У газети «День» дуже різноманітне коло читачів. Нас читають і за кордоном, і в посольствах, і в мегаполісах, і в невеликих селищах. Але деякі читачі вибиваються зі стрункого ряду наших однодумців. Хоч як це дивно, відданим читачем «Дня» є координатор більшості Михайло Чечетов. Ми вирішили поцікавитися у Михайла Васильовича, що ж він знаходить для себе в нашій газеті.
— Я газету «День» читаю з першого номера, з 1996 року. У мене є перелік газет, десяток, який я щодня купую. Щоп’ятниці тижневики виходять, журнали, то я купую штук п’ятнадцять.
«День» різноманітний, цікавий. Єдине, мені не дуже подобаються матеріали суто націоналістичного характеру. Я їх зазвичай пропускаю. Адже я в душі інтернаціоналіст. Я з автоматом Калашникова захищав єдиний і могутній Радянський Союз за кордоном. Спав з ним. Я народився інтернаціоналістом і помру інтернаціоналістом.
— Ось це якраз і дивує. Наша аудиторія — аж ніяк не інтернаціоналісти, а, швидше, навпаки. Інтернаціоналісти, чесно кажучи, нас не дуже читають.
— А я читаю! Мабуть, не всі інтернаціоналісти інтелектуали, а я належу до тих інтернаціоналістів- інтелектуалів, які читають. Мені подобається. Читаю матеріали про культуру й, звісно, про політику. Але це не означає, що газету треба причісувати під мою гребінку.
— А хтось, окрім вас, із Партії регіонів читає «День»?
— Дехто проглядає. Але так, як я, — кожний номер, напевно, ніхто.