На завтра призначено чергове засідання Підготовчої депутатської групи, яка повинна виробити механізм запуску першої сесії парламенту наступного скликання. Поки робота в цьому напрямі йде з великим скрипом. Опозиція наполягає на персональному голосуванні в новій Раді: доки не буде виконано її вимогу, брати участь у роботі групи не буде. Сповна логічна постановка питання, враховуючи зафіксоване положення персонального голосування в Конституції. Голова парламентської фракції Партії регіонів Олександр ЄФРЕМОВ визнає: проблема є, але вимога опозиції — тільки піар.
«ЮРИДИЧНО ПІДГОТОВЧА ГРУПА МОЖЕ ПРАЦЮВАТИ — У НАС БІЛЬШІСТЬ»
— Олександре Сергійовичу, почала працювати Підготовча депутатська група. Ви очікували, що знову буде все так складно?
— Я б не сказав, що все проходить складно. Я двічі брав участь у Підготовчих групах при формуванні 5-го і 6-го скликань. Не можу сказати, що зараз усе складніше або навпаки. Завжди, коли приходять нові люди, доводиться багато в чому притиратися. Особливо це стосується тих, хто приходить уперше — у них настрої максималізму, вони вважають, що як вони сказали, так і повинно бути. І лише через певний час розуміють, що таких, як вони — 450. Перш ніж щось сказати, потрібно навчитися чути і слухати інших, лише після цього чутимуть і слухатимуть тебе. З нашого боку на першому засіданні був присутній голова партії, його заступники, ми мали право приймати будь-яке рішення на зборах. А наші колеги були представлені людьми, які не приймають рішення, тому вони постійно знаходилися у ситуації, коли не знали, як діяти з того чи іншого питання. Від початку було видно, у них настрій один — зробити політичну заяву, поставити питання так, щоб воно не було розв’язане, і в результаті цього вчинити демарш. За відсутності конструктиву вони повинні своїм виборцям показати хоч щось, а неконструктив — це найпростіше, що можна продемонструвати.
— Яким чином виходитимете з ситуації?
— У результаті перемовин і пошуку компромісу. Лише так може працювати Верховна Рада.
— Опозиція висуває вимогу про персональне голосування...
— Але ж питання не в цьому — немає розбіжностей щодо персонального голосування. Опозиція на першому ж засіданні поставила питання не про персональне голосування в залі, а про те, що давайте, мовляв, ми зараз упродовж 10-15 хвилин напишемо якусь постанову і проголосуємо за неї. Для мене це смішно. У нас є норма Конституції про необхідність персонального голосування депутатом, також відповідний механізм, прописаний у регламенті Верховної Ради, але вони не працюють. Тому за 10-15 хвилин знайти варіант розв’язання цього питання — неможливо. Ми запропонували внести це питання до порядку денного і працювати далі. Наші колеги не погодилися.
— Яким чином ви вирішуватимете проблему персонального голосування?
— Можливо, ми перейдемо до голосування в певний день, як це робиться в окремих країнах. Тоді всі знатимуть, що цього дня йде голосування і ти обов’язково повинен приїхати, аби проголосувати. Також, можливо, повернемося до норми, яка існує при голосуванні на засіданнях комітетів: за наявності мінімум половини складу комітету рішення приймається більшістю від присутніх, а не більшістю від усього складу. Одним словом, ми працюватимемо в цьому напрямі. Але тут також дуже багато залежатиме від депутатів-мажоритарників — їх немало. З якими настроями вони прийшли до зали, я ще не знаю. Ми повинні їх вислухати, а потім вже вирішувати це питання.
— Якщо й надалі опозиція не буде присутня на засіданні підготовчої групи, як будете працювати?
— Юридично група може працювати — у нас більшість. Ще на першому засіданні ми могли прийняти всі необхідні рішення. Але ми не стали цього робити, тому що хочемо, аби в самій Верховній Раді працювала не більшість, а весь парламент. Я думаю, що це вийде. Не вдасться певним людям, виконуючи свої внутріпартійні завдання, тримати на поводі всі інші фракції. Крім того, серед опозиційних партій теж є різні думки. Не думаю, що буде так, як сказав, наприклад, Турчинов і всі вишикувалися — голосують. Сподіваюся, і в «УДАРу», і у «Свободи» буде своя точка зору з багатьох питань. Тому не все так сумно.
«НА СЬОГОДНІ У НАС ПОКИ Є ЗАЯВИ 223-х ДЕПУТАТІВ ПРО ВСТУП ДО НАШОЇ ФРАКЦІЇ»
— Зараз іде складний процес із формування парламентської більшості. Партії регіонів не вистачає для цього голосів. До речі, чи ставилося все-таки завдання сформувати більшість лише з представників ПР?
— Будь-яка політична сила, яка йде на вибори, хоче отримати максимальну кількість голосів.
У всіх цивілізованих країнах партія, яка зайняла перше місце на виборах, пропонує своїм колегам об’єднатися довкола її програми і платформи. А у нас стає вже маргінальною одна політична сила, яка не погоджується ні з чим. Вона не визнає вибори одні, другі, треті. Це вже навіть у Європі виглядає недемократично...
— Ви маєте на увазі «Батьківщину»?
— Так.
— Але ж вони не на багато відстали від Партії регіонів за рівнем підтримки виборців.
— Я б не сказав, що вони зараз мають цю підтримку. Як мені здається, після спілкування, зокрема і з європейськими політиками, у людей все менше і менше є бажання підтримувати такий настрій. Не може країна бути заручником однієї політичної сили.
— Ви розраховували, що отримаєте ту кількість депутатів, яку маєте сьогодні, чи все ж більше?
— Я особисто думав, що буде більше. Ми розраховували, що разом з мажоритарниками отримаємо десь 226 голосів. Але отримали менше, тому сьогодні ведеться робота з формування більшості. Багато в чому воно залежить від мажоритарних кандидатів, які ще не визначилися.
— Ви маєте на увазі самовисуванців?
— У тому числі. Я дивлюся, наші колеги з опозиції вже починають нервувати, коли хтось із їхнього кола має іншу точку зору. Подивимося, якою буде більшість. Це покаже вже перше голосування в залі, наприклад, при формуванні Кабінету міністрів або за посаду голови уряду. На сьогодні у нас поки є заяви 223-х депутатів про вступ до нашої фракції. Робота продовжується.
— Чи буде Партія регіонів залучати комуністів до більшості?
— Формування більшості — це домовленості сторін. Ми ж не можемо узяти їх за руку і потягти за собою. Ми пропонуємо всім колегам, які є в парламенті, об’єднається довкола реалізації програми Партії регіонів. Сьогодні в межах підготовчої групи з тих питань, з якими ми визначилися, комуністи нас підтримують. Як буде завтра, покаже час.
— Ви особисто хотіли б бачити комуністів у парламентській більшості?
— Я хотів би, аби об’єднання відбувалися за програмними цілями.
— Чи готова Партія регіонів ділитися владою?
— Ми готові вести розмову з усіма політичними силами, можливо, за винятком тих, які декларуватимуть якусь крайню філософію.
— Комуністи сьогодні очолюють певні державні структури. Як буде далі?
— Далі треба буде визначатися, будуть вони очолювати державні структури чи ні. Якщо створюватиметься формат виконавчої влади і вони увійдуть до цього формату, значить, чимось вони повинні поступитися, чимось ми.
— Ставиться все-таки завдання — сформувати постійну парламентську більшість чи вистачить ситуативної?
— Логічним є перший варіант. Тим більше коли йдеться про проведення реформ у країні.
— Сьогодні також ведуться переговори про те, хто займе крісло голови парламенту. Ви допускаєте, що спікером ВР стане не представник вашої політичної сили?
— Я можу сказати, що для нас це не принципово. Для нас принципово, аби людина, яка очолить Верховну Раду, була нашим соратником і реалізовувала комплексні програмні підходи, виписані в межах нашої політичної сили. Хто це буде, які кандидати, сьогодні сказати складно.
— Серед претендентів також називається і ваше прізвище. Як прокоментуєте?
— Я освоїв ту ділянку роботи, якою займаюся. Вона велика і непроста. Якщо мені мої колеги довірять продовжити роботу в цьому напрямі, то мої амбіції сповна будуть задоволені.
«НА МАЖОРИТАРНИХ ОКРУГАХ БУЛА БОРОТЬБА БЕЗ ПРАВИЛ»
— Усі сподівалися, що вибори пройдуть краще, особливо після гучних скандалів на окремих мажоритарних округах. Чи відчуваєте ви репутаційні втрати, тим більше після реакції міжнародних спостерігачів?
— Я розмовляв з цілою низкою міжнародних спостерігачів, навіть бачив деякі висновки, які ще не опубліковані. Можу сказати, що нюанси, які були під час виборчої кампанії, зрештою, не вплинули на волевиявлення народу. До того ж, ми отримали результати, які показали екзит-поли. Що стосується окремих мажоритарних округів, то було б безглуздо передбачати, що при такому ліберальному виборчому законі обійдеться без конфліктів. Тому коли сьогодні окремі колеги з опозиційних сил ставлять питання, а чому так сталося, то я їм завжди відповідаю: ви що не знали, що так буде, адже ми вас попереджали, тим більше ви ж самі написали ці пункти і їх підписали? Ви що не знали, що якщо ми ліквідували можливість покарати людину, яка займається протизаконними діями, в цьому випадку кандидата в депутати, то багато хто, маючи ту політичну культуру, яку мають, будуть це використовувати? Несподіваного нічого немає. На мажоритарних округах була боротьба без правил.
— І вона зайшла дуже далеко.
— Коли лише почалися всі ці скандали, я від імені партії заявив: ми пропонуємо всім нашим колегам припинити боротьбу і закінчити вибори.
— До речі, по двох із п’яти проблемних округів йшли кандидати від Партії регіонів...
— Наших там було менше, ніж інших.
— Особливо показовим був округ у Первомайську Миколаївської області. Чому сталася така ситуація?
— Складно сказати з Києва — чому так сталося. Є один кандидат, другий, і обидва вони витратили багато грошей. Я, наприклад, будучи головою Партії регіонів у Луганській області, сказав тим кандидатам, які хотіли судитися в нашому регіоні: «Це безглуздо. Вибори вже закінчилися, голоси підраховані. Тим більше у нас сьогодні інше суспільство, воно не прийме таке рішення».
— Сьогодні вся вертикаль влади перебуває в руках Партії регіонів. Напевно, механізми, щоб вплинути на ситуацію в Первомайську, були?
— Що означає, вся вертикаль влади — в руках Партії регіонів? У центральних і західних округах — хто контролює владу? У місцевих радах більшість не від Партії регіонів, мери міст теж не від нашої політичної сили.
— У Первомайську влада належить вашій партії.
— Я не знаю, що в Первомайську. Якщо там є порушення, нехай правоохоронні органи розбираються. Це не входить у мої функції.
«ШВИДШЕ, ВИБОРЧА СИСТЕМА ЗМІНИТЬСЯ. МОЖЛИВО, ЦЕ БУДУТЬ ВІДКРИТІ ПАРТІЙНІ СПИСКИ»
— Як прокоментуєте вибори у Києві, адже Партія регіонів програла всі мажоритарні округи?
— Для нас це дійсно погано. У політичному аспекті містом Києвом не займалися взагалі. Я як керівник регіональної організації можу порівняти роботу, яка проводиться Луганською партійною організацією, і роботу, яку проводить Київська організація: тут немає дієвої партійної організації. Це і визначило результат кампанії у столиці. Коли є прибічники, які формуються довкола партії, коли люди бачать, що партія працює, чому такий результат? Напевно, на політраді партії, ми про це поговоримо, будуть зроблені відповідні висновки.
— Після значної критики, як ви вважаєте, чи було помилкою повернення мажоритарної системи?
— У 2004 році, коли ми переходили на пропорційну систему, я вважав, що країна не готова до неї. Чому? Тому що можна було, сидячи в Києві, одразу написати список людей, які будуть депутатами, причому надовго. Так і відбувалося. Адже, за великим рахунком, керівники політичних сил складали списки, люди за них голосували, а в результаті виявлялося, що на територіях ніхто не працює. Потім прийшли наступні вибори, і всі політики почали кричати, що ми зробимо так, що люди матимуть своїх депутатів. Так і народилися вибори за змішаною системою. Домовитися щодо якоїсь іншої конфігурації не вийшло.
Ухвалили всі разом закон, провели вибори і отримали зворотний бік медалі. Її ми проходили ще раніше. Що таке мажоритарник? Той, хто має засоби, а, отже, має можливість ефективно організувати свою передвиборчу кампанію. Підкуп виборців був організований окремими кандидатами незалежно від того, це Схід чи Захід країни. Такого у нас ніколи не було, аби йшло масове скуповування голосів. У Луганській області, наприклад, на п’яти округах, які були куплені певними кандидатами, було викинуто багато грошей. Але парадокс: жоден з них не став депутатом. І мене, чесно кажучи, це радує. Люди починають розуміти, що гроші брати можна, а голосувати потрібно за кандидата, який подобається. Ми отримуємо інше суспільство.
Сьогодні, звичайно, складно говорити про наступні парламентські вибори, спочатку потрібно провести президентські вибори 2015-го, але, швидше за все, виборча система зміниться. Можливо, це будуть відкриті партійні списки. Дивлячись, про що домовляться депутати нинішнього скликання, вони вже орієнтуватимуться на політичну ситуацію в майбутньому.
— До речі, при збереженні пропорційної системи Партія регіонів програла б вибори.
— Не факт. При нинішній змішаній системі ми приділяли дуже велику увагу мажоритарним округам. Якщо ж залишилася б партійна система, всі сили кинули б на роботу в цьому напрямі.
— До виборів ви вже заявляли про те, що на Кабінет Міністрів чекають кадрові ротації. Яких секторів це стосуватиметься?
— Сьогодні кадрова політика переважно перебуває в руках глави держави. Президент виступає вагомим гравцем: не все вирішуватиметься в парламенті. Можливо, Президент погодиться з пропозиціями Верховної Ради, а, можливо, внесе свої корективи. Тому навряд чи сьогодні є людина в державі, яка б сказала: буде ось так. Це було б безвідповідально.
— На ваш погляд, чи потребує ваша команда оновлення?
— Команда завжди потребує оновлення. Адже в будь-якому живому організмі відбувається оновлення. Якщо команда не оновлюватиметься, тоді вона не буде конкурентноздатна.
— Часто на різних публічних заходах, особливо ток-шоу, Партію регіонів представляють одні і ті ж спікери. Можливо, вам потрібно посилити інтелектуальну складову вашої команди?
— Не зовсім згоден з приводу спікерів. По-перше, чим менше людина знає, тим вона більше говорить про все і повчає всіх. І навпаки, чим більш професійна людина, тим вона відповідальніша, десь навіть мовчазніша. По-друге, останні шість років ми працюємо у нерівних умовах на будь-якому телеефірі — маємо нерівний час зі своїми опонентами. Запрошуються декілька осіб від нашої політичної сили і 6-7 від опозиції...
— Опозиційних партій більше.
— Ми запропонували Шустеру, давайте поділимо час — 50% владі, 50% опозиції. Хто куди хоче, нехай туди і записується.
«НАС ПОСТІЙНО НАМАГАЮТЬСЯ ПОСТАВИТИ ПЕРЕД ВИБОРОМ: ВИ З КИМ — З «БІЛИМИ» ЧИ «ЧЕРВОНИМИ»?»
— Нещодавно прем’єр-міністр України Микола Азаров зустрічався у Москві з главою російського уряду Дмитром Медведєвим. Вам відомо про результати перемовин?
— Наскільки я знаю, перемовини були дуже важкими і вони продовжаться.
— Як ви думаєте, чому росіяни не йдуть на поступки?
— Росія, як і будь-яка інша велика держава, хоче бачити Україну в орбіті свого політичного впливу. Як не проти бачити нас в своїй орбіті і європейське співтовариство (сьогодні більше заклопотано своїми проблемами), і США, і низка інших великих світових гравців. Інше питання, що нас постійно намагаються поставити перед вибором: ви з ким — з «білими» чи «червоними»?
— Чому?
— Тому що, поки ми самі себе не поважатимемо, нами торгуватимуть на міжнародному ринку. Ті люди в Україні, які вважають себе національно орієнтованим, насправді завдають великої шкоди нашій державі. Вони роз’їжджають Європою і за українські гроші купують європейських політиків. Про це свідчать, наприклад, різні публікації в WikiLeaks. Ми можемо з’ясовувати стосунки усередині держави, але за її межами державу потрібно захищати. Неправильною є постановка питання, коли нас запитують: що нам ближче — Брюссель, Москва чи Вашингтон? Я завжди в такому разі відповідаю: мені ближче Київ.
Щодо взаємин із Російською Федерацією. У Росії ми нічого не просимо, тим більше піти на поступки. Ми просто говоримо про те, що ціна на газ має бути справедливою. Так, упіймало нас свого часу російське керівництво на тому, що українські політики підписали убивчу для нашої країни угоду. Поточного року ми вже сплатили Росії 10,5 млрд дол. Це величезні гроші...
— Європейцям Росія знижує ціну на газ, а ось Україні не хоче.
— Тому що бачать слабкість усередині нашої держави. Якби у нас була монолітна думка, все було б по-іншому.
— У європейському напрямі у нас теж особливого прогресу у взаєминах не спостерігається.
— Один американський аналітик якось сказав: якщо я хочу подзвонити до Європи, назвіть мені номер телефону, за яким я зможу поговорити. Зовсім недавно пані Меркель приїхала до Путіна і говорить: нам аби прийняти рішення треба порадитися з 27-ма державами, лише після цього ми ухвалюємо остаточне рішення. Я це говорю до того, що у взаєминах України з Європою теж існує часовий чинник. Не все так просто.
— Швидше, причина в іншому. Про це, до речі, говорили і представники Партії регіонів. Гальмують наше просування до Європи кримінальні справи проти опозиціонерів в Україні.
— Що таке просування до Європи?
— Це європейські стандарти.
— Йдеться про те, аби в Україні побудувати високий рівень життя, стати сильними, лише тоді ми будемо цікаві всім.
— Нинішня влада перебуває у досить складному становищі. Є проблеми на Заході, не все добре на Сході. У такій ситуації єдиною серйозною опорою керівництва країни може бути власний народ, але навряд чи можна сказати, що у нинішньої влади є взаєморозуміння з народом. На кого ви збираєтеся спиратися?
— Я з вами згоден, що ми повинні спиратися на власний народ. Отже, ми повинні зрозуміло пояснювати людям, що ми хочемо зробити, і знаходити у них підтримку. Якщо у нас буде підтримка не 30%, а 60%, значить, ми робимо все правильно. А якщо у нас не буде 60% підтримки, значить, десь ми помиляємося і ображатися на власний народ не варто. З іншого боку, я можу сказати, що, так, ми недопрацьовуємо, але ми краще працюємо, ніж інші політики. Можливо, ми погано працюємо, але ми кращі з тих, які є. Мені здається, Президент бачить наші недоробки і він цим стурбований. Нам дійсно треба вчитися, і ми зробимо відповідні висновки як політична сила.
