міністрів на чолі з лідером БЮТ і спрогнозувати подальші урядові ініціативи й, звісно, їх вплив на життя українців «День» звернувся до керівника наукових програм Інституту відкритої політики Максима Стріхи.
— Свій перший візит у прем’єрському статусі Юлія Тимошенко здійснила в Донецьк. Як ви вважаєте, чому прем’єрським дебютом обрано саме цей регіон?
— Я думаю, що це абсолютно логічний хід пані Тимошенко. Донбас — найпроблемніший регіон для неї й, вочевидь, це рішення пов’язане з тим, щоб показати всім: вона цілком опанувала ситуацію й почувається впевнено. До речі, подібний хід Юлії Тимошенко — не перший. Варто пригадати хоча б після перемоги помаранчевої революції її чудовий ефір на ТРК «Україна». Це сталося ще до затвердження її на прем’єрській посаді, коли ще дуже складно було говорити про ймовірності знаходження спільної мови між «помаранчевою» й «біло-блакитною» частиною України. Юлія Тимошенко тоді вийшла в прямий ефір, трималася дуже впевнено, й під кінець (очевидно було, що це домашня заготовка, але) склала в одну дві стрічки — помаранчеву й синю, утворивши національний прапор і заявивши, що відтепер нам треба не ділити націю, а бути єдиними. Я не знаю, наскільки радикально це змінило симпатії людей на Донбасі, ймовірно, це був той крок, який більшість сприйняла з повагою.
— А як ви оцінюєте телевізійний спіч нового прем’єра. Багато ваших колег вважають, що це звернення до народу — претензія Юлії Володимирівни на національне лідерство. Разом із тим, в ефірі «Свободи Савіка Шустера» Роман Зварич заявив, що під час консультацій лідера БЮТ з фракцією НУ-НС перед голосуванням за неї як за главу уряду Юлія Тимошенко запевнила, що готова пожертвувати своїми президентськими амбіціями в ім’я єдності з «помаранчевими» колегами. Ваша думка щодо цього.
— Відверто кажучи, я погано уявляю таку ситуацію, за якої Юлія Тимошенко не балотувалася б на виборах 2010 року. Хіба що матимуть місце зміни до Конституції, які перетворять президентську посаду на посаду церемоніальну. Але я думаю, що ймовірність такого сценарію все ж невелика. На мій погляд, свою виборчу кампанію Юлія Тимошенко розпочала не цим спічем. Вона розпочала кампанію значно раніше й веде її поки що максимально успішно, явно переграючи всіх можливих конкурентів.
— Видання «Wall Street Journal» опублікувало статтю під назвою «Другий шанс України», де головний акцент такий: «Тема корупції в Україні — не новина. Багато в чому саме гігантська корупція, що мала місце за президентства Леоніда Кучми, дала початок помаранчевій революції 2004 року. Саме народний гнів з приводу широкомасштабних підкупів на виборах і підтасовування їхніх результатів привів до влади Ющенка та його команду, яка обіцяла очистити Україну від хабарництва.
Однак у вересні 2005 року внутрішньокоаліційні розбрати змусили «помаранчевий» уряд Юлії Тимошенко піти у відставку, маючи в активі незначні успіхи у боротьбі з корупцією. Тепер, коли у вівторок «помаранчеві» реформатори знов обрали Тимошенко прем’єром, у неї з’явився новий шанс. Якщо команда Ющенко — Тимошенко знову виявиться нежиттєздатною, «помаранчева» коаліція протримається при владі недовго. І, що важливіше, корупція може повернути назад зростання української економіки й навіть створити загрозу національній безпеці країни». Перше, про що заявила Тимошенко-прем’єр — про наступ на корупцію. Як ви вважаєте, це риторика чи дійсно керівництво до дії?
— Це прогнозовані дії, Тимошенко не зробила нічого такого, чого від неї не чекали. Вона заявила про ревізії, вона заявила про боротьбу з корупцією, але це, швидше, перші декларації, а не кроки. Очевидно, щоб судити про наслідки боротьби з корупцією, треба трохи почекати й подивитися, чи не буде це точковим ударом проти «ворожих» олігархів і створенням сприятливих умов для інших олігархів. Напевне, зараз ніхто не зможе чітко спрогнозувати, чи дійсно Юлія Тимошенко готова створити однакові для всіх правила гри. Наразі щонайменше дуже хочеться в це вірити.
Так, в Україні дійсно корумповане абсолютно все. Коли один з губернаторів, критикуючи іншого губернатора із сусідньої області, публічно говорить про те, що є система відкатів, до якої всі звикли, але, мовляв, у нашій області це нормально — 20%, а там — 60% і більш, ну, знаєте, це ситуація жахлива. Держава корумпована наскрізь. Є сфери менш корумповані, є сфери більш корумповані, є сфери корумповані повністю, але некорумпованих сфер, на жаль, уже не залишилося. Ви питаєте, чи можна це подолати? Очевидно, повністю подолати неможливо, оскільки немає такої країни, де корупції абсолютно немає. Разом із тим, поставити це в певні рамки, щоб корупція перестала бути гострою небезпекою для суспільства, треба намагатися. І тут, хоч як це не дивно, саме певна пасіонарність Юлії Тимошенко й дає в цій сфері шанс. Чому? Тому що це зло, на жаль, є надто укоріненим, аби намагатися ліквідувати його м’яко. Однак одночасно існує небезпека того, що це будуть показово каральні акції, так би мовити, ворожих олігархів і потурання своїм. Наскільки тут зможе Юлія Тимошенко пройти між Сциллою та Харибдою? Це знов-таки вкрай важко спрогнозувати.
— Деякі аналітики називають уряд лідера БЮТ урядом надій, не більше того. Чи згодні ви з таким визначенням?
— Не думаю, що це уряд спільних надій, швидше, це уряд надій окремої частини населення, оскільки інша частина розділяє настрої Януковича. Разом із тим, цей уряд має досить великий потенціал. Цей уряд має все-таки не такий кредит довіри, як 2005 року, але все ж таки соціологи фіксують те, що люди дійсно сподіваються. Дуже хотілося б, аби ці надії, очікування хоч би якоюсь мірою виправдалися.
— Чи можна сказати, що Кабінет Юлії Володимирівни є монолітною командою, яка гратиме на спільну — українську перемогу, чи все ж таки це група людей, де кожний гратиме за власними, а не командним правилам?
— Цей Кабінет Міністрів монолітною командою не є. Але, власне, дуже добре, що він таким не є, оскільки якщо в цьому уряді є окремі постаті, які можуть опонувати, скажімо, ризиковим, популістським крокам, це позитив. Монолітні Кабінети ми маємо в сусідній Федерації, й поки що Україна явно переграє сусідів у плані демократичності саме тим, що в нас хоча б дозволені різні думки й, більше того, зіткнення цих думок часто йде на користь суспільству.
— Іноземні оглядачі називають Тимошенко політиком-камікадзе. Як ви гадаєте, наскільки різкою, непрогнозованою у своїх рішеннях може бути Тимошенко- прем’єр зразка 2007 року?
— Ви знаєте, я, напевно, теж назвав би її камікадзе, однак року, скажімо, 2002-го. Відтоді, я все ж гадаю, багато чого змінилося. Юлія Тимошенко сьогодні — це прагматичний, тверезий політик, який може планувати знищення ворогів, однак навряд чи здатний заради цього жертвувати життям. Юлія Тимошенко часом буває надміру захопленою, надміру некритичною, надміру не готова дослухатися до порад сторонніх, але тверезих голосів. Наскільки вона змогла ці недоліки зараз виправити? Ну, зрештою, від цього залежить і відповідь на запитання, наскільки її прем’єрство буде тривалим і успішним.
— На ваш погляд, глава Кабінету може домовлятися з депутатським корпусом для результативного голосування щодо урядових законів, адже коаліція з перевагою в два голоси — навряд чи надійна опора КМУ?
— Знаєте, Юлія Тимошенко показала майже неможливе. Вона отримала максимум голосів, що були віддані за її уряд, тоді як усі прогнозували, що цього статися просто не може. Але є й інше питання. Якщо сприймати ту парадигму, що Юлія Тимошенко вже долучилася до виборчої кампанії, а я гадаю, що це дійсно так, вона просто може не наважитися на дуже необхідні суспільству сьогодні, але непопулярні реформи. І це, очевидно, є більшою проблемою, ніж проблема проштовхування тих чи інших законопроектів через парламент.
— Тобто реформи в нас залишаються лише на словах.
— Боюся, що так. Швидше за все, Юлія Тимошенко в період до 2010 року на глибинні реформи не наважиться. Це реформи типу тих, які здійснив уряд Польщі 1997 року. На цих реформах уряд серйозно втратив популярність, але цих реформ суспільство гостро потребувало. Це, як ми пам’ятаємо, були реформи місцевого самоврядування, реформа медичного страхування, пенсійна реформа. Зараз українське суспільство ще більше потребує реформ, однак зрозуміло, що вони будуть дуже болісними. Я дуже сумніваюся, що Юлія Володимирівна, щонайменше в найближчий період, наважиться на ці необхідні, але болісні кроки.
— Але вибори в нас будуть завжди! Президентські, парламентські й знову, по колу. Хто ж може пожертвувати своїм рейтингом і все ж таки розпочати ці непопулярні, але необхідні країні реформи?
— З політиків першого ешелону дня сьогоднішнього, на жаль, ніхто. Найбільше для цього підходив, можливо, Віктор Андрійович Ющенко, однак він не виявив деяких інших, дуже важливих рис, і, відповідно, його майбутнє сьогодні виглядає, швидше, песимістично, ніж оптимістично. Про інших політиків першого плану говорити в цьому контексті взагалі не хочеться. Так, є політики, здатні на це, з другого плану, але проблема полягає в тому, що вони ніколи не зможуть вийти на перший план.
— Як ви оцінюєте створення ПР тіньового уряду, наскільки він може бути дієвим?
— У Великій Британії тіньовий Кабінет існував давно, в Україні ж нинішній тіньовий уряд не перший. Уперше такий Кабмін очолила Юлія Тимошенко, й це був тіньовий уряд «Громади» Павла Лазаренка 1997 року. Тоді цей уряд не був дієвим, хоч, очевидно, для Юлії Тимошенко це був певний стартовий майданчик в опозиції, яка вивела її на посаду справжнього прем’єра. Якщо тіньовий уряд існує, якщо його члени критикують кроки головного уряду й пропонують суспільству альтернативні рішення, це дуже добре. Мені здається, що будь-яка альтернативна до урядової думка є доброю, оскільки будь-яка влада, навіть ідеальна, потребує контролю. І в цьому сенсі припускаю, що опозиція у вигляді Партії регіонів буде досить ефективною для суспільства.
— Якщо цей рік називають роком політичного протистояння, то ваш прогноз — 2008 рік буде роком...
— Боюся, що політичні протистояння не залишаться в році, що минає. Боюся, що залишилося дуже багато не розв’язаних конфліктів. Боюся, що на Україну дуже впливатиме сусідня Федерація. Неприпустима, буквально хамська тональність листа керівника цієї Федерації наштовхує на думку, що нас чекає багато пертурбацій у цьому напрямку. Я думаю, що намагатимуться підірвати стабільність у Криму, щоб був зайвий аргумент, чому російський флот може там залишитися після 2017 року. Ще, очевидно, ми спостерігатимемо за тим, наскільки українська хімічна промисловість зможе пережити ціну в 179,5 доларів за тисячу кубометрів блакитного палива. Ще... напевно, ми повинні пережити перші кроки нового уряду. Словом, наступний рік у нас, як відомо, високосний, а високосні роки ніколи не були простими. Боюся, що 2008-й не стане винятком.
