З цієї нагоди його лідер Євген Кушнарьов дав прес-конференцію, а потім званий обід. На прийомі а-ля фуршет був присутній прем’єр Пустовойтенко. Звичайно, разом із міністром усіх міністрів Толстоуховим. Проглядався «за компанію», мабуть, пан Осика. На місці почувався градоначальник Омельченко. Було багато знайомих по парламенту осіб. Траплялися й знайомі по адміністрації. Гідно були представлені культура й спорт. Кілька слів сказала чарівна Ліля Подкопаєва. Щось таке, що відповідає випадку, виголосив Віталій Білоножко (з дружиною)... Вдалою була фарширована риба, але жульєн тільки «тарою» нагадував, що він жульєн... Дами були як з оголеними плечима в довгому, так і в короткому, але в капелюхах, а також у светрах і чоботях. І це смішне розмаїття виявляло не стільки індивідуальне ставлення до Заходу, скільки своєрідний плюралізм пострадянської епохи, настільки властивий самій організації, що набував майже символічного звучання...
Дійсно, після з’їзду НДП ми регулярно бачимо по телевізору різних її діячів із різними позиціями — від радикальних стосовно Президента до низькопоклонницьких, зокрема й «двостільцеві». Вони відображають три думки в партії: підтримати Кучму, не підтримати, підтримати за умов. Але оскільки зіткнення думок і аргументів ніхто не чує, а є лише чергова розмовляюча голова, яка щоразу виголошує взаємовиключні речі під маркою НДП, з’являється припущення: це саме той випадок, тобто плюралізм в одній голові — це діагноз. Хоча керівний орган НДП називає це дискусією, а спостерігачі — драмою... Звідси й ставлення до кроків НДП — навіть таких, які гідні серйозної уваги.
Свят-вечір, Різдво й постфактум у політичному житті країни пройшли під знаком оприлюднених НДП вимог до кандидата в президенти Кучми та реакції на неї. Першою відгукнулася СДПУ(о), яку лідери НДП необачно згадали як можливу спільницю. Соціал-демократи дали відповідь предметно: «Йдеться не про конкретну дійсну корекцію курсу реформ, а про прагнення імітувати щось опозиційне для проведення політичних торгів і тиску на Президента». Справжня робота — вона «непоказна, непопулістська». Це вже, схоже, лейтмотив, правило в золотій рамочці наших керівних есдеків: усе, що на видноті, відкрито, не під килимом — це популізм. Зокрема й опозиційне ставлення до влади та будь-які його прояви. Проте стрімкість, з якою лідери СДПУ(о) відмежувалися навіть від натяку на співучасть з НДП, є зрозумілою, оскільки мала лише одного адресата — в Трускавці, здається?
Глава адміністрації Микола Білоблоцький висловив здивування Банковій самим тоном звернення НДП і заявив, що «Президент висловився однозначно: він не буде приймати ніяких вимог, тим паче тих, які звучать у категоричній формі».
Що ж таке трапилося, й проти чого так налаштувалися зацікавлені особи — Банкова та СДПУ(о)?
Взагалі, в політичному житті країни сталося явище — незвичайне й незвичне. Партія — та непроста, а та, яку звуть «партією влади», — вголос сказала Президентові: честь за справами, а справ-то немає. Немає підтримки вітчизняного виробника. Не забезпечено умови для рівноправної та прозорої конкуренції на внутрішньому ринку. Навпаки, діє практика, коли доступ бізнесових структур до влади стає підставою для отримання різних пільг, а зміни у виконавчій владі призводять до силового перерозподілу ринків... Прозорі приватизаційні процеси підмінено практикою роздавання корпоративних прав держави «придворним» бізнесовим структурам... Питання реформування економіки сьогодні практично знято з порядку денного. Період непослідовних реформ завершився етапом адміністрування. укази Президента, спрямовані на дерегулювання підприємницької діяльності, не виконуються посадовими особами органів виконавчої влади. Видаються укази, які суперечать курсу реформ... Ситуація в країні характеризується поглибленням негараздів переважної більшості населення, зростає на цьому тлі вплив «лівих» партій... За роки президентства Леоніда Кучми, яке починалося під гаслом боротьби зі злочинністю та хабарництвом, злочинність і корупція стали невід’ємним атрибутом нашого суспільства. На міжнародній арені створюється імідж України як держави, якою править криміналітет... У країні існує не лише тіньова економіка, а й тіньова політика. Економічні групи через показну лояльність до діючої влади домагаються привілейованих умов у сфері бізнесу. Координаційний комітет з питань внутрішньої політики при Президентові є не чим іншим, як легітимізацією реально пануючого положення згаданих груп у нинішній владі... Вплив Президента на парламент ведеться за рахунок сепаратних домовленостей із керівництвом парламенту, а не через партнерство з фракціями демократичної орієнтації... У країні існує прихована цензура, особливо на електронних ЗМІ, і переслідування недержавних засобів інформації через те, що вони займають критичну до існуючої влади позицію...
Ось так головним чином виглядає послання НДП Президенту, якщо мову вимог — виправити, припинити, відмовитися, продовжити, почати, закінчити тощо — перевести просто у фіксацію факту. Хіба цього хтось не знає, хіба це можна оскаржити? Уперше в країні не окрема політична особа і не опозиційна сила, а «свої» завчасно й відкрито ставлять питання руба: держава дійшла до краю, ну хоч тепер поворушися, Президенте-кандидате! Або чесно визнай, що не можеш. Ось тобі перелік точок докладання зусиль для порятунку, можливо, якщо не України, то себе, ну й нас причепом, котрі відповідають за гріхи влади, за підтримку «курсу реформ» і «реформатора»!
Не виключено, що в ідеалі ця ідея керівництва НДП гласним висуненням вимог могла б стати визначальною на весь час, що залишився до виборів. Солідарність інших політичних партій, широке обговорення в пресі, в трудових колективах, на мітингах... Для цього, щоправда, потрібна вільна країна — за максимумом. А як мінімум — єдина позиція в самої НДП.
Євген Кушнарьов, що підписав звернення до Президента, ледве просохло чорнило, заявляє: «Я не бачу в демократичному таборі альтернативи чинному Президентові. Я переконаний і переконую інших: сьогоднішній Президент здатний виправити становище й вести країну далі». А Анатолій Матвієнко гарячиться з трибуни, звертаючись до однопартійців: «Якщо сьогодні надзусиллями всіх нас разом і, передусім, Президента не зробити щось, чого ще не робилося, то підтримаємо ми Кучму або не підтримаємо — Президентом він не стане. Чого ми самі себе обдурюємо?!»
Про те, що краще за Кучму може бути лише Кучма, Євген Кушнарьов повідомив і по телевізору, припертий до стінки мікрофоном УТН, і на «різдвяній» прес-конференції за участю одного з лідерів НДП Володимира Філенка. І про ухвалу великої ради «Нової України» розповів: створити широку коаліцію — умовно «Блок демократичних ініціатив». Ідея свіжа, що й казати. Прем’єр, відомий член НДП, такі коаліції віртуально «пече» щомісяця, про що регулярно сповіщає пресі, яка, своєю чергою, сповіщає про це передбачуваних членів чергового об’єднання, викликаючи в них кожного разу велике здивування. На цей раз «блок» буде підтримувати єдиного кандидата. Кого — Кушнарьов начебто не знає, це вирішиться в квітні-травні. Зате Валерій Пустовойтенко знає: «Я не приховую, що підтримуватиму Президента і робитиму все, щоб він обов’язково переміг». Щось, очевидно, відбувається на великих верхах, тому що раптом не на першому і навіть не на другому телеканалі Володимир Горбулін також заявив — неначе хтось сильно засумнівався — що він також життя не пожаліє за перемогу Кучми...
Тепер не полінуймося й знову прочитаймо, де, в якій ямі перебуває держава з погляду несторонньої НДП, яку важко запідозрити у природженій неприязні до чинного Президента. Господи, який Кучма? За що?!
Найцікавіше, однак, що, за словами Кушнарьова, прочитавши послання, Президент поставився до нього цілком спокійно й готовий був його обговорювати! «Але за формою документ міг би носити більш компромісний характер, — сказав Євген Кушнарьов. — Можливо, що це вибило б у оточення Президента ті аргументи, якими воно скористалося. І антагонізму, неприйняття такого не було б...» Було б — не треба зачіпати святе: Волкова, Медведчука, Суркіса й тінь Рабиновича... Євген Кушнарьов взагалі вважає: «Загалом негативне ставлення до партій — це домінанта настроїв нової сучасної української номенклатури. Тому що партії — це завжди загроза для номенклатури, яка хоче лише одного — більше влади, менше контролю. Партії роблять владу більш-менш прозорою та підконтрольною суспільству. Тому я вважаю, що коли АП намагатиметься й далі стати бар’єром між партіями та Президентом, то кандидату в президенти Леоніду Даниловичу Кучмі вона зробить дуже й дуже велику прикрість».
Далі ситуація заплуталася остаточно. Лідер НДП Анатолій Матвієнко перед Різдвом заявив, що коли Президентом не буде зроблено кроків, зумовлених вимогами, «ми ставитимемо питання як політична публічна сила перед Президентом про недоцільність його висунення на пост президента».
Після Різдва, отримавши дзвінкий «ляпас» з Банкової, члени політвиконкому Кушнарьов та Філенко розказували пресі про «широку коаліцію» та «погане оточення». Кореспондент «Дня» спробувала дістати конкретну відповідь: «Партія влади, яка стояла близько до Президента, спробувала вести відкриту розмову на очах у народу з питань, які прямо стосуються причин катастрофічної ситуації в державі. Але отримує замість відповіді заяву, що Президент не буде ні з ким торгуватися й приймати будь-чиї умови! Він навіть не в змозі зрозуміти, що відбувається і чого ви від нього хочете! Тоді поясніть по-людському нам, чого ви самі хочете насправді!».
Перечекавши й переживши реакцію частини присутньої преси, котру було виражено оплесками, Євген Кушнарьов пояснив, що хоч «Нова Україна» і НДП пов’язані дуже тісно, але це не одне й те ж... А Володимир Філенко повідомив — він розуміє: «Ви особисто хочете, щоб ми вже сьогодні сказали, що ми Кучму не підтримуємо. Я розумію, що ви цього дуже хочете. Але не скажемо ми сьогодні. А може й взагалі не скажемо». Кушнарьов, подумавши, завівся і додав вже дуже емоційно: «Я абсолютно не відкидаю й інший варіант: продовження курсу з корективами, але з новим лідером і новою командою. Однак досі цей варіант обговорюється тільки в теоретичному плані: от якби Ющенко... Та я знаю, і він сказав про це на найвищому рівні — він не балотуватиметься! Або: от якби Пустовойтенко. Так я б перестав поважати Валерiя Павловича, якби він, будучи поставленим Президентом на цей пост, став би йому зараз альтернативою! Тобто факт участі нинішнього Президента дуже серйозно міняє розставляння можливих теоретичних кандидатів... Якщо продовжувати цю тему «якби»— то я, на превеликий жаль, переконаний абсолютно: якщо Кучма не виставлятиме свою кандидатуру — то ніколи демократичні сили не домовляться про одну кандидатуру. Буде вінегрет і поразка абсолютна! »
Філенко ще раз уточнив позицію НДП, зазначивши що питання про кандидата вже сьогодні поставило партію якщо не на межу розколу, то на серйозну перспективу такого розколу. І вимога до Президента — це хід, який дає вихід як для того крила партії, яке вважає за необхідне підтримувати діючого Президента, так і для того крила, яке вважає таку підтримку неможливою. Якщо Л.Кучма виконає вимоги — це буде аргумент для його союзників у дискусії з противниками. Якщо не виконає — навпаки. Іншими словами, у такий своєрідний спосіб партія вирішує внутрішню проблему самозбереження, як би допомагаючи в пошуках морального виправдання своїм членам. А ми подумали, що голосне визнання «партією влади» неспроможності свого ставленика й вимога від нього усвідомлення цієї неспроможності з усіма наслідками, що випливають, викликана виключно тривогою за майбуття України. І зараз, після президентської реакції, що визначено читається як презирливе «а не пішли б ви...», НДП (або романтико-демократична її частина, як мінімум) зрозуміє (і нам скаже), що чекати більше немає чого. Замість цього кращі люди партії повідомляють вустами Володимира Філенка щось про оточення, яке в особі глави адміністрації говорить щось не те. І Кушнарьов — також про це оточення...
Якщо люди, що близько стоять до Леоніда Кучми й знають ситуацію у верхньому ареопазі, так настирливо твердять про оточення, то може взагалі виникнути питання про дієздатність Президента, якого вони по любові або від страху весь час намагаються вигородити й чи так, чи сяк виправдати. Тема «распутіних» при Кучмі вже звучала в лідера НДП Матвієнка. «Распутіни» на порожньому місці не виростають, а виключно — під дланню правителів з нетвердою волею чи то від народження чи то набутою. І що, ж — все одно «альтернативи Кучмі немає»?
