Учора Крим відзначав 15-річчя створення автономії. Цей день оголошено святом і має назву День АРК. Але атмосфера свята не відчувалася. Навпаки — в кримському суспільстві зростає напруженість.
Керівництво автономії, вітаючи кримчан із настанням Дня республіки, писало: «Ці 15 років були стрімкими, напруженими, насиченими, а головне — результативними... У цей час основним завданням органів влади Автономної Республіки Крим є реалізація передбачених Конституцією повноважень автономії з метою подальшого розвитку та процвітання краю і забезпечення достойного рівня життя кримчан...»
Але це красиві слова. Насправді знайти в Криму людей, які були б задоволені сьогоднішнім станом справ, неможливо. Виступи та вимоги кримських татар стали щотижневими — мітинги, пікети, наметові містечка. Російська громада висуває свої претензії у зв’язку з невирішеністю проблем мови, зв’язків з історичною батьківщиною. Українська громада також незадоволена станом української мови, зв’язками з материком і невирішеністю проблем участі у владі. Усі три народи відзначають незгоду з нинішньою системою освіти, яка, на їхню думку, ігнорує саме їхні національні потреби. Сьогодні, особливо після «газової» та «маякової» воєн, посилилася конфронтація не лише кримських татар із місцевим населенням, яке, як вони вважають, користується не тільки правами, а й привілеями, але і між російськими й українськими громадами півострова, котрі обвинувачують одне одного в ігноруванні своїх прав та інтересів. Народний депутат Володимир Шкляр, який представляє в Криму «Нашу Україну», втім, як і інші політичні сили в автономії, обвинувачує у цьому представників Партії регіонів, які ось уже п’ять останніх років стоять на чолі представницької влади, проте не тільки не освоїли нових методів роботи, а й втратили те, що було створено раніше, — сьогодні вже не чутно про роботу міжнаціональних рад, тихо померла Асоціація національних громад, що раніше активно працювала при Верховній Раді, багато ЗМІ в автономії фактично розпалюють міжнаціональну ворожнечу, спотворюють історію, ображають національні почуття кримчан різних національностей, але органи влади мовчать. Багато політиків уже давно виступають із застереженнями стосовно цього. Наприклад, радник Президента Сергій Куніцин виступив зі спеціальною заявою, у якій просить кримчан бути обачними та не піддаватися на політичні й шовіністичні провокації. Звернення до влади, на його думку, вже багато в чому втратили сенс, оскільки вона стає дедалі менш стабільною. На його думку, в автономії готують одразу кілька сценаріїв відставки уряду. І він не виключає, що слідом за відставкою Кабінету Міністрів України, може початися відставка Ради міністрів Криму. За словами Куніцина, у відставці нинішнього уряду Криму зацікавлена Кримська організація Партії регіонів, що хоче отримати повний контроль над виконавчою владою напередодні виборів. «Представники Партії регіонів розраховують на те, що в.о. прем’єра може бути їхня людина, — заявив керівник Кримської організації НДП. — І тоді вже, з урахуванням того, що і спікер є членом Партії регіонів, і його заступник також, і в уряді буде член Партії регіонів, адміністративний ресурс перед виборами може бути зосереджений у руках однієї політичної сили. Я знаю, що такий сценарій існує».
Безперечною ознакою системної кризи автономії, вважає Володимир Шкляр, є тривала нездатність влади вирішити споконвічні проблеми автономії. Так, програма повернення й облаштування кримських татар була розрахована на 10 років. Минулого року програма закінчилася, витратили понад мільярд гривень, але репатріація депортованих не завершена навіть наполовину.
На папері також написано багато програм розвитку курорту, але зі зростанням кількості туристів зростає й кількість незадоволених відпочинком: курорт так і залишається сезонним, нічого не зроблено для розвитку зимових видів відпочинку та розширення часових рамок сезону, лікування такими природними засобами, як мінеральні грязі та вода, залишається на примітивному рівні минулого століття. Кримський курорт, як і раніше, відрізняється найнижчим рівнем сервісу, але при цьому — найвищими цінами в усьому Причорномор’ї.
Багато говорили про розвиток села, але інфраструктура аграрного ринку в АРК так і залишилася недорозвиненою — бірж недостатньо, відчувається дефіцит підприємств переробки, система постачання аграріїв не налагоджена, в результаті на низькоякісному ринку сільгосппродукції процвітає середньовічний базар, на якому жиріють посередники, а виробники продуктів залишаються зі збитками. У Криму досі багато скарг на розподіл землі, багато спорів, судів, земельних конфліктів, навіть бійок за землю, як це було в Саках, але влада вважає за краще цього просто не помічати та не вживає заходів.
Досі багато населених пунктів, у тому числі курортних, відчувають дефіцит води. На півострові височіють сотні потворних недобудов, фінансування яких припинене, а самі об’єкти втратили перспективу і в більшості випадків підлягають тільки зносу. Вже 10 років Крим «плаче», що він виробляє лише 8% необхідної електроенергії, але безліч пропозицій вчених щодо будівництва електростанцій різного типу так і не втілені в життя.
Десятки років не реалізовують проекти видобутку нафти в Криму, хоча днями прокуратура автономії поширила повідомлення, що «Східний Крим катастрофічно заливає нафтою». «Починаючи з 2003 року, органи нагляду звертають увагу місцевої влади на існування проблеми «самовиявлення нафти» на Керченському півострові, де розташовані 160 неексплуатованих свердловин, — йдеться в цьому повідомленні. — Ситуація з розливом нафти, внаслідок чого відбувається забруднення територій, характеризується як така, що створює умови для виникнення геоекологічної катастрофи». Отже, країна страждає від дефіциту енергоносіїв, а в Криму нафта витікає зі свердловин і ніхто не може організувати її переробку?
Це в економіці. Не менше проблем й у гуманітарній сфері. За 15 років так повністю і не вирішена проблема формування початкової освіти національними мовами, в автономії вже створено стільки маленьких приватних вузів, які дають неякісну освіту, що кількість студентських місць у них наблизилася до кількості випускників середньої школи, і це повністю зняло конкуренцію між ними. Майже кожна національна громада скаржиться, що її культура не має достатніх можливостей для розвитку, хоча на папері програм у цій сфері підготували багато, але їх фінансування витрачено неефективно. Усі вищезгадані проблеми мусолять десятки років, хоча могли б давно їх вирішити.
Ситуацію в автономії, зокрема події з ялтинським маяком, «не інакше як маленьку ознаку величезної кризи на півострові» розцінює і лідер партії «Віче» Інна Богословська, яка днями заявила, що вона «не хоче бути Кассандрою, але про цю кризу вона попереджала ще місяць тому». На її думку, для цього є кілька причин, серед яких — «пряме втручання Росії через фінансування політичних сил України, внутрішнє протистояння старих і нових бандитських структур». Правоохоронні органи справді відзначають активізацію колишніх кримінальних кланів, які сперечаються за вплив на ринки, на півострові не припинилися замовлені вбивства, замахи, побиття. «Складається враження, що влада, — каже Інна Богословська, — не звертає жодної уваги на те, що в Україні зароджується власна Чечня».
Не дивно, що в такій ситуації Крим фактично повертається до ситуації початку 1990 х років — тут знову і знову порушують питання про статус самої автономії. На цей час Кримська автономія, як і її Конституція, — номінальні, а кримський парламент ухвалює просто нормативно-правові акти, а не закони, як вартувало б, заявив днями народний депутат України, лідер партії «Союз» Лев Мірімський. На його думку, автономія зобов’язана повернути собі повноваження, які втратила у 1998 році з прийняттям нової кримської Конституції, і День АРК, що його відзначають 20 січня, має стати не формальним святом, а переломною датою в історії півострова. Найпростіший вихід, на думку нардепа, — дати автономії право на самовизначення. «Якщо Крим матиме повноваження, він усього досягне сам», — наголошує Лев Мірімський. І хоча, згідно з класичною теорією, право на самовизначення мають не території, а нації та цілісні народи, помилився в цьому випадку не Лев Мірімський — Кримська автономія у 1991 році була відтворена саме як територіальна — унікальний, до речі, випадок у сучасній практиці державності. Сьогодні існує думка, що в цьому полягала споконвічна помилка «отців» автономії, оскільки не можна з цілісної держави виривати шматок виключно за територіальною ознакою. У Росії десятки автономій кількох типів — але жодної територіальної, оскільки територіальна автономія — це суверенна держава. А в єдиній державі автономія може бути культурною або національною, але в більшості випадків саме екстериторіальною. Тому політики з кримських татар стверджують, що Крим треба перетворити на кримськотатарську національно-культурну, а не територіальну автономію.
На тлі безлічі криз і конфліктів — етнічних, економічних — дуже показовою є одна з особливостей політичної структуризації Криму в підготовці до майбутніх виборів — створення не тільки політичних союзів і блоків, а й «фронтів». Першим був «Російський фронт Сергія Шувайникова». Депутат Верховної Ради Криму, який створив «фронт» свого імені, також видає газету, першу сторінку якої прикрашає своїми портретами в характерній боксерській стійці: однією рукою він готується захиститися, іншою приготувався завдати удару. А ось прийшло повідомлення, що створений «Лівий фронт Криму». Хоч як дивно, до нього ввійшли не тільки справді ліві політичні організації на зразок Компартії, товариства «Кримські вчені соціалістичної орієнтації», «Союз робітників, селян і інтелігенції Криму», «Союз ветеранів комсомолу», а й «позаблокові» за визначенням — Федерація греків Криму, асоціація юристів, КРО Національної спілки архітекторів, редакція газети. І хоча блокування ще не закінчилося, слово «фронт» стає дедалі моднішим і запитанішим, і незабаром можуть з’явитися нові «фронти», а заяви «фронтовиків» свідчать — їх створюють не для миру та злагоди, але вони здатні дедалі глибше поляризувати кримське суспільство як за політичною, так і за національною ознакою.
Чи існує вихід із кримської кризи? Майже одностайно всі політики сходяться на тому, що до березня 2006 року ситуація не зміниться, а тільки загостриться, оскільки політична робота в автономії сьогодні підпорядкована не здоровому глузду, а приватним інтересам партій. «Економіка в Криму закінчилася, почалася некваліфікована політика», — говорить Сергій Куніцин. Народний депутат Володимир Шкляр вважає, що існує велика небезпека того, що нова Верховна Рада Криму буде такою ж різномастою та суперечливою, як і нинішня, і виявиться не здатною сформувати кваліфікований уряд. «Переможуть кланові інтереси, сформовані в невеликі партії, які не мають достатнього кадрового потенціалу, а, отже, почнуться нові зазіхання на рештки власності й увійде в нову фазу дерибан кримської землі», — вважає нашоукраїнець.
Ще більша небезпека полягає в тому, що якщо на загальнодержавному рівні переможуть одні політичні сили, а в Криму — інші, розпочнеться нове протистояння автономії із центром, загостряться старі протиріччя. Отут і стануть у пригоді створені «фронти». Крим знову на невизначений час буде викинутий із контексту загальнодержавного розвитку та знову не зможе використати свого потенціалу. Залишається сподіватися тільки на мудрість кримських виборців, які не побажають знову віддати владу непрофесіоналам — ні в політиці, ні в економіці, ні в гуманітарній сфері.
