Більшість українців не довіряють судовій системі, називаючи її несправедливою і корумпованою. Про це свідчать численні дослідження соціологів, зокрема, за даними проекту «Справедливе правосуддя» (USAID), минулого року 67,4% українців заявили під час опитування, що не вірять судам. Не розраховуючи на справедливі рішення суду в конфліктних ситуаціях, свої права і свободи люди змушені обстоювати за принципом «захисти себе сам». Особливо гостро «кволість» нашої судової системи відчувається, коли мова йде про зазіхання на приватну власність окремої людини. В Україні державний апарат не готовий захистити власність маленьких українців, якщо вона «перейшла дорогу» державним інтересам чи великому бізнесу. Та й загалом саме поняття «приватна власність» і її недоторканість з українців «викорчували» ще за часів СРСР. І воно поки що не повернулося.
Показовим прикладом цьому є справа родини Павличенків, яких рішенням суду примусово виселили з власної квартири. Резонансу ця історія набула після того, як у березні минулого року суддю Шевченківського райсуду міста Києва Сергія Зубкова, який виніс рішення про виселення родини, було жорстоко вбито, а Дмитра та його сина Сергія Павличенків засуджено за це вбивство.
«Сьогодні Павличенки, завтра — ти!»
Прикладом того, як в Україні потрібно самоорганізовуватися для захисту своїх свобод та прав став кількатисячний мирний мітинг, організований фанами столичного футбольного клубу «Динамо» минулої неділі у Києві на підтримку родини Павличенків. Фани закликали всіх українців не просто захистити свого товариша (молодший Павличенко один з їхніх активістів), а й вимагати від керівництва країни організації справедливої судової системи. Дивно, що саме представники «ультрас», відомі своїми радикальними гаслами і вчинками, почали вголос говорити про проблеми українського правосуддя. Це — сигнал для політиків. А ще — зріс градусу суспільної температури. І влада, і опозиція повинні винести уроки з мирної акції радикальної молоді. Головний з яких — недосліджене русло річки суспільного невдоволення українців спрямоване у незрозумілу політикам сторону. Опозиція не вбирає протестний потенціал. Цей мітинг показав, що суспільство хоче змін, про які не говорять ні представники влади, ні опозиції, або не знаходять нових ідей та свіжих слів — справедливого судочинства та реального права на приватну власність.
Зібравшись у столичному парку імені Тараса Шевченка, учасники мітингу вирушили до Лук’янівського СІЗО, де утримують засуджених Павличенків. Під час акції люди вигукували гасла: «Сьогодні Павличенки, завтра — ти!», «Свободу чесним!», «Геть мєнтовський бєспрєдєл!». До футбольних фанів миттєво долучилася столична молодь. Головна вимога мітингувальників — вимога справедливого розслідування справи Павличенків. Утім, дух акції сповідував необхідність у країні цивілізованої системи судочинства.
«Україна — не правова держава. Тут кожен може бути звинувачений у злочині, якого він не скоював, — сказав один з учасників мітингу Володимир. — Фани «Динамо» організувалися не лише для того, щоб захистити свого товариша. Ми хочемо показати всьому світу, що в нашій країні правосуддя більше не існує. Свої права люди змушені захищати самотужки. Ситуація довкола родини Павличенків — приклад цього. Попри те, що головні свідки не впізнали у них вбивць, не знайдено зброї, у чоловіків є алібі, — їх все одно засудили».
«Футбольними фанатами, на відміну від правоохоронців, Україна може пишатися. Вони організувалися задля захисту своїх прав і свобод, показали, як потрібно діяти в екстрених ситуаціях. Українці вийшли із СРСР, де їх привчили до думки, що варто написати скаргу, як винних покарають. А це не завжди так. Фанати вже давно не вірять у цю «правову казку», адже особисто сотні разів зіштовхувалися із жорстокістю правоохоронців та черствістю суддів. Фани вимагають лише відкритого повторного розгляду справи. Адже, якщо Павличенки дійсно не винні у вбивстві судді, то справжній злочинець гуляє на свободі і несе потенційну небезпеку, — сказав учасник мітингу протесту, журналіст Єгор СОБОЛЄВ. — Активна частина суспільства прокинулася, вона готова відстоювати свої права. А це — сигнал політикам».
Історія Павличенків показова з кількох причин. По-перше, вона вказує відсутність в Україні дієвого права, а по-друге, чітко вимагає нових лідерів та нових вчинків. Адже про конфлікт між однією приватною нідерландською компанією, як повідомляють ЗМІ, зокрема, «Українська правда», «Аргумент», ТВі, і родиною Павличенків без жахливого вбивства та підтримки футбольних фанів широкому загалу було б невідомо, хоча справа тривала кілька років. Принципове небажання української родини висилятися з власного помешкання в угоду компанії, яка заради земельної ділянки придбали в будинку майже всі квартири, завершилося рішенням суду про виселення родини. Компанія, посилаючись на самозахоплення землі зі сторони Павличенків — нібито незаконну самовільну прибудову до помешкання, домоглася зруйнування частини приміщення. Жити в будинку стало неможливо.
У грудні 2010 року рішенням судді Шевченківського районного суду міста Києва Сергія Зубкова родину Павличенків таки висели зі свого будинку в центрі столиці. За інформацією ТВі, після цього Дмитро Павличенко писав скарги на суддю Сергія Зубкова, звернення у органи місцевої влади та навіть збирав прес-конференцію. Утім, повернути зруйноване житло йому так і не вдалося. А 21 березня минулого року у ліфті власного будинку двоє невідомих жорстоко вбили суддю Сергія Зубкова. Головними підозрюваними, за версією правоохоронців, стали Дмитро Павличенко та його син Сергій. 2 жовтня цього року Павличенків засудили за це вбивство судді, посилаючись на наявний мотив — помста за неправомірне рішення. Дмитро отримав довічне ув’язнення, а його син Сергій — 13 років позбавлення волі. Цей вирок викликав бурхливе обурення, передовсім, у фан-клубі «Динамо».
А от схожа історія, але зовсім з іншим фіналом сталася у Китаї, у провінції Чжецзян. Коли тамтешня влада вирішила збудувати швидкісне шосе, вона знесла цілий житловий район, переселивши його мешканців. Утім, один чоловік, власник п’ятиповерхового будинку Лю Баоген, категорично відмовився переїздити. Власника будинку, який заважав будівництву державного значення, не посадили, а його власність — не знесли. Не зумівши домовитися з Лю Баогеном, влада... побудували дорогу в обхід його приватної власності (на фото). У сьогоднішньому Китаї, попри всю комуністичну риторику, цінують право на приватну власність, бо у питаннях розвитку капіталізму ця країна упродовж останніх років «рвонула» так, що здивувала весь світ.
Якщо в цивілізованих країнах приватна власність — ніби священна корова, то в Україні, щоб її захистити, нам нав’язують антиправила.
Справа Павличенків набула міжнародного розголосу. Солідарні з ультрас «Динамо» фани футбольних клубів Греції, Польщі, Чехії, Португалії, Росії та десятків інших країн під час контрольних матчів, наслідуючи приклад киян, вивішували на стадіонах банери з написом «Свободу Павличенкам» та на кілька хвилин поверталися до футбольного поля спиною, заклавши, ніби затримані, руки за голови. Журналісти численних міжнародних агенцій пишуть про безправ’я в нашій країні та недоцільність за таких умов інвестування туди грошей. А влада і опозиція поки що не відреагувала на одну з найбільш резонансних у країні справ...
