Володимир Литвин збирається реанімувати свою партію. Про це «Коммерасантъ-Украина» заявив заступник глави Народної партії Сергій Гриневецький. За його словами, партія перебуває на роздоріжжі: розглядається варіант саморозпуску, автономного існування або об’єднання з провладною силою. «За своєю сутністю ми не можемо бути в опозиції», — сказав Гриневецький. До того ж, партієць з чарівною відвертістю заявив про початок своєрідного «кастингу»: «За нинішніх умов партія потребує олігарха, якого б цікавила політична сила». Тут виникають як мінімум два запитання. Перше: де взяти «вільного» олігарха? А друге — чим його може зацікавити Народна партія, лідер якої віддав перевагу пробиватися до парламенту самостійно?
Володимир Литвин демонструє здібності до мімікрії, утримуючись на гребені політичної хвилі понад 15 років. Але крива політичного успіху прямує донизу після зміни політичної кон’юнктури 2010 р. Тоді Народна партія на чолі з її керівником перейшла на бік Партії регіонів. Подібна дія вже перетворила на прах політичну кар’єру колишнього Голови ВР, глави Соцпартії Олександра Мороза. В результаті, на вибори 2012 року Литвину з посади Голови ВР вже довелося йти як самовисуванцеві в своєму рідному окрузі на Житомирщині. Тепер він рядовий депутат Верховної Ради, і мабуть складає собі якісь нові плани.
Віктор НЕБОЖЕНКО, директор соціологічної служби «Український барометр»:
— Володимир Литвин намагається змусити себе поважати Партію регіонів, яка його ні в гріш не ставить: навіть Чечетова ставлять вище за Литвина. Рівно настільки, наскільки він блищав у інформаційному просторі, коли був главою Верховної Ради, його зараз у ньому немає. Пригадайте долю Плюща, Мороза, Кравчука — коли вони йшли зі своєї посади, вони не зникали. Для того, щоб якось змінити ситуацію Володимир Литвин зараз готовий перетворити свої економічні ресурси на політичні.
Втім, реабілітація Народної партії можлива лише за домовленістю: якщо Литвинові дозволять. Зараз ПР не потрібні якісь конкуренти на політичному полі. Їх цілком влаштовує «трійка богатирів», з якою вони вміють поводитися, знають як їх нацьковувати, знають плюси і мінуси. Поява Литвина тут просто не до місця.
Варто враховувати й те, що Литвинові буде достатньо важко знайти нішу: він не націонал-демократ, не радикал, не перспективний кандидат на посаду Президента і точно не народник — попри сльози і рушники, до народу він дотичності не має. Проте, це людина недурна і досить досвідчена в політиці — мабуть, він знає що робить. Головне тут — кого він збере біля себе. Успіх можливий лише в тому випадкові, якщо Литвин позбавиться іміджу майстра інтриг, колишнього глави ВР і покаже себе як публічний політик. Окрім того, новий проект не повинен бути анонімною партією Литвина або ж складатися з ветеранів радянсько-українського фронту — майбутнє можливе, якщо це буде партія, яке складається з яскравих осіб.
Сама ідея Народної партії добра, але Литвин її угробив, як інші угробили колись ідею республіканської партії, Руху і так далі. Можливо, це просто перевірка боєм, щоб потім вийти в кандидати на посаду Президента, реєструватися і успішно продавати свій новий пікантний стан. Можливий і варіант розкручування партії для продажу партійних голосів Януковичу — це чисто українська авантюрна схема, але вона дуже часто працювала в минулому десятиріччі...
