Не є таємницею, що на сьогодні значна частина населення, хоч як це прикро, проти членства України в НАТО. Чи можна змінити громадську думку за короткий термін? Треба сказати, новітня історія України знає випадки, коли протягом дуже короткого часу громадська думка кардинально змінювалася. У березні 1991 року 70% населення України голосували за збереження Радянського Союзу, а в грудні того ж року практично 90% віддали свої голоси за створення української незалежної держави. Щоправда, тоді, наприкінці 1991 року, склався повний консенсус еліт. Жодна політична сила, навіть комуністи, не виступала проти незалежності.
Політтехнолог Олег Медведєв переконаний, що й зараз цілком реально змінити громадську думку за короткий термін, якщо цим займатися серйозно. «Доля референдуму про вступ України до НАТО здебільшого залежить від еліт, — вважає політтехнолог. — Один варіант, коли цей референдум проводить Ющенко й активно підтримує Віктор Янукович і його політична сила. Тоді позитивний результат забезпечений. Може бути інший варіант: коли, умовно кажучи, референдум проводить Президент Ющенко, а Віктор Янукович дотримується нейтралітету, залишаючи можливість контрагітації комуністам і Вітренко. Це вже складніший референдум. Але, умовно кажучи, за такого сценарію можна забезпечити позитивне голосування. І третій варіант — Президент проводить референдум, а Віктор Янукович і Партія регіонів активно протидіють такому референдуму. Тоді наслідки непередбачувані». Таким чином напрошується висновок, що саме від Віктора Януковича залежить, чи буде Україна в НАТО та як швидко вона може туди потрапити. На думку Медведєва, неготовність громадської думки — це вторинний чинник. Первинним чинником є позиція Януковича.
Яка ж справжня позиція Януковича щодо НАТО? Здавалося б, відповідь очевидна: Янукович — проти. До того ж, 14 вересня в Брюсселі Віктор Янукович заявив, що Україна поки що не готова приєднатися до Плану дій щодо членства в Альянсі. Але не все так однозначно. У нещодавньому інтерв’ю німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung Віктор Федорович зізнався, що стосовно НАТО «Україна не змінила своєї орієнтації: як і раніше, нашою стратегічною метою залишається входження в євроатлантичний простір». Відповідаючи на уточнююче запитання журналіста про те, чи означає це членство в НАТО, Янукович чітко відповів: «Так. Цієї мети ніхто змінювати не хоче». І додав: «Але ми повинні бути відкриті. Прискорення двох останніх років принесло з собою лише негативні наслідки. За останні два роки кількість тих українців, які негативно ставляться до вступу в НАТО, зросла майже на 20%». «Чому?», — спитали приголомшені німці. «А тому що народу не пояснили, що таке НАТО», — відповів Янукович словами Ющенка.
Приблизно місяць тому Янукович розміщує статтю в Washington Post, де йдеться, що Україна стане центром євроатлантичного світу. І нарешті, у Вашингтоні 18 жовтня на конференції «Шлях України до зрілої державності» офіційний представник МЗС України Володимир Хандогій доводив західним учасникам конференції, що і Президент, і прем’єр-міністр виступають за євроатлантичну інтеграцію. Що між ними немає стратегічних розбіжностей із цього питання, і що вони тільки по-різному бачать тактику руху до Північноатлантичного Альянсу..
На цій конференції був присутній і Олег Медведєв. За його відчуттями, Янукович щирий, коли спілкується з європейськими журналістами. «Я для себе зробив такий висновок: Янукович виступає за вступ України до НАТО. Інша річ, що, як я розумію, ті люди, які визначають зовнішній курс Януковича, роблять дві речі: по-перше, вони постійно озираються на Росію, по-друге, вони намагаються грати в кучмівську багатовекторність і, відповідно, у Вашингтоні заявляють одне, в Україні — друге, а в Росії, можливо, — третє».
Задля справедливості треба сказати, що на цій же вашингтонській конференції був і народний депутат Григорій Немиря. І в нього зовсім інші «відчуття». Він зазначив, що зараз Янукович збирає навколо себе людей, які в минулому професіонально займалися зовнішньою політикою. За словами депутата, з одного боку, після конституційної реформи роль Кабміну у вирішенні зовнішньополітичних питань значно зросла, але концентрація «людей такого калібру й у такій кількості навколо прем’єра фактично свідчить про створення паралельного зовнішньополітичного відомства». Водночас нинішнє МЗС маргіналізується.
Але головне — це події останніх днів навколо України. Крім того, що Янукович пригальмував ПДЧ у Брюсселі (хоча, за великим рахунком, ПДЧ до членства має дуже віддалений стосунок), очевидно, що загальмоване питання з СОТ, і третій момент — надходять сигнали Януковича Москві, що може бути пролонговане перебування російського Чорноморського флоту після 2017 року.
Багато експертів вважають, що Янукович усе це робить, розраховуючи на якісь преференції з боку Росії. Хоча події останніх тижнів показали, що будь-які поступки Росії не мають жодної перспективи. Як і за «помаранчевого» Єханурова, так і за «біло-блакитного» Януковича Росія підвищила ціну на газ на 40 доларів. Причому посол РФ Черномирдін запевняє, що ціна 130 доларів —це подарунок. Тобто Україна за цю «ласку» ще й зобов’язана. А тепер усі ми бачимо, як «Газпром» «пресингує» Білорусь — найлояльнішу державу стосовно Росії.
Залишається сподіватися, що чим більше Янукович зіштовхуватиметься з повсякденною російською політикою, тим очевиднішою для нього стане необхідність якнайшвидшої інтеграції в євроатлантичний простір.
