Для маленьких політичних партій навіть тривідсотковий прохідний бар’єр на шляху до Верховної Ради — висота нездоланна. Не кажучи вже про 4%, 5% чи 7%. Утім, невеликих політичних структур в Україні — понад сто. Що поробиш, така вже багатопартійність по-українськи. І, незалежно від їхньої кількості, члени та прихильники маленьких партій теоретично мають такі ж права на захист своїх інтересів у вищому законодавчому органі, як і симпатики політичних «титанів». Їхні активісти вважають також, що проблема якомога повнішого представництва інтересів народу в парламенті сьогодні набагато важливіша, ніж потреба керівництва країни перемогти на виборах 2006 року. Як ставляться в маленьких партіях до перспективи підвищення прохідного бар’єру? І що вважають необхідним зробити задля реалізації прав своїх виборців?
Олег CОСКІН , голова Української національної консервативної партії:
— Якщо вже сьогодні утворилися певні правила стосовно 3%-го бар’єру, то, хоча вони й погані, потрібно грати за ними. Ні за яких обставин не можна допустити повернення до тоталітарної системи, коли одна партія монопольно володіє владою. На нашу думку, підвищення прохідного бар’єру призведе до узурпації усіх гілок влади в Україні правлячою партією, й у подальшій перспективі — до знищення демократії як такої. Усі маленькі партії повинні консолідуватися з тим, щоб не дати великим партіям порушити вже існуючі правила гри.
Олександр РЖАВСЬКИЙ , голова Всеукраїнського об’єднання «Єдина родина»:
— На мою думку, основне завдання депутатів — це реалізація очікувань активної частини виборців незалежно від їхньої кількості. Щоб кожен виборець, навіть якщо його обранець не пройде до парламенту, мав у Верховній Раді свого представника, потрібно в першу чергу регламентувати процес передачі голосів від переможених — переможцям. При цьому політичні сили, які не подолали виборчого бар’єру, повинні укладати з парламентськими партіями договір про співробітництво, так би мовити, доручаючи їм виконувати настанови своїх виборців. Тоді парламентські політичні сили будуть зобов’язані захищати інтереси всіх виборців, а не тільки своїх власних. Сьогодні, за відсутності подібного механізму, неврахованими під час кожних виборів залишаються інтереси декількох мільйонів громадян. У випадку підвищення прохідного бар’єру ця кількість зросте.
Андрій АЗАРОВ , Всеукраїнська партія народної довіри:
— Ми з року в рік бачимо при владі одні й ті ж самі обличчя, — це свідчить про те, що влада приватизована великою групою людей. Ми вважаємо, що до влади повинна прийти нова хвиля нових успішних політиків, але для цього повинні існувати рівні права для всіх партій, незалежно від кількості їх членів. Будь-яка партія мусить мати можливість стати парламентською, якщо за неї проголосує 60 тисяч виборців («ціна» одного місця у Верховній Раді). Необхідно також скасувати принизливу для маленьких партій грошову заставу й не допустити узурпації дільничних виборчкомів парламентськими політичними силами.
Андрій МОСТИЦЬКИЙ, Українська народна партія:
— Шанси підняти прохідний бар’єр у тій ситуації, яка склалася сьогодні, фактично дорівнюють нулю. Владі потрібно вирішувати важливіші проблеми. Потрібно подивитися на цю проблему з іншого погляду, а саме: як зробити, щоб маленькі партії могли брати повноцінну участь у виборчому процесі, зокрема, мали власне представництво у дільничних комісіях. За великим рахунком, ми погоджуємось із тим, що в демократичній країні виборчого бар’єру взагалі не повинно бути, й усі політичні сили мають бути представленими в парламенті.
