Враження учасника мітингу (Марта Йосипівна, учителька, 53 роки):
«Кому ж вірити, як не йому? Минулого разу я була на зустрічі з Євгеном Кириловичем сама. Сьогодні прийшла із чоловіком і десятирічним онуком».
Черкащани слухають Євгена Марчука уважно. Їхня увага – найліпший тест, найкраща оцінка діям кандидата на посаду президента. Він говорить просто й конкретно. Він упевнений у своїй силі. Він знає, як подолати лихо. І якби Кирило Марчук справді встав, йому не було б соромно за сина Євгена.
«Сьогоднішня українська економіка перебуває на рівні 1962 року, — казав Євген Марчук. — А за рівнем життя – на рівні 50-х років. Нещодавно я бачив бурякові площі на Луганщині, Тернопільщині. Там нині те саме, що і в повоєнні часи, коли мати брала мене із собою в поле, щоб я допомагав зносити буряки і складати в купи, а вона разом з іншими жінками руками їх рвала. Сьогодні на бурякових плантаціях знову жінки, і знову, як і 50 років тому – хто лопатами, хто руками – «успішно копають» цукрові корені. Грошей не бачили по два роки, одежина на них десятирічної давності, на ногах драні капці. Жінкам по 40–45 років, а вони кажуть: ми вже старі. Мають бути в розквіті віку та сил, а вимучені до краю. Ось реальна правда про те, хто опустив Україну за рік прем'єрства та 5 років президентства до такого приниження!»
До речі, поруч із щирими прихильниками Євгена Марчука знайшлося місце й опонентам. Більше того, за словами голови міської організації ДемПУ Миколи Булатецького, котрий вів мітинг у Черкасах, 15-хвилинна затримка на початку була пов'язана саме з тим, щоб дочекатися, доки на майдан під'їдуть опоненти, котрі із «протестними» плакатами супроводжували Марчука цього дня в поїздці по області. Кандидат вільно спілкувався з ними з імпровізованої трибуни, і в його голосі не чути було образи, а тим більше – зневаги чи погрози. Зате він досить жорстко відгукнувся про натхненника подібних акцій.
Спостереження Євгена Марчука щодо теперішньої політичної реклами: «Нещодавно я дізнався, що 1 хвилина політреклами на УТ-1 коштує 70 тис. грн. Щоправда, я ще не виходив із рекламою на цей канал. Однак якщо ці розрахунки такою ж мірою стосуються і нинішнього Президента, то його президентський фонд має бути вичерпаним, якщо виходити з того, скільки годин він присутній на телебаченні».
На майдані під час виступу Євгена Марчука разом з іншими працювали журналісти із черкаської телевізійної студії «Студія-2». Її керівник Олександр Марченко, незважаючи на тиск місцевих властей, на величезні збитки, яких зазнає його колектив через недопущення до ефіру, все ж не втрачає надії на відновлення справедливості. Він готовий судитися з можновладцями і відстоювати своє право на свободу слова перед найвищим журі.
Євген Марчук зазначив із цього приводу: «Регіональна преса, радіо й телебачення на місцях є більш впливовими, аніж столичні мас-медіа. Ми робимо ставку на чесних і принципових журналістів, які, попри всі заборони, погрози й закриття, об'єктивно висвітлюють хід президентських виборів».
У натовпі стоять студент і студентка. Вона просто слухає виступаючого, він щось нотує до блокнота. Представляюся. Запитую, що він, якщо не таємниця, пише. Каже, що нотує деякі цитати, адже він – майбутній історик, і, можливо, Марчукові висловлювання невдовзі стануть цитатами для підручника історії.
Враження Ігоря, студента Черкаського університету, 19 років:
«Я шаную Марчука за те, що він об'єднав чотирьох впливових політиків. Чомусь ніхто не йняв віри, що в Україні ще хтось із кимось зможе об'єднатися. А він зміг. Такою людиною по праву можна гордитися. Євген Кирилович – справжній державник».
