У далекому XVIII ст. у не менш далекій Франції жив собі зовсім недалекий король. Звали його Людовік XV. Понад усе любив цей король грандіозні святкування, масштабне будівництво, пишні бали, на яких піротехніки дивували людей своєю майстерністю. Версальський палац обростав новими золотими прикрасами, країна — боргами. Державна скарбниця спустошувалася, народ на периферії жебракував, країну рвали внутрішньополітичні, економічні та соціальні кризи, проте столиця ставала «європейською». З тієї пори пройшло чимало часу. І, здавалося б, нам, сучасним жителям незалежної України, має бути байдуже до тогочасного досвіду абсолютистської Франції. Але, як відомо, історія — річ циклічна.
Багато суперечок у пресі та в наукових колах сьогодні спровоковано масштабним будівництвом, зосередженим в районі Європейської площі, Хрещатика, майдана Незалежності й так званого Бесарабського квадрата, тобто в самому серці Києва. Реакція головного архітектора міста Києва Сергія Бабушкіна на подібні дискусії про «європеїзацію» нашої столиці звучить в дусі неопозитивізму Карла Поппера: «якщо люди сперечаються, значить ми все робимо правильно». Проте якщо принцип фальсифікації (можливості спростування) австро-англійського філософа був теорією, то особливості переконань його київського послідовника ми матимемо змогу відчути на практиці.
Найбільш гостро нинi дискутується питання про долю улюбленого київською молоддю майдана Незалежностi, оскільки вважається, що до святкування 10-рiччя незалежної України там просто конче необхідно щось збудувати чи зруйнувати, а краще зробити й те, й друге. До речі, коробки з цукерок «Вечірній Київ» скоро стануть раритетними, бо залишаться чи не єдиною згадкою про колишній вигляд «візитки» нашої столиці. Тепер замість фонтанів буде безлiч скляних куполів, конусів, циліндрів, над деякими з яких перехрещуватимуться цівки води. Проте основні дива сучасної архітектури чекають на киян та гостей столиці на рівні, нижчому від поверхні світового океану. Там, у царстві Аїда, буде торгово-розважальний центр: кав’ярнi, ресторанчики, магазинчики і навіть... Музей державності. Якщо ж ви втомитеся від розваг, то зможете відпочити на одному з численних місць для сидіння під фонтанами (все ще під земною поверхнею).
На жаль, міський метрополітен став на заваді розширенню масштабів забудови підземного майдана Незалежності. Проте архітектори-реформатори все ж плекають надію сполучити майдан Незалежності з Софійською площею підземними переходами й ескалаторами! Природне занепокоєння викликає безпечність прогулянок наземною частиною центру нашого міста.
Ще одним життєво необхідним компонентом існування киян стане розташована навколо площі ковзанка діаметром 70 метрів. Проблемою, що має принципове значення для всіх без винятку столичних жителів — від молодшого дошкільного до похилого віку включно, є питання зовнішнього вигляду символу незалежності. Хоча, мабуть, варто було б порушити питання про доцільність його побудови взагалі. Але, здається, найближчим часом у Батьківщини-матері з’явиться «подружка», а місто пишатиметься вже двома залізними леді: однією — войовничою — з мечем у руці, другою — доброю, з гілкою калини.
Раніше централізоване союзне фінансування перешкоджало втіленню ідей глобальної перебудови центру (як бачимо, в централізації були свої позитиви). Проте за наявності щедрих інвесторів єдиним, що може обмежувати наших радикальних будівельникiв, залишається власна фантазія. Отже, саме час згадати про наших героїв. Це, передусім, будівельники творчої архітектурної майстерні «Олександр Комаровський», заснованої ще 1992 року. До складу колективу входять різні покоління випускників Київського інженерно-будівельного та Художнього інститутів. Майстерня спеціалізується на масштабних громадських комплексах, зокрема, до її творчих здобутків належать: Будинок Рад (1978), готелі «Козацький» (тоді ще «Червона зірка», 1980) і «Національний» (колишній «Жовтневий», 1982), офісний центр HORIZON Tower на вулиці Шовковичній (1996 — 1998), а також майдан Незалежності (1978 — 1984). До речі, на проектування Майдана Незалежності сам маестро Комаровський потрапив мало не відразу пiсля закінчення Київського художнього інституту. «Коли я займався майданом Незалежності, швидше за все, був надто молодим...», — зізнався він. Очевидно, зараз Олександр Володимирович має намір виправити помилки молодості?
Ще одним полем для майстерних вправлянь наших архітекторів-новаторів є Бесарабська площа. Тут вони керувалися простим принципом: завтра буде краще, ніж вчора. Дивом від їхньої завзятості врятувався Бесарабський ринок — перший критий ринок у Східній Європі. Можливо, саме цей факт прислужився аргументом на його захист. До інших споруд здебільшого ставляться як до нагромадження непотрібної дореволюційної цегли, котра перешкоджає експлуатації необхідних площ. А всі перешкоди, як відомо, усуваються старим, надійним і відносно недорогим способом — руйнуванням. Не зупиняючись на інших болісних подробицях, зазначу, що ще за проектом 1998 року найбільшою «висоткою» Бесарабського квадрата став залізобетонний монстр 168 метрів заввишки. Автор проекту бізнес-центру Микола Дьомін вважає, що «нова домінанта буде виразно і майже безперервно сприйматися навіть із дуже віддалених територій». Отож, нам доведеться звикати до вигляду оздобленого склом гіпервисотного каркаса, що, здіймаючись на Дніпровських кручах, неодмінно «гармоніюватиме» iз золотими куполами Лаври і залізною фігурою надбудови Музею ВВВ.
Наївно вважати, що наявність хмарочосів зі скла та заліза у центрі міста приверне увагу іноземних туристів до нашої столиці з понад півторатисячолітньою історією. Чесно кажучи, важко уявити жителя Сан-Франциско чи Нью-Йорка, котрий би перетнув Тихий океан та усю Європу, щоб побачити наше залізобетонне диво.
І, нарешті, концепції реконструкції, реставрації і забудови Європейської площі. Ще на конкурсі 21 січня 1998 року перше місце посів проект авторського колективу під керівництвом Ю.Н. Бородкіна. Згідно з проектом Європейська площа перетворюється на черговий сучасний торгово-готельний комплекс по сусідству з торгово- розважальним центром майдана Незалежності. Багаторівневий підземний простір під пішохідною зоною, торгові заклади, транспортні зв’язки, паркінги, 40-поверховий корпус готелю «Дніпро», ресторани, басейн, знову паркінги... У пояснювальній записці до проекту змальовано картину а-ля «зоряні війни»: «В геометричному центрі кола Європейської площі сяє купол, оточений прапорами європейських держав — ядро підземного простору, котре має стати ядром тяжіння навколишнього середовища...».
На жаль, дискусії навколо перебудови центру столиці та пов’язаної з нею загрози пам’яткам історії та архітектури світового значення залишаються безрезультатними. Тому що є гроші, і є люди, яким потрібно їх заробляти, і люди, яким варто їх витрачати. У будь-якому разі киянам обіцяно новий, сучасний, європейський столичний центр. Інша справа, що у самих киян ніхто не запитував, чи таким він потрібен їм.
Столиця давно потребує реконструкції
Іншу точку зору «Дню» висловив Микола МАРЧЕНКО, директор інституту «Київінжпроект» ВАТ «Київпроект»:
— Якщо говорити про реконструкцію, то її місто потребує вже давно, остання була 21 рік тому. Комунікації практично відслужили свій термін, фонтани почали давати витік. Це виключно інвестиційний проект. Інвестор — фірма «Ділайт». А ось зелені насадження будуть компенсовані. Швидше за все, висаджено рослин буде навіть більше, ніж їх було зрубано. Ми будемо намагатися відновити зелені зони, трав’яний покрив.
Спорудження монумента Незалежності почалося згідно з указом Президента. Проводився конкурс, переможці — архітектор Комаровський і скульптор Кущ. На підставі указу Президента було видане розпорядження мера міста Києва про будівництво монумента. До 10 ї річниці Незалежності всіроботи буде закінчено.
На майдані Незалежності реконструкція ведеться в двох напрямах — по парній стороні, там, де були фонтани, і по непарній стороні — там, де консерваторія. На непарній стороні будуть споруджені монумент Незалежності, виставковий комплекс — споруда діаметром 72 метри і 5 метрів заввишки, музейний комплекс — «Україна Незалежна» (3-поверхова будівля). Буде зроблено місток через вулицю Інститутську: від даху музею «Україна Незалежна» до Жовтневого палацу і два фонтани — біля консерваторії і на розі вулиць Інститутської і Хрещатик. Також впорядкуємо консерваторію й укіс, який йде до Жовтневого палацу. З парної сторони — підземний простір в 2-х рівнях загальною глибиною 12 метрів. Цей простір буде обладнано ескалаторами, ліфтами, світловими ліхтарями. Площа містечка — 15 тисяч квадратних метрів.
Багато говориться про те, що, у зв’язку з реконструкцією жителі міста назавжди будуть позбавлені можливості споглядати залишки пам’ятника історії ХI століття — Лядських воріт, а також фортифікаційний вал, оскільки на їх місці вирито котлован. Те, що було музеєм, — це залишки не Лядських воріт, а Печерських, які було збудовано на місці колишніх Лядських. Лядські ворота залишилися під залишками порталу Печерських воріт. Вони були земляні. Зараз археологи там працюють. Вони знайшли оборонний вал. Залишки Лядських воріт є, але вони десь метрів на 2,5 нижче, ніж портали Печерських воріт. Вони будуть збережені. Технологія складна: навколо спочатку забурять палі, по палях буде зроблений розчерк, на розчерк укладатимуться двутаври, які будуть проходити під порталами, потім все буде пов’язано арматурною сіткою і забетоновано. Ці портали стоятимуть на залізобетонній плиті, нижче — ще одна плита, на яку буде насипатися грунт. Можливо, знайдемо залишки Лядських воріт. Тобто ворота будуть збережені в будь- якому випадку. У такий самий спосіб ми спробуємо зберегти фрагменти оборонного валу. Він земляний, був армований деревом, щоправда, від дерева залишилася тільки згадка. Його розмір 2, 3, 5 метри. Все, що можливо буде зберегти, ми збережемо, і ніхто не має намір нічого руйнувати. Ми тісно співпрацюємо з археологами вже кілька місяців, і тільки з їхнього дозволу майже цілодобово ведуться всі роботи.
Тепер про будівництво вокзалу. Нинi проводиться реконструкція наявного корпусу і будівництво другого павільйону вокзалу. Буде нова Привокзальна площа, новий павільйон з боку Соломенки. Будівництво триває вдень і вночі, і його також плануємо завершити до 24 серпня. Це реальні терміни. Все робиться якістно. Планується друга Привокзальна площа, в’їзд на стару Привокзальну площу з боку вулиці Толстого зі спорудженням під цим в’їздом паркінгу на 450 місць; реконструкція вулиці Саксаганського, Толстого, Урицького, Соломенської, Еспланадної та Антонова.
Будуть проведені нові маршрути тролейбусів. Зокрема, 5 й трамвай буде замінено тролейбусом для збільшення ширини проїжджої частини.
Проводяться роботи з благоустрою в парку Шевченка, там реконструйований будиночок Садовода, майданчики для відпочинку, зрублено старі аварійні дерева.
У Бесарабському кварталі також проводиться реконструкція. До того ж там при висадці дерев буде використано нововведення — дерева висаджуються тепер у своєрідних бетонних горщиках, щоб коріння не руйнувало підземні комунікації. Будується підземний паркінг від бульвару Шевченка до площі Толстого, підземний паркінг на перехресті Хрещатика і бульвару Шевченка під Бессарабським проїздом з виходом на вулицю Басейну — орієнтовно 18 — 19 тис. кв. м. Таким чином, за рахунок підземних торгових комплексів економиться наземна площа.
