Початок ділового, а не емоційного діалогу між Верховною Радою і Президентом давно очікується українським суспільством. Протистояння двох гілок влади, особливо в умовах передвиборної кампанії, негативно впливає на стан справ в Україні. Керівник парламентської групи "Конституційний центр" Михайло Сирота робить спробу спрогнозувати найближчий перебіг подій у політичному житті України.
- Пане Сирота, чи можна, після ухвали Верховної Ради дієздатного складу Центральної виборчої комісії говорити про початок ділового, а не емоційного діалогу між адміністрацією Президента та Верховною Радою?
- Це скоріше спільне усвідомлення необхідності березневих виборів і нічого більше...
- Ви - представник Народно-демократичної партії, а Пустовойтенко очолює партійний список. Як на Вашу думку, чи мав рацію Президент України Леонід Кучма, коли висловив переконання в тому, що Валерій Пустовойтенко втримається на посаді прем`єра до президентських виборів 1999 року?
- Сьогодні надзвичайно важко спрогнозувати перебіг подій в Україні, особливо до початку президентських виборів. Можна відповісти таким чином: перші прогнози можна буде робити вже в грудні-січні, коли реально розкрутиться передвиборна кампанія. Й саме в цей час буде затверджуватися держбюджет-98, а також має бути схвалена програма діяльності Кабміну. Цілком ймовірно, що візьмуть гору політичні пристрасті та кон`юнктура над економічною доцільністю чи інтересами держави. Перебіг подій за таких умов може бути будь-яким, аж до постановки питання про недовіру Кабінетові Міністрів з боку ВР. Тут загадувати ще трохи зарано. Але треба зважити на два контрольні моменти, які визначать результат виборів у 99-му: це перебіг виборчої кампанії в січні-лютому 98-го та результати виборів до ВР у березні.
- Результат виборів не в останню чергу залежатиме й від того, чи зуміє прем`єр ліквідувати заборгованість із зарплатні. Так само київська бізнесова еліта, зокрема президент української Спілки промисловців та підприємців Анатолій Кінах, вважає внутрішню заборгованість підприємств загрозою національній безпеці. Як на Вашу думку, на випадок форс-мажорних обставин, чи здатна промислова та бізнесова еліта України сформувати коаліційний уряд ще до початку виборів до ВР?
- Думаю, що не здатна. Ні. Справді, від уряду залежить багато. Але сам собою він не здатний покращити економічну ситуацію. Цього можна досягти, лише поєднавши зусилля КМ, ВР та регіональних владних структур і, звичайно, політичних сил держави.
- Але ж усі згадані вами структури, переслідують нині різні цілі й мають абсолютно протилежні функціональні потреби...
- Абсолютно справедливо. Й саме тому потрібно цю блокаду інтересів, відсутність гармонізації дій усунути, бо далі в такому паралічі влади перебувати просто небезпечно.
А що стосується можливості для створення коаліційного уряду, я вважаю, що коли знайдеться така сила, то вона повинна сформувати не лише уряд, але й Верховну Раду. Й лише за такої умови ці дві гілки влади зможуть вивести Україну з глухого кута. Чи здані на це згадані Вами бізнесмени й промисловці? Ще раз кажу: ні. Не тому, що мені так здається чи заманулося, а перш за все, через те, що ми приречені пройти той самий шлях, який проходили всі нині цивілізовані держави. Мова про розподіл власності й нагромадження капіталу, перерозподіл власності, яка поступово переходить у приватну сферу. Як тільки цей процес завершиться, тоді, поза всяким сумнівом, буде остаточно сформовано кілька потужних політичних партій, що спиратимуться на цілком конкретну й реальну фінансову базу. Й це поєднання власності, капіталу, політичних можливостей партій призведе до формування й відповідної Верховної Ради. Цей процес, за оцінкою різних аналітиків, скоріше за все завершиться не раніше, аніж в середині 1998 року. Таким чином, за моїми підрахунками 1998 рік буде роком надзвичайно важких випробувань для України, а 1999 - роком позитивних струсів.
- Ваша думка явно не збігається з президентською. Леонід Кучма сподівається, що саме 1998 рік стане роком економічного піднесення. Але торкнімося іншого: на зустрічі з пресою Президент зазначив, що ЗМІ є частково відповідальними за загострені стосунки між гілками влади. Виникає контрзапитання: а хто відповідає за часту зміну урядів, за призначення в такий складний момент прем`єра, який відверто не найсильніший лідер?
- Я не сказав би, що заперечую твердження Президента. Просто собі дозволяю невеличку розкіш висловлювати винятково власну точку зору на ситуацію. Щодо політичної відповідальності за формування слабкого уряду, то я хотів би нагадати Вам нашу новітню історію. Адже найяскравіші політичні зірки сьогоднішньої України вже очолювали уряд: це і Євген Марчук, і Павло Лазаренко.
- Та ходять чутки, що коли Президент удруге запропонував Марчукові очолити уряд після Лазаренка, той рішуче відмовився...
- Мені точно про це не відомо. Отже, уряд очолювали яскраві лідери. Нині за вашою оцінкою, очолює уряд не яскрава зірка - знову не виходить. То, можливо, не в особах справа. Ми бачимо, що реальність така, що економіка та політика нині взаємозалежні до непристойності. Чи винні ми, що не має нині особистості, яка б прийшла й одразу всіх зробила щасливими? Ні. Тому, що не все залежить від особистостей. Суспільство, як і ми з вами, - живий організм, який теж розвивається за йому відомими законами, а не за законами, які йому намагаються нав`язати навіть найсильніші хлопці. Максимум, що ми можемо зробити - це прискорити процеси еволюції, бо жодна революція не призводила до добра. Повний ефект дає лише еволюція.
