Серед членів нового кримського уряду спостерігачів найбільше приваблює міністр економіки Арсен Яценюк: йому лише 27 років, але за плечами — юридичний факультет Чернівецького і економічний — Київського торговельно-економічного університетів, робота заступником голови правління банку «Аваль» у Києві. Якщо молодість нового члена уряду це «недолік, який дуже швидко минає», то достоїнства його в Криму багато хто встиг помітити: виступи міністра на засіданнях уряду, його інтерв’ю місцевій пресі вже встигли викликати деякий шок незвичною для Криму манерою аналізу процесів і нетрадиційними оцінками. Як Арсен Яценюк уявляє собі кілька майбутніх років кримської економіки? Про це розмова кореспондента «Дня» з міністром економіки Криму.
— Мабуть, немає нічого незвичайного в тому, що за останні кілька місяців в Криму досягнуто зростання виробництва. Тут і раніше базові галузі були на піднесенні, якщо тільки в цьому процесі останнім часом не з’явилося щось нове…
— Так, якби не було новини, не було б і нічого незвичайного. Пригадаємо, яку оцінку дав економіці Криму новий голова нашого уряду, коли ознайомився з галузями: «Я вважаю, що те становище, яке сьогодні є в Криму, — говорив на засіданні уряду Валерій Горбатов, — це напівпаралізована економіка, це економіка, яка існує не тому, що діють якісь економічні передумови або економічна база, а вона існує лише тому, що далі її знищити вже не можна...» Суворо, правда? Але хоч як би це не здавалося жорстоким стосовно наших попередників, це — правда. І вони в тому не винні. Їх завдання було первинним — зрушити галузі з місця, припинити падіння, дати хоч кілька відсотків зростання. Вони його виконали. Базові галузі — почали зростати. Ми підтримали цю тенденцію. Темп приросту обсягів промислового виробництва за 10 місяців 2001 року порівняно з аналогічним періодом 2000 року становив 14,4%. У структурі промисловості зросла частина соціально-орієнтованої галузі, випереджальними темпами розвивається харчова промисловість. Кількість інноваційно-активних промислових підприємств зросла в 2,4 рази, це найвищий показник серед регіонів України.
Але наше завдання — це завдання наступного етапу — надати цьому зростанню системний характер. Це, на жаль, набагато складніше, ще і тому, що багато хто цього не розуміє. Наприклад, візьмемо нав’язлі в зубах виноградарство і виноробство. У цьому році хліба зібрали значно більше, але вина вдасться зробити — значно менше. Чому? Головним чином, тому, що наше виноградарство саме по собі, а виноробство — саме по собі. Якщо ми через десять років хочемо зробити стільки-то мускату, то вже зараз треба думати про кількість існуючих мускатних виноградників. Маємо плани зростання виробництва шампанських вин, але площі виноградників шампанських сортів не узгоджені з ним за кількістю. Це гарантія того, що виробництво набуває стихійного характеру. Виноматеріали витримують на підприємствах Криму, але для розливу в пляшки вони вивозяться в основному за межі республіки, відповідно і акциз за їх випуск сплачується до бюджетів тих областей. Ми втрачаємо на цьому величезні кошти бюджету.
У Криму багато кажуть про перспективи головної галузі — курорту. Але якщо ми плануємо через 5—7 років приймати певну кількість туристів, то вже сьогодні треба аналізувати чи готові до цього наші каналізаційні мережі, водопровід, транспорт, енергетична мережа, чи готова будіндустрія побудувати ті оздоровниці, яких нам буде бракувати? Планується зростання прийому туристів, всі чекають цього, як манни небесної, але наче не помічають, що розвивається тільки ЮБК, а південний схід, північний захід і азовське узбережжя Криму вже десятиріччями не освоюють. Більше того, бич курорту — його сезонність. Розвиток зимових видів відпочинку не сплановано і не забезпечено ресурсами. Ще аргумент: світова цінність Криму — його не тільки культурно-історичні, але в основному, лікувальні чинники. Але саме їх використовують украй погано, перспектива їх не спланована. Якщо приводити все це в систему, але не почати сьогодні — ми прийдемо до того, що — або ПБК не вмістить всіх охочих, і надмірне навантаження призведе до його деградації, або курортники просто відвернуться від Криму, а ми будемо сперечатися, чому це такий малий виторг.
— Всіх шокувала ваша негативна оцінка на засіданні уряду територій пріоритетного розвитку. Ними раніше в Криму пишалися…
— Так, я висловився жорстко, але справа ж не у самих ТПР. Сама по собі це гарна ідея. Йдеться про її виконання. І тут ми спостерігаємо, як відсутність системності шкодить справі. Звичайно, в концепцію ТПР, якби вона створювалася системно, були б включені заходи щодо контролю за поведінкою суб’єктів. Цього не було, що завдало виняткової шкоди, в тому числі і дискредитувало ідею ТПР. Далі: сьогодні всім зрозуміло, що ВЕЗ «Порт «Крим», як кажуть, «не пішла». Чому? Знову ж таки, немає системи. Економіка не полюбляє дір, навіть одна діра — псує весь корабель гарної ідеї.
Тому я доручив фахівцям міністерства системно розглянути питання про території Криму: серед них є прогресивні, але є і депресивні. Для одних «тягловою силою» господарського комплексу може бути курорт і туризм, для інших — виробництво рису, для третіх — садівництво і виноградарство, для третіх — ще щось. Але це треба робити в системі і сьогодні, тому, що час також чинник системи. Тільки так Крим як цілісний регіон може вийти з депресії. Це буде мати велике соціальне значення. За липень—жовтень 2001 року нами створено понад 1 тис. нових робочих місць, що на 8,3 відсотка більше відповідного періоду минулого року. Працевлаштовано на вільні і новостворені місця більше 11 тис. осіб. Рівень безробіття знизився з 1,99 відсотка наприкінці минулого року до 1,87% на листопад нинішнього року. Завдяки вжитим заходам вдалося знизити ціни на борошно пшеничне і хліб. Але і за цих умов соціальна спрямованість економіки ще недостатня, бо працюємо ми заради блага людей. Тільки цей чинник стримує нас від підвищення цін на послуги ЖКГ, ми їх безсумнівно, підвищимо, але тільки тоді, коли підніметься життєвий рівень настільки, що люди зможуть їх сплатити.
— Тобто ви готові запропонувати свою програму, засновану на системності?
— Безсумнівно, програма, що не зведена в систему, не даватиме стійкого розвитку. Це — дуже складний феномен. Деталями цієї системи будуть і забезпечення розвитку місцевого товаровиробника, і системний розвиток внутрішнього ринку, і вибір пріоритетів в розвитку галузей і пріоритетів в напрямах цього розвитку: це і реструктуризація, і фінансове оздоровлення підприємств з урахуванням системної потреби в їх продукції. Але для того, щоб тільки наблизитися до цих завдань, нам треба раніше ліквідувати різні привхідні обставини, наприклад, погасити борги щодо зарплати. Майже 100 мільйонів ми вже погасили, але залишилося ще близько 80 мільйонів гривень…
— Системність — алгебра економіки. Чи готові ми зараз до цього, адже ми постійно натрапляємо на тривіальні арифметичні помилки? Наприклад, реалізація курортних путівок зi 100-відсотковою рентабельністю для посередника, чого не витримає будь-яка економіка. Або «стриманість» у підвищенні тарифів на послуги ЖКГ, і це тоді, коли саме господарство надміру витратне. Чи ж до системності нам?
— Звичайно, якщо думати, як треба гарно зробити сотий крок, але при цьому не зробити першого, хоч би і помилкового, то можна зовсім не зрушити з місця. У міністерстві економіки вже почали цю роботу першого етапу: з’ясовувати, куди йдуть гроші з курортного комплексу, чому iснують збиткові здравниці, чому наживаються посередники, чому так повільно знижувалися ціни на хліб? Але позитивним є те, що ми вже знаємо не тільки свої завтрашні кроки, але плануємо і післязавтрашні. Отаке «нове економічне мислення»…
