Коли в минулому році представники «помаранчевої» фракції закладали підмурок для створення спільного коаліційного дому з регіоналами, Микола Катеринчук був одним із перших, хто публічно засудив вірогідний парламентський тандем у форматі НУ+ПР. Імовірно, саме тому одне лише словосполучення «широка коаліція» викликає у пана Катеринчука вельми нервову реакцію. Про «помаранчево-синій» коаліційний шлюб за розрахунком у парламенті майбутнього скликання і йтися не може, говорить політик, тільки за ідеологічною любов'ю — із БЮТом. Ну що ж, як то кажуть, поживемо — побачимо, наскільки ідентичні передвиборні слова й поствиборні справи представників пропрезидентського мегаблоку...
Якщо краса врятує світ, то європейська інтеграція — Україну. В останньому спробував переконати «День» п'ятий номер списку НУНС. Цілком реально, що через 10—15 років ми з вами будемо повноцінними жителями європейського дому. Саме такий європрогноз для України озвучив пан Катеринчук. Про те, яким чином нам це вдасться, з урахуванням вельми песимістичних сигналів, що надходять з Європи, і розповів «Дню» переконаний єврооптиміст Микола Катеринчук.
— Миколо Дмитровичу, проясніть позицію опозиції: коли представники парламентської меншини в особі БЮТ і «Нашої України» повернулися до сесійної зали для того, щоб проголосувати поправки до закону про вибори, Рада була розпущена, а Президент на цей час призупинив дію свого указу про дострокове припинення повноважень ВР п'ятого скликання. Що заважає вам тепер також повернутися до сесійної зали й спільними, коаліційно-опозиційними зусиллями, поставити, нарешті, крапку щодо депутатської недоторканності. Тим більше, нині всі парламентські гравці солідарні в тому, що необхідно сказати «ні» й горезвісному депутатському імунітету і всіляким пільгам, і привілеям, якими користуються слуги народу.
— Насправді, це дві абсолютно різні ситуації. Тоді ситуація була пов'язана з підставами розпуску парламенту. Вони були як політичні, так і юридичні для нашого повернення до сесійної зали. Сьогодні ж вибори відбуваються на підставі складання мандатів 150 ма народними депутатами,тобто Верховна Рада є неправомочною, а проведення виборів власне й відбувається з урахуванням того, що протягом 30 днів не почалося чергове засідання парламенту, в якому б брали участь 300 народних депутатів. Словом, ситуації кардинально відмінні. Чому ще? Тому, що тоді Президент мав можливість призупинити свій указ, а зараз у нього такої можливості немає. Адже, допустимо, навіть якщо призупинити дію указу, звідки, запитується, візьмуться 300 депутатів? Так що на сьогодні Верховна Рада не може приймати закони. Так, вони можуть провести збори, як це нині робиться, однак правових наслідків законопроекти, що розглядаються цими зборами, мати не можуть, і законопроект щодо ліквідації депутатської недоторканності зокрема. Більше того, я вважаю, що це просто технологія, яка використовується для маніпуляцій, оскільки щирого бажання провести легітимне засідання й реально проголосувати за ліквідацію недоторканності у тих, хто сьогодні влаштовує це шоу, немає.
Тему недоторканність наші опоненти використовують виключно як інформаційний мотив для того, щоб отримати безкоштовний агітаційний майданчик у вигляді сесійної трибуни. На мій погляд, це виключно піар технологія, не більше того. До речі, цю технологію нині активно розігрують і регіонали, яким, схоже, нічого запропонувати суспільству, крім поліпшення життя та стабільності вже сьогодні. Одним словом, вони намагаються паразитувати на ідеях інших партій. І ось, як зараз, обманюючи людей, намагаються переконати їх у своїй щирості.
— Процедура ліквідації недоторканності передбачає внесення змін у Конституцію. Ви настільки впевнені, що в майбутній Раді матимете 300 голосів, необхідних для цього, щоб нині обіцяти відправити недоторканність на звалище парламентської історії? Не міркували над тим, що, коли реально в майбутній Раді зіткнетеся з процедурою, «недоторканна» ідея залишиться лише ідеєю, а то й зовсім лопне, як мильна бульбашка?
— Не поспішайте робити такі радикальні висновки. По- перше, я переконаний, що ми з БЮТ матимемо більшість у майбутньому парламенті. По- друге, для того, щоб внести зміни в Конституцію спочатку необхідно отримати 226 голосів. А потім починається етап, який ми називаємо етапом політичної відповідальності, коли за свої слова Януковичу потрібно буде відповідати. Але якщо він зараз підтримує нашу ініціативу щодо ліквідації недоторканності, то які в нього потім будуть підстави її не підтримати, логічно? Я переконаний, що ідея ліквідації недоторканності й депутатських пільг досить реалістична й буде реалізована в майбутній, підкреслюю, легітимній Верховній Раді України.
— Чому п’ятий номер виборчого списку блоку НУ—НС проголосував проти затвердження списку, за яким сам же й балотується?
— Знаєте, у нас демократичний блок, тому нічого дивного в тому, що, скажімо, Катеринчук має відмінну від більшості однопартійців позицію. У блоці НУ—НС я представляю «Європейську партію України». Так ось, ми вважаємо, що список у принципі хороший, але міг би бути кращим. Ось, власне, і все. Це — позиція нашої партії, а я лише виконав її.
— У недавньому інтерв’ю «Дню» В’ячеслав Кириленко сказав, що список пропрезидентського блоку очищений на 60%. Від кого ви очистилися, деталізуйте?
— Ще раз підкреслюю: я — лідер «Європейської партії України», яка є суб’єктом блоку «Наша Україна — Народна Самооборона». Я можу відповідати виключно за свою партію. Так ось, можу сказати, що вона максимально очищена, оскільки вона нова. Що ж до інших політичних сил, що входять у блок. В’ячеслав Кириленко може говорити за свою політичну силу, представники партії «Вперед, Україно!» — за свою тощо. Адже найголовніше питання полягає в тому, що ми підписували Угоду про створення демократичного блоку демократичних сил на умовах нестворення коаліції в майбутньому парламенті з Партією регіонів, соціалістами й комуністами. Це ключовий акцент, який, наприклад, для мене особисто є принциповим, бо, по суті, головне питання цих виборів — якою буде влада і, відповідно, в якому напрямі розвиватиметься Україна? Мені б дуже хотілося, щоб виборці підтримали саме демократичний шлях розвитку країни. Тому питання не в окремих заявах і персоналіях, а в системі влади, яка не дозволяє нині робити кроки, очікувані суспільством.
— Разом із тим, чим голосніше представники першої п’ятірки НУ—НС кажуть «ні» широкій коаліції, тим впевненіше звучить експертне «так» безповоротності такого, скажімо, мирового коаліційного союзу. Більше того, у кулуарах говорять про те, що керівник виборчого штабу ПР Борис Колесніков проводить регулярні зустрічі з керівником вашого виборчого штабу Віктором Балогою під час яких ніби обговорюється саме ймовірність створення широкої коаліції.
— Послухайте мою позицію. До речі, це також позиція й Президента, і Балоги, і лідерів усіх дев’яти політичних партій, які входять у блок. Якщо будь-хто заявить про такі переговори, або почне вести ці переговори, або говоритиме про широку коаліцію, він відразу ж буде виключений зі списків. Зрозумійте, ми об’єднувалися навколо ідеї демократичного розвитку України, а не того, що пропонує сьогодні Партія регіонів. Тому ні про яку широку коаліцію і йтися не може. Я розумію, що подібні розмови (про широку коаліцію. — Авт. ) використовуються нині як антипіар, щоб знизити рівень довіри до нас. Але я особисто переконаний у тому, що ніякі переговори про широку коаліцію не велися, не ведуться й не вестимуться. Крім того, моя позиція відома: у блок, який ставить собі за мету створення широкої коаліції, я б просто не пішов.
— Режим «мобільного партнерства», про який заявила нещодавно Єврокомісар із зовнішніх відносин Беніта Ферреро-Вальднер, не став холодним душем? Адже днями пан Яценюк, презентуючи програму НУ—НС, заявив, що незабаром буде підписана базова угода між Україною та ЄС.
— Так, на сьогодні я можу впевнено сказати, що уряд Януковича зробив все, щоб євроінтеграційні перспективи України стояли на досить далекій дистанції. Однак опитування, які проводилися в 26 країнах-членах ЄС, свідчать, що ми стоїмо на досить високій позиції в порівнянні, скажімо, із Туреччиною, яка чекає свого членства понад 15 років.
Від того, якою буде коаліція та уряд і залежатиме процес наближення або, навпаки, віддалення України від європейських стандартів життя.
Але не потрібно забувати про те, що Європейський Союз готовий надати нам і гуманітарну, і фінансову, і технічну допом огу для проведення реформ, що дозволили б підвищити рівень життя кожного українця до європейського рівня. І ми повинні цим скористатися, оскільки свого внутрішнього ресурсу всередині країни не так і багато. А Арсен Яценюк, як людина, яка чітко розуміє позицію Європейського Союзу, незважаючи на позицію окремо взятих чиновників, абсолютно впевнено робить усе необхідне для того, щоб українці євроінтегрувалися не формально, а фактично. Як? Через можливість навчання, через можливість отримання безвізового пересування, через можливість отримання легальної роботи, через можливість отримання культурного об міну тощо. Але найголовніше, що ми пропонуємо для нашої європейської інтеграції, — це зміна Конституції, яка дозволить нам вступити в ЄС, оскільки з існуючою моделлю Основного Закону країни ми, на жаль, матимемо виключно політичні кризи. Крім цього нео бхідно затвердити й нову економічну конституцію — податковий кодекс, який передбачав би, як можна більше норм, що дозволяють вітчизняному підприємництву розвиватися за європейськими стандартами. Нам також необхідно створити такий інвестиційний клімат у країні, такі правила гри, які дозволили б інвесторам, які стоять нині на границях України, не думати про ризики, а вкладати свої кошти в Україну. І чим більше буде іноземного капіталу в Україні, тим швидше ми станемо членами Європейського Союзу.
— Ви кажете, що для успішної євроінтеграції України необхідно змінювати Основний Закон. А ця проєвропейська Конституція передбачає зміну форми правління?
— Ні, не передбачає. Це моя позиція, а я вважаю, що на цьому, перехідному етапі для України, найвідповіднішою і прийнятнішою є парламентсько-президентська модель правління з чітко прописаними повноваженнями різних гілок влади, сильною опозицією, яка на законодавчому рівні матиме контрольні функції. Найважливіше — усунути існуючі нині в Конституції суперечності, які, по суті, і є першопричиною політичних криз. Насправді, зміни в Конституцію, що нині діють, не створюють елемент політичної стабільності на Україні. А за відсут ності стабільності неможливо провести широкі реформи. Цей чинник грає на руку тим, хто мріє про створення олігархічної республіки, в якій вельми комфортно себе почув ає великий капітал. Однак для створення стабільної економіки, заснованої на принципах підприємницької активності, на принципах конкуренції ма лого й середнього бізнесу, на яких саме й будується питання зростання не окремих людей, а всієї нації, необхідно вносити зміни в Конституцію. І я гадаю, що на ре ферендумі, який ми проведемо разом із БЮТ після виборів, ми обов’язково висловимося з усіх питань, пов’язаних із реформуванням не тільки трикутника: парламент — уряд — Президент, але і в розділі прав і свобод громадян, оскільки сьогодні більшість цих норм не працюють, вони мертві.
— А їх, по-вашому, реально воскресити?
— Так, реально. Необхідно брати й використовувати ті норми, які існують у проекті Конституції ЄС.
— Якою повинна бути «дорожня карта», що мінімально скорочує європейський маршрут України?
— Знаєте, я хотів би, щоб ми не вигадували свій український велосипед, оскільки в будь-якому випадку в нього буде два колеса, і в будь-якому випадку необхідно буде крутити педалі. Я хотів би, щоб ми взяли той велосипед, яким уже проїхали свою дистанцію країни Прибалтики, Польщі, Болгарії й Румунії. Річ у тім, що українці не хочуть бути в Європейському Союзі через 30 років. У нас є всі підстави бути там через 10— 15 років. Але для цього ми повинні всі разом усвідомити, що ця мета — наш загальний пріоритет.
— Усі разом, це хто, уточніть?
— Це і влада, і опозиція. Тоді наш загальний європейський шлях буде гранично легким. Ось зараз, скажімо, всі підтримують ліквідацію депутатської недоторканності. А колись буде ситуація, коли всі підтримуватимуть демократичні реформи, направлені на вступ України в ЄС. Можете собі уявити, як нам у такому випадку буде легко?
— Це політичний романтизм, не більше того?
— Аж ніяк. Я впевнений, що так і буде. Буде тому, що все більше наших співгромадян розуміють: ідеологічні речі, лозунги, заклики, обіцянки, якщо вони не є інструментом поліпшення рівня їхнього життя, не повинні отримувати й підтримки виборців.
— Ви зараз їздите у виборчі тури регіонами країни. Чи не виникає у вас відчуття, що чим далі ви від’їжджаєте від Києва, тим примарнішою виглядає європейська перспектива? Подивіться на українське село, про яку Європу, пробачте, тут можна говорити?
— Давайте подивимося на приклад Польщі. Цій країні також казали, що вона вступатиме в ЄС через 15—20 років. У результаті, вони вступили через вісім. Українське село сьогодні — це проблема відсутності державної політики й відсутності ресурсної бази, яка давала б можливість тим людям, які працюють на землі, використовувати це максимально ефективно. Зараз селяни після відомої псевдоприватизації практично стали, пробачте, кріпаками. І без зняття мораторію на вільний продаж землі, туди не прийде інвестор. І дуже шкода, що цей мораторій був продовжений, оскільки тіньовий ринок землі й витягання практично безкоштовно в громадян землі насправді сьогодні існує. І чим швидше земля стане інструментом отримання дешевих кредитів, тим швидше вона отримає, по-перше, справжню ціну, по-друге, будуть запущені автономні програми, що дозволять нагодувати всю Європу. Насправді, ЄС дуже уважно дивитиметься, як використати Україну в глобальному перерозподілі виробництва. А в тому, що Україна зі своїм чорноземом може стати житницею для всієї Європи в мене, наприклад, немає сумнівів. До речі, сьогодні ЄС дає на розвиток інфраструктури з капіталовкладення в общину, де проживає не менше шести тисяч людей, три мільйони євро на рік. А скажіть, будь ласка, скільки дає Україна на розвиток інфраструктури сьогодні? Так ось, я можу сказати: приблизно 0 на кожне село. Знаєте, це цілеспрямована політика, це система тіньового господарювання на земельному ринку, це система відбору землі, як у громадян, так і в держави. Я переконаний, що поки діятиме мораторій, Україна як держава нестиме дуже важкі втрати.
— Пам’ятається, коли ви презентували свою «Європейську партію», обіцяли почати збір підписів українців, які підтримують європейський курс. На якому етапі цей процес?
— Ми провели вже кілька акцій, збираємо підписи й зараз. До речі, потрібно нагадати, чому стартував збір підписів? А збір підписів стартував після того, як Янукович приїхав в ЄС і заявив, що він не має наміру просувати Україну в Європейський Союз, оскільки, вона ніби не готова до цього. Ми вирішили, що своїми підписами ми продемонструємо Брюсселю, що далеко не всі українці думають, як Янукович. І ми обов’язково донесемо позицію громадян України, які в більшості своїй вважають себе європейцями. Більше того, можу сказати, що представники малого й середнього бізнесу країни вже є європейцями, оскільки вони навчилися створювати Європу у своїх будинках, на своїх виробництвах, на своїх землях і своїх територіях. Таких людей необхідно підтримувати й робити все, щоб їхня кількість збільшувалася. Тому, власне, наша стратегічна мета — розвиток малого й середнього бізнесу, що апріорі дорівнює розвитку демократії в Україні.
