Пепсіколоніалізм - колись я зустрів цей термін у якійсь західній культурологічній статті. Він не має найменшого стосунку до солідної фірми "Пепсі", продукцію якої я й сам поважаю... Відому, мабуть, усьому світу назву автор просто використав як символ вторгнення масової культури, особливо в малопідготовлені до культурного опору постсоціалістичні країни.
Це вторгнення відбулося, інакше й бути не могло. Але... Правду кажучи, трішки сумно. Кого нині наші співвітчизники знають краще? Уолта Уїтмена чи Міккі Мауса? Хемінгуея чи Макдональдса? Фолкнера чи Бітнера? Сервантеса чи Іглесіаса? Фрідріха Шиллера чи Клаудію Шиффер? Можливо, саме тому рівень інтелекту багатьох наших юних співвітчизників загруз десь між інтелектами Тома і Джеррі?..
Зо два десятиліття тому нас переконували, що все західне - це погано (хоча ми їм не вельми вірили). Тепер запевняють, ніби все західне - це добре. І ми чомусь хором повірили. Якість західних товарів і зовнішня затишна комфортність західного життя переконали, що так воно і є. І за старою радянською традицією чорно-білого сприйняття ми знову кинулись у крайність, уже в протилежну.
А, либонь, так уже було, коли у XVIII столітті паризькі візники та дрібні злодюжки дружно подалися в гувернери виховувати в Російській імперії панських недоростків - бо французи. Повчитись у Заходу, звісно, є чому. Але це, здається, не привід зазирати до рота кожному недовченому західному заробітчанину, перепрошую, експертові, котрий з поважним виглядом пояснює нам, дикунам, як облаштувати наше задрипане життя за зразком його рідного Віскі-Овердранкед-ситі, штат Південно-Північна Дакота чи Верхньо-Нижньошвабського Гроссклайнейва???
Хоч убийте мене, ретрограда, - а не можу я зрозуміти мавзолейні черги до "Макдональдсів". Ну, котлета. Ну, булка. Ну, картопля. Ну, пепсі. Ну, обслуговують швидко й без тіні традиційного давньорадянського хамства. Усе це чудово, але, як на мене, аніскілечки не пояснює протиприродний ажіотаж навколо цієї солідної установи U. S. громадського харчування, однакового до останньої смаженої картоплини всюди: від Києва до Буенос-Айреса. Так, мабуть, я чогось не розумію.
І що вже ніколи не зможу сприйняти, то це коли темношкірий місіонер по телевізору на пальцях, ніби останньому ідіотові, пояснює мені догмати християнства на рівні ЦПШ. Я не расист, слово честі. І, щиро кажучи, не вельми релігійний. Але я не навчаю угандійців полювати на жирафів!
...А в часи, коли португальські пірати чи французькі флібустьєри в кайданах везли предка цього телепроповідника з Невільницького берега в Новий Світ, мої предки вже років із шістсот як були християнами. Я не хвалюся цим. Це просто програма історії п'ятого класу.
Власне, до всіх цих міркувань мене спонукала дискусія, котра розгоряється навколо спорудження готелів "Хілтон" та "Софія" в історичному центрі міста. Цілком приєднуюся до думки академіка Толочка та інших численних супротивників проектів. Готелі Києву дуже потрібні, тим паче, світового стандарту. Але чому, власне, напроти Софії і на Володимирській? Не сумніваюсь у високій якості проектів. Ну й чому б ці готелі не побудувати в інших місцях міста? Адже навіть неподалік від центру можна знайти потенційні будмайданчики, де цікаві сучасні будови прикрасять, а не спотворять міський краєвид.
Тепер про аргументи пана Бабушкіна, головного архітектора Києва. У мене досить багато знайомих серед архітекторів, і я чув про нього переважно хороше. Тож коли деякі мої суто суб'єктивні міркування будуть якоюсь мірою різкими, прошу не сприймати це як персональну критику. Просто з особистого досвіду я знаю, коли розумні люди наводять у дискусії, гммм, нерозумні аргументи, це означає: вони просто не мають, чим крити: на руках погана карта. Це я передусім про запитання пана Бабушкіна, яке вразило мою бідну уяву: "Скажіть, що в Києві може зацікавити іноземця? Софіївський собор і Києво-Печерська лавра. Усе! Більше особливо дивитися немає чого!" (Кінець цитати). Ну, якщо головний архітектор справді так вважає, час виносити ікони. Бідолашний Київ, мало йому було Андрія Боголюбського, Батия, Люфтвафе, Кагановича... Воно, звісно, я не архітектор. Я просто народився і прожив майже сорок років у старому Києві, тож із задоволенням покажу хоч панові Бабушкіну, хоч кому завгодно ще сотні чарівних місць, що їх не встигли знищити попередники головного архітектора.
Іще один аргумент пана Бабушкіна викликає почуття, схоже на священний жах: "До речі, 1935-го на місці будинку, де нині будують один із готелів, також збиралися звести готель..." Багато чого тоді збиралися збудувати "на місці", приміром, Михайлівського Золотоверхого. Чудовий, мабуть, час був для головних архітекторів: аби тільки динаміту вистачило.
Нарешті, не хочу справити враження зануди, та ба, Наталія Гончаренко у своєму дуже коректному коментарі до статей П. Толочка і В. Бабушкіна, на жаль, помилилася, написавши: "Чи варто будувати готелі просто біля входу до святинь? Такої загальновизнаної практики немає: "Хілтонів" поруч із єгипетськими пірамідами чи собором Паризької Богоматері"... Хоч як сумно, але є така практика. Поруч із Нотр-Дам немає, переконався. Мабуть, немає поруч і з пірамідами - сподіваюся. Точно немає в Амстердамі, Кракові, Празі, Мюнхені, Ганновері, Лондоні, Брюсселі - як на мою скромну думку, в найкрасивіших (із числа великих) містах Європи. Але є в Берліні - по обидва боки від колишньої стіни. Є в ущент розбомбленому союзниками, як і Берлін, Франкфурті. Можливо, київській мерії варто замовити зо два масованих повітряних нальоти на Київ? Тоді вже точно можна буде забабахати 60 (шістдесят, цифру взято зі статті пана Бабушкіна) висококласних готелів.
І є гидотний своєю дешевою пихатістю "Хілтон" у Будапешті, нахабно врізаний у зруйноване крило середньовічного палацу найстародавнішої частини міста... І цим було вбито чарівний історичний ансамбль. На мій дилетантський розсуд, наповал. Тож далеко не кожен запропонований іноземними партнерами проект повинен бути неодмінно чудовим. І зовсім необов'язково навперейми кидатися реалізовувати сумнівні проекти без належного попереднього обговорення - лише тому, що вони західні й від них явно відгонить інвестиціями.
Щось дуже похмура вийшла стаття. Саме час проголосити тост. Хай живе пепсіколоніалізм - світле майбутнє людства! УРА???
