Що все це означає для України? Досі у нас вважалося, що
в умовах глобалізації світової економіки марно і навіть шкідливо намагатися
відгороджуватися від решти країн, порушувати загальні «правила гри». Якщо
такий погляд переважатиме й надалі, що не очевидно через зростаючі ізоляціоністські
настрої, владі доведеться підготуватися до неминучих коригувань практичної
співпраці з МВФ. Інакше виживати треба поодинці.
Отже, що ж новенького вигадали в МВФ? Проведений Фондом
аналіз причин російської кризи не залишає сумнівів в тому, що його результати
буде приміряно до ситуації в Україні. Конкретний урок виглядає приблизно
так: Росія мала добру економічну програму і стратегію, але методи її реалізації
були невдалими, бо ні те, ні інше не мало політичної підтримки ні з боку
Державної Думи, ні з боку регіональної влади. «Що важчі реформи, то гострішою
стає необхідність у такій підтримці», резюмував директор-розпорядник МВФ
Камдессю. Крім того, реалізація нової економічної політики вимагає, щоб
«усунення адміністративних слабкостей» стало пріоритетним завданням. Як
вважає Мішель Камдессю, за низького рівня збирання податків і поганої системи
банківського нагляду безконтрольні державні запозичення стали «рецептом
катастрофи». А загалом ключова російська проблема в тому, що, незважаючи
на значний прогрес, який спостерігався в останні роки в економіці, російський
уряд виявився заслабким для того, аби втілити в життя свою політику.
Минулого четверга до Москви прибула місія МВФ, яка повинна
дати відповідь на запитання, чи спроможний російський уряд запропонувати
і виконати реальну програму виходу з кризи. Очевидно, позиція МВФ щодо
Росії буде симптоматичною і для України, куди місія Фонду приїде вже в
понеділок. Зазначимо, минулий тиждень (у контексті реалій, що вивчаються
Фондом) був не з найкращих для України. Дискредитація Нацбанку і його керівництва,
розпочата Президентом наприкінці вересня, викликала активну участь у парламентської
більшості. Очевидно, ця тема виявиться «знаковою» для місіонерів, які не
мають часу вникати в особливості кланових розбирань у країні. Відтак, прийняття
закону про вартісну межу малозабезпеченості й мінімальну зарплату. Пори
очікуване вето Президента, сам факт байдужості законодавчої гілки влади
до джерел фінансування додаткових держзобов’язань у сумі 8 млрд. грн. свідчить
про відсутність політичного консенсусу. Отже, внутрішньополітична ситуація
в Україні, не виключено, стане перешкодою для продовження співпраці з оновленим
МВФ. Адже лише в разі успішного «тестування», українські власті можуть
розраховувати на те, що потраплять у струмінь нових підходів, що з’явилися
у світового фінансового донора відносно країн, які стоять на порозі фінансової
кризи. Але чи варто Україні взагалі прагнути «відповідати критеріям» і
що обіцяє їй реформа МВФ?
«Нові принципи допомоги МВФ дадуть змогу країнам із фундаментальними
проблемами в економіці переконати міжнародних інвесторів у тому, що вони
спроможні відповідати щодо своїх боргових зобов’язань до того, як інвестори
втратять довір’я до них», — заявив міністр фінансів США Роберт Рубін. За
задумом авторів нової схеми, кредити фонду вже не будуть такими дешевими,
як раніше, і не спрямовуватимуться на реструктуризацію боргу позичальника.
Схожу програму готує сьогодні Світовий банк. За словами його президента
Джеймса Вулфенсона, в основі механізму кредитування кризових країн лежатиме
система екстрених позик, які «видаватимуться на п’ять років і під дуже
високу відсоткову ставку». Природно, що країни, які хочуть скористатися
підтримкою МВФ, натомість повинні будуть відповідати вимогам кредитора.
Цілий комплекс таких умов сьогодні розробляється міжнародними організаціями.
Однак, поки що більш-менш ясно сформульовані тільки загальні підходи при
переході на нові принципи роботи. Як висловився один високопоставлений
чиновник, який брав участь у їх обговоренні, «є лише напрям, але немає
деталей». Одне слово, зараз ставиться досить вузька мета створити механізм
зміцнення довір’я. А втім, довір’я це матиме інший характер, ніж те, що
давалося в кредит країнам-позичальникам раніше. І це, мабуть, головне,
на що може розраховувати Україна.
Реформи під диктування МВФ насамперед призводили до припливу
«гарячих» грошей. Це дестабілізовувало економіки, які й без того не вирізнялися
силою розвитку. Якщо на внутрішніх ринках розвинених країн нестабільність
тією чи іншою мірою згладжувалася органами управління, то механізмів регулювання
міжнародних ринків капіталу просто немає. Тому можна пояснити прагнення
економістів і політиків розробити заходи, здатні обмежити або пом’якшити
болючі нокдауни, яких завдає несподіваний відплив «гарячих» грошей з ринків
країн, що розвиваються. Доки криза стосувалася лише країн, що розвиваються,
західні уряди обмежувалися раніше випробуваними способами надання потерпілим
фінансової допомоги. Кредити, як правило, надавалися країнам, що вже пережили
обвал валютного і фондового ринків. При цьому обов’язковою умовою для одержувача
допомоги було підвищення відсоткової ставки для втримання капіталу в країні
й збереження її на високому рівні доти, доки довір’я інвесторів не відновиться
і зарубіжні інвестиції не почнуть повертатися до країни.
Але коли обвал російського рубля вдарив по Латинській Америці
й рикошетом по США, викликавши різке ослаблення долара і спад на фондових
біржах, уряди розвинених країн почали усвідомлювати необхідність інституційних
реформ світової системи руху капіталу. Захід почав готуватися до серйозної
зміни правил гри для припинення спекуляцій на міжнародних ринках. Нагадаємо,
міжнародні фінансові організації ще зовсім недавно вимагали від своїх підопічних
лібералізації умов руху капіталу. Як виявилося, користі від цього було
мало. Навпаки, для країн на кшталт України життєво важливо одержати право
на контроль за переміщенням капіталів, що розв’язує урядові руки в проведенні
економічної політики, яка відповідає поточним внутрішнім інтересам країни,
не озираючись на реакцію іноземних інвесторів. А втім, це не єдина новація,
цікава для нашої країни.
Ще один проект, що циркулює офісами міжнародних фінансових
організацій, полягає в тому, щоб підключити самих приватних інвесторів
до процесу порятунку своїх грошей в охоплених «азіатською» лихоманкою країнах.
Аналогом може слугувати процедура банкрутства, коли кредитори надають кредити
для реабілітації боржника, щоб він залишався на плаву. Такий підхід дуже
важливий ще й тому, що змусить інвесторів ретельніше оцінювати ризики своїх
вкладень, тоді як стандартна практика МВФ означала оплату державними або
фондівськими грішми яку завгодно ризиковану політику фінансових спекулянтів
на ринках, що розвиваються. Пропонована альтернатива означає зменшення
боргового тягаря країн, що переживають фінансову кризу, оскільки частина
витрат лягає на плечі самих інвесторів і вони стають кровно зацікавленими
в найшвидшому одужанні країн-боржників. Така зміна настроїв дуже актуальна
для України. Адже до останнього дня зберігається небезпека оголошення країни
банкрутом. Судячи з інформації агентства Інтерфакс-Україна станом на 22
жовтня уряд не домовився про реструктуризацію свого боргу $109 млн. банкові
Chese Manhattan Luxemburg S.A., термін погашення якого закінчився.
Багато спостерігачів, утім, розглядають останній рецепт
не інакше як суто академічну вправу. Справа в тому, що в міжнародному масштабі
не існує жодної правової системи, що змушує приватних інвесторів діяти
так, як це приписує американське законодавство про банкрутство, і не зрозуміло,
яким чином його можна створити у найближчій перспективі. З іншого боку,
глобальна фінансова криза набула таких масштабів, що без бодай якоїсь формалізації
процедури реструктуризації боргів не обійтися. Сподіватися й вимагати повної
виплати боргів, як свідчить історія, велика помилка. Якщо МВФ допоможе
українським інвесторам усвідомити це, то з нашого боку було б грішно цим
не скористатися.
№204 24.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
