Як кажуть, дожилися. Нам, тобто українському народу, ніби
вже нічого не залишається робити, крім того, що вибирати між «поганим»
і «дуже поганим». Такий варіант принаймні проповідують прокучмiвські періодичні
видання. Без жодного сумніву вони вважають, що чинний Президент — це єдиний
наш порятунок у безпросвітному житті, що котиться в тартарари. Зате всі
інші претенденти, на їхню думку, нічого хорошого не принесуть. Та куди
ж іще можна довести цей такий довірливий народ? П'ятирічне правління такого
великонадійного гаранта Конституції геть розчарувало абсолютну більшість
громадян країни, що дійшла до ручки.
А як тоді вірили цій людині, прислухалися до кожного її
слова в період передвиборної кампанії. Не треба навіть перегортати підшивки
газет п'ятирічної давності, щоб пересвідчитися в цьому. Тому що такі красномовні
вислови та обіцянки Леоніда Кучми залишилися в пам'яті народу назавжди.
Хіба не можна було не погодитися з його твердженням, що реформи, які призводять
до погіршення життя людей, аморальні. Саме на цьому акцентував тоді свої
промови і виступи кандидат у президенти. Як безглузда риба, що клює на
смачну приманку рибалки, клюнули на обіцянки Леоніда Кучми і мільйони виборців.
І не на якісь кисільні береги та молочні ріки розраховували
вони, а всього лише на прожитковий мінімум, який гарантував Леонід Кучма.
А це — робота, зарплата, медична допомога, освіта і т.д. Але, на жаль,
за п'ять років правління він не тільки не виконав жодної обіцянки, але
й звів нанівець те, що люди принаймні вже мали. Зате американський долар
підскочив у два рази, знецінилася гривня, неодноразово підіймалися ціни
буквально на все — продукти, товари, послуги і т.д.
Так дозвольте запитати у відданих слуг збанкрутілого глави
держави — брехливих, пронизаних суцільною фальшю засобів масової інформації:
чи може бути хтось гірший? Чому ви не даєте своїм читачам права вільного
вибору нового президента, а нав'язливо, по-єзуїтськи рекомендуєте тільки
нинішнього? З інших же кандидатів ви намагаєтеся зробити свого роду страховисько,
обіцяючи страшенні біди і незгоди, якщо до влади прийде будь-хто з них.
Газета «Факты» дійшла вже до таких картинок жаху, що вдалася
до спогадів про давньоримську історію, про долі Цезаря, Красса і Помпея,
зачепила й українських гетьманів, що влаштували криваву бійню в боротьбі
за владу. Автор думок з приводу «Що буде, якщо два українських амбітних
політики об'єднаються на певний час в ім'я власних інтересів» (№123 за
8 липня ц.р.) провіщає «страшний полон» та інші біди, якщо люди не віддадуть
гетьманську булаву чинному Президенту, а віддадуть, наприклад, перевагу
Олександру Морозу або Євгенію Марчуку. Смішно, якби не було так сумно.
Це ж якими йолопами треба вважати своїх громадян, щоб вони повірили в ці
марення.
Мало того, друкують дуже «своєчасні» прогнози великих провидців
Глоби і Кашпіровського. Вони, бачте, стверджують, не рипайтесь, мовляв,
президентом все одно буде Кучма і ніхто інший. Тому, ймовірно, і заслуговують
загальну нелюбов «журналюги», що так відкрито продаються. Вибирати будь-кого
— це право кожного, але навіщо ж так нахабно нав'язувати, незаслужено підносити
одного і скидати, принижувати та ображати інших? Чесно кажучи, за ті етикетки,
які чіпляють на кандидатів у президенти, на деякі газети, варто звернутися
до суду для захисту честі і достоїнства обдурюваного ними народу.
До речі, прокучмiвські видання явно перестаралися. Адже
недаремно ж кажуть у народі, примусь дурня Богу молитися, він і лоба розіб'є.
Бо що настирливіше нав'язують народу одну людину, то менше голосів віддадуть
за неї виборці. А ще кажуть, що правителем буде той, кого заслуговує народ.
Не може ж бути такого, щоб усі ми виявилися гідними тільки того, котрого
маємо. Витримати ще одне п'ятирічне правління людини, що так погіршила
наше життя, просто неможливо.
До яких пір ми будемо жити в казковому королівстві кривих
дзеркал, де правда переслідувалася, де бачили погане, а називали хорошим.
З того ж екрана телевізора диктори немов глумляться над глядачами. Вони
навперебій розхвалюють Кучму. Виявляється, якби президентом була інша людина,
а не він, ми жили б ще гірше. А як напівголодним пенсіонерам чути ту фальш,
що пенсійна політика в Україні найгнучкіша серед країн СНД. Так, вона справді
гнучка, але в тому сенсі, що скручує в «баранячий ріг» убогу літню людину.
Бачите, напередодні виборів Кучма милостиво підвищив науковим
працівникам пенсії в п'ять разів, пообіцявши, що вони будуть отримувати
200—300 гривень на місяць. Яке блюзнірство! А чим гірші інші стражденні
люди? Навіщо ж викликати у них почуття образи і гніву на тих же обласканих?
Хотілося б почути від прибічників Кучми пораду, як людині прожити місяць
на 60 гривень? Але ж деякі пенсіонери отримують ще менше. І це, ви бачили
таке, «гнучка пенсійна політика», на думку дикторів телебачення.
Великою заслугою чинного Президента вважають те, що Україна
вже відома у світі і на її думку зважають. Але кому потрібна агонізуюча
держава з голоштанним народом? І взагалі, для чого вибирають главу держави?
Для того, щоб він служив його громадянам, як обіцяє в своїй клятві. Кучма
ж служить тільки своїм інтересам, і задля них він готовий по світу пустити
своїх земляків.
Так дозвольте запитати: кому з мільйонів громадян потрібна
така єзуїтська політика? Відповідь ясна: вона влаштовує тільки можновладців,
українських нуворишів і деякi придворні партії. Сьогодні вони одна за одною
заявляють про свою підтримку чинного Президента. Охолоньте, не радійте
передчасно! Ці партії — це лише 3—5% від усього населення. Перефразовую
відоме — «жахливо далекі вони від народу»... Не підтримують і не вірять
прості люди ні правим, ні лівим, ні центристам, ні іншим.
Загалом, хочеться вірити, що наші громадяни все-таки заслуговують
кращого правителя, ніж Кучма і зроблять правильний вибір. І нема чого всіх
нас лякати іншими кандидатами в президенти, як-небудь самі розберемося,
хто з них хто. Принаймні терпіти нинішнього немає більше сили.
Р.S. Щодо автора цих рядків: я з готовністю проголосую
за Євгена Марчука. Він принаймні притягне до відповідальності корупціонерів
і різного роду шахраїв, хабарників та ін. І сподіваюся, що поверне награбовані
і відправлені за кордон гроші. Чесним людям боятися генерала СБУ немає
чого, а ось «грішники» вже б'ють тривогу і лякають його ім'ям людей. Думаю,
в його руках порятунок України і її громадян від розорення і убозтва.
