1. Завдяки олігархії, пише автор, «відбувається переливання капіталу з однієї галузі в іншу». Нічого подібного! «Переливання» відбувається на ФОНДОВОМУ РИНКУ. Кожне підприємство випускає свої акції, але акції одних підприємств (як правило, носіїв високих технологій і суперпродукції) купують (зверніть увагу — абсолютно добровільно!) нарозхват, і ціни на них стрімко зростають, а акції інших (менш конкурентоспроможних) йдуть на фондовій біржі мляво й падають в ціні. Купують такі акції й деякі великі «акули» (на кшталт Сороса), й чимало дрібних фірм, і ВЕЛИЧЕЗНА КІЛЬКІСТЬ приватних осіб. От так капітал і переливається — за рахунок РИНКОВИХ МЕХАНІЗМІВ. До чого тут олігархи?!
2. «Малий і середній бізнес можуть існувати лише за наявності великого бізнесу», пише автор. Знову ні! Малому й середньому бізнесу потрібні: налагоджена банківська система, низькі ставки за кредитами та їхня доступність, низькі податки, захист від бандитів — мабуть, усе. Ще треба платити зарплату населенню, а то де ж покупців узяти. А олігархія знову ні до чого!
3. «Необхідно акумулювати... капітали», — пише автор. І ставить це в заслугу олігархії. От це вже «прокол» серйозніший! Адже зливаються, як правило, саме ті фірми, які ПРОГРАЮТЬ конкурентну боротьбу! І європейський «авіагенерал» Лагардьє пристав на пропозицію колеги-олігарха про злиття капіталів для створення «літаючого палацу» на 500 місць тому, що європейські аеробуси НЕ ВИТРИМУВАЛИ конкуренції з «Боїнгом»! Якби Лагардьє не програвав конкуренцію, а просто захотів би створити літаючий палац, він зателефонував би не Велчу, а Ющенку! Тому що на основі вже готового українського суперлітака «Мрія» цей «палац» можна зробити за рік з вдесятеро меншими витратами. І Березовський попхався на яхту до Мердока саме для того, щоб врятувати свій неконкурентоспроможний витвір — ГРТ, яке, що називається, не варте й нігтя НТБ, а тим паче СNN.
4. «В Україні немає «паровозів» поточної історії, а самі «вагончики», — пише автор, маючи на увазі під «паровозами», звичайно, олігархів. Але, на жаль, НІКОЛИ ні олігархи, ні великий капітал, всі ці Аньєллі з їхніми «Чинзанамі» та «Ювентусами», не були паровозами економічного й технічного прогресу. Більш того, вони завжди були ВЕЛИКИМИ НЕПОВОРОТКИМИ ВАГОНАМИ! А істинними локомотивами прогресу людства були маленькі мобільні фірми та «окремі» генії, які «породили» комп’ютер, Інтернет, генну інженерію й інші ПРОРИВИ й зараз, сидячи десь допізна уп’ятьох-вдесятьох, вигадують небачені досі літальні апарати та нечувані способи всепланетного спілкування. І, до речі, адміністрація Клінтона в особі Антимонопольного комітету США «наїхала» на Білла Гейтса не тому, що на виборах він голосував за республіканців (таке беззаконня іноді ще трапляється в далеких африканських країнах), а тому, що «Майкрософт» став ГАЛЬМОМ прогресу в програмному забезпеченні персональних комп’ютерів, «придушуючи» цим своїм «акумульованим» капіталом дрібніші, але мобільніші фірми, що створюють нині набагато кращі, ніж сьогоднішні «Windows» — «Word», зразки програм для ПК...
Замислімося: чому, незважаючи на відчайдушні зусилля уряду Ющенка, бартер і взаємозаліки живі-здорові, а прозорий ринок і чесна конкуренція обходять Україну стороною? Тому що наші олігархи, які практично перетворили Україну на власне ЗАТ, в умовах прозорого ринку й чесної конкуренції існувати НЕ МОЖУТЬ. Через це, очевидно, й оголошено тотальну війну віце-прем’єру Тимошенко.
До речі, феномен Ю.Тимошенко дуже цікавий сам по собі. Хто така Ю. Тимошенко? Так-так, правильно! Вона вийшла з тих самих олігархічних напівтіньових кланів! І — не виключено — заробила свої капітали тими ж прийомами! А тепер воює проти «своїх»? Так, тепер воює! Чому? А чому в переломні для будь-якої країни періоди батько воював із сином, брат йшов проти брата? Чому 1918 р. рафінований аристократ Тухачевський завзято воював за справу Леніна, а не менший аристократ Бунін назвав того ж Леніна «етичним ідіотом від народження»? Отож зовсім не для того воює Тимошенко з кланами, щоб «переробити ринок газу «під себе» — це надто дрібно для такої амбіційної та яскравої особистості. (Дуже романтично, але, на жаль, факти свідчать про інше: «ручне» управління — замість ринкових в інтересах «своїх» фірм! — Ред. ). Краще пригадаймо Кіплінга: «Що оп’яняє більш від вина? — Жінки, коні, влада та війна!» Відкиньмо в цьому випадку жінок і коней — залишається ВЛАДА та ВІЙНА! І в цьому конкретному випадку Тимошенко воює ЗА ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ. А воює вона проти колишніх «своїх» чудово, бо знає в деталях усі вразливі місця «тіні», знає, що саме для «тіні» найстрашніше, — це прозорий РИНОК, чесна КОНКУРЕНЦІЯ та 100%-ва сплата ГРОШИМА. Недаремно її намагаються знищити всіма способами — тут через неї такі «бабки» горять!..
От маленький приклад на тему несумісності конкуренції й олігархії, що стосується мільйонів громадян України. За даними Укрдержкомстату, за січень-2000 громадяни України сплатили комунальні послуги в середньому на 69% (це 390 млн. грн. «живими грошима»)! За тими ж даними, комунальники спожили за 1999 р. 8,6 млрд. куб. м газу та 24 млрд. кВт електроенергії (тобто на місяць в середньому 0,7 млрд. куб. м і 2 млрд. кВт). 1999-го НЕЗАЛЕЖНІ газо- та електротрейдери пропонували газ за 24 дол. за 1000 «кубів» і електроенергію за 8—10 коп. за один кВт — але лише якщо їм платити цими НАШИМИ «ЖИВИМИ ГРОШИМА»! Тож за ці НАШІ гроші можна було на січень-2000 закупити на газовому ринку 0,7 млрд./1000 х 132 грн. ($24) = 92 400 000 грн.; 2 млрд. кВт х 0,09 грн. = 180 000 000 грн.
Загалом: за 270 мільйонів гривень січень ПОВНІСТЮ «ЗАКРИТО» щодо газу та електрики й ще залишається 120 млн. грн., щоб доброго вугілля закупити, й «оборотної» води, й на недорогий ремонт мереж конкурс оголосити, й скромну зарплату собі видати... Але комунальники закуповували газ і електрику не на ВІДКРИТИХ ТОРГАХ, а в цих таких «необхідних» (за В.Співаковським) олігархів (якщо не всеукраїнських, то регіональних) за «бартерними» цінами — тобто втричі-вчетверо дорожче. Звідси й так зване тяжке становище комунальників, і безперервне зростання комунальних тарифів, і мітинги громадян, які зневірилися від безпросвітної убогості... І що ж наші олігархи — погодилися на відкриті торги, «напружилися», щоб знизити ціни на газ і електроенергію? Дзуськи! Адже тоді вони відразу олігархічність свою втратять... А народ — бидло, він усе стерпить, так, виходить?!.
Отже, щодо вітчизняних олігархів, то поки що вони, тримаючи на руках, мов атланти небо, нашу бартерно-взаємозалікову економіку, не даючи уряду знищити бартер і заліки, руйнують таким чином цивілізовану економіку України і знижують життєвий рівень її громадян. Боюся, що якщо ТАКИХ олігархів посилено плодити, як радить пан Співаковський, Україна їхніх апетитів уже не потягне (і так вже ледве тягне!) Бо удої корови, господаря якої цікавить лише її вим’я, рано чи пізно падають до нуля. Що ми й спостерігаємо впродовж дев’яти років в українській економіці...
