За словами прозаїка Михайла Слабошпицького, модератора зустрічі-презентації, новий роман Юрія Щербака — «не просто політична антиутопія, хрестоматійний трилер. Це концентрація і художня кристалізація небезпечних тенденцій політичного життя України та й усього світу». «Аналогів романові Юрія Щербака в українській літературі немає, — вважає М. Слабошпицький. — Це роман-бомба. Його унікальність у тому, що за вигадливим авторським гротеском і подеколи фантастичними ситуаціями виразно проглядає реальна масштабність можливих геополітичних потрясінь. Це роман про загрозу зникнення української нації та держави, роман-застереження, роман-набат, виконаний на рівні антиутопій Джорджа Орвелла та Олдоса Гакслі. Для мене особисто в Україні на даний час є два романи, варті уваги: «Чорний Ворон» Василя Шкляра та «Час смертохристів» Юрія Щербака. Роман Щербака є, вважаю, фіналом того, про що писав Шкляр, але це — відкритий фінал. Юрій Миколайович не писав карикатури або алегорії, як у байці. Щербак, можливо, один із письменників свого покоління, який зібрав каталог прикмет часу. У романі чітко показана абсурдність того, що може нас чекати. Це — роман-застереження. Читаючи його, розумієш: ми впевненими, семимильними кроками йдемо до того майбутнього, якого не повинно бути».
Варто зазначити, що і перед зустріччю, і після неї до Юрія Миколайовича вишикувалася черга охочих отримати автограф. Звичайно, більшість підходила по автографи у щойно виданому романі. Але були й такі, що підходили зі старими, виданими багато років тому... На зустріч із Юрієм Миколайовичам прийшли, зокрема, «стовпи української літератури», як їх назвав Ю. Щербак, — Роман Іваничук та Ніна Бічуя, а також ветеран українських спецслужб, засновник військової розвідки України, генерал Олександр Скипальський, голова Асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів Львівщини Михайло Ватуляк, екс-мер Львова Любомир Буняк, викладачі львівських вишів, зокрема Франкового університету та Академії друкарства.
«Ми живемо в реальному світі шаленої боротьби, яка загострюється, — зазначив Юрій Щербак. — Ми всі, незалежно від віку, є свідками трьох грандіозних революцій. (І багато хто не зміг збагнути, що відбувається). Перша революція — геополітична. Це закінчення холодної війни, розпад СРСР і утворення незалежної Української держави. Друга — технологічно-глобалістична. Третя революція — демографічна, а це вихід на міжнародну арену Китаю та Індії, які змінили баланс сил у світі. Відтак почалася боротьба за ресурси, яка постійно загострюється. На обрії — війни за воду. Постійно говоримо й про загрози через зміни клімату».
Важливо, що в пригоді до написання останніх книг Юрієві Щербаку стало багаторічне партнерство з газетою «День»: «Впродовж семи років я друкував у газеті «День», яку дуже шаную і співпрацею з якою я пишаюся, статті, присвячені геополітичним питанням, міжнародним відносинам України зі світом, зокрема — з Росією та США. Наслідок цієї співпраці — моя книжка «Україна в зоні турбулентності». Оце і є фактично та основа, яка дала мені зрозуміти, чому виникли фантазії для нового роману».
Юрій Щербак зазначив, що прогнози, описані у «Часі смертохристів», — не абсолют. Більше того, письменник воліє, аби вони не справдилися: «Такого майбутнього не повинно бути!» І додає: «Але я хочу, аби ми замислилися, бо від нас сьогодні залежить, якою буде наша Україна в жорстокому світі конкуренції. Хочу, щоб усвідомили: наша земля багата, її ресурси не вичерпані. Україна за сучасних технологій може прогодувати 300 мільйонів людей, а не сорок п’ять. І які у нас гарантії, що Україну не захочуть захопити, окупувати, забрати наш генетичний потенціал тощо? Вважаю, те, що у нас відбувається сьогодні — повний абсурд. Як можна дозволяти розпалювати в державі ненависть, нацьковувати людей одне на одного? Ми привчаємо людей радіти нещастю інших. Це ганебне, страшне явище! До речі, ще 1990 року мій друг, геніальний філософ Вадим Скуратівський, говорив, що є величезна небезпека перетворення нових так званих незалежних держав у тоталітарні й авторитарні так само, як це було у 1930-х роках із центральноєвропейськими державами. Тоді встояла тільки Чехословаччина. Отож, ми повинні сьогодні поставити собі питання: що робитимемо далі? Хочу, щоби мій роман змусив українців думати. Хоча, чесно кажучи, мало вірю в силу літератури...»
На думку Ю. Щербака, література не зупинила жодного злочинного процесу в ХХ столітті: «Я ще двадцять років тому дійшов такої думки. Навіть писав про це у «Літературній газеті»... Зараз роман створив аж ніяк не задля того, аби підняти весь народ. Написав його ось для чого: коли піду з цього світу, то буду спокійний, що щось зробив для країни, в якій живу».
Насамкінець Юрій Щербак повідомив, що пише продовження книжки. А Михайло Слабошпицький розповів «Дню», що роман уже перекладено російською і розповсюджуватиметься він не тільки в Україні, а й у Росії. «Щербака вже звинувачують у ксенофобії, — зазначив також М. Слабошпицький. — «Почему Щербак обидел евреев?» Це дивовижно... Мені здається, що, при всій різкості формулювань, при шоковості, парадоксальності автор абсолютно політкоректний. Він наголошує, що падлюцтво, аморальність — явища інтернаціональні. Як, зрештою, і шляхетність. І жодна нація не може монополізувати ні благородних, ні негативних речей».
Як уже повідомляв «День», презентація у Львові — не перше представлення нового роману Ю. Щербака. Автор розповідав про «Час смертохристів» у київській книгарні «Є», Дніпропетровському, Запорізькому та Черкаському університетах.
