— Ще під час своєї передвиборної кампанії я обіцяв порушити це питання у Верховній Раді, а тепер усі чомусь притягають сюди за вуха велику політику. Я не розумію, як виконавча влада, що заявляє про деяку «зацікавленість» О.Ткаченка, не може зметикувати, що депутат, на основі Конституції, із законодавчої ініціативи може подати свій законопроект. До речі, до секретаріату ВР він був поданий ще в грудні 1998 року — чекав своєї черги. А якщо говорити про якусь «вигоду», то, крім О.Ткаченка, виходить, закон вигідний і О.Морозу, i Є.Марчуку та іншим із 15-ти депутатам-претендентам, що проголосували за нього в першому читанні.
— Для чого депутатам місцевих рад недоторканність?
— Я вважаю, вони гірше працюють, відчуваючи свою уразливість. Депутати всіх рівнів в Україні дуже слабкі, відірвані один від одного — на відміну від виконавчої влади, яка має чітку вертикаль, дуже сильну навіть на найбільш низовому рівні. Тому хоч якийсь «стимул» депутатам потрібен, своєрідний захист від виконавчої влади, яка, переконаний, зрослася із судовою.
— Депутатський імунітет — дуже хороший захист для «депутатів від криміналітету»...
— У другому читанні буде відпрацьований механізм: припустимо, їх можна притягувати до судової відповідальності, але без арешту. Я згоден: судити депутата-злочинця треба, але дайте можливість йому захищатися, не кидайте його в камеру.
— До обрання в парламент ви займалися торговим бізнесом, водночас будучи депутатом миколаївської міськради. Наскільки тоді вам допомагала депутатська недоторканність?
— Дуже сильно допомагала. Особисто мені. У свій час на мене були складені два протоколи про корупцію — міським управлінням і райвідділом внутрішніх справ. Звинувачення полягало в тому, що «Горбачов, будучи депутатом, володіє торговими підприємствами». Завдяки імунітету я не потрапив за грати, а згодом жодних порушень — ні фінансових, ні господарських — доведено так і не було. Крім того, я виграв два суди в податкових органів із пред'явлених до мене претензій. А «справи про корупцію» пояснюються тим, що я не був зручним для влади, не давав хабарів. Я був просто нормальним депутатом, який у міськраді займався питаннями підприємництва в Миколаєві.
— Ставши депутатом парламенту ви передали свій бізнес братові, який, у свою чергу, став депутатом міськради. Якась сімейна зацікавленість у депутатській недоторканності виходить.
— Ми з ним ніколи не обговорювали цю тему. При чому тут брат — окрім нього, на місцевих рівнях існують ще 240 тисяч депутатів.
