Можливо, у когось складається враження, що аж надто багато уваги ми приділяємо фігурі Леоніда Кучми. Але своєю «бурхливою діяльністю» він не залишає іншого виходу. Наше завдання — розставити попереджувальні «маяки» для нинішньої влади, а далі — її вибір. Ігнорування попередниками Президента Порошенка небезпеки, яка виходила від Кучми і його системи, призвело їх до безславного політичного кінця, а країну до трагедії, не кажучи вже про втрату часу. До речі, «маяки» ми ставили і для попередніх президентів, але...
На жаль, недооцінка ролі Кучми в новітній історії України, його впливи на сучасні події вводять багатьох в оману щодо причин нинішніх проблем. «У зв’язку з тим, що у нас йде війна, на цю тему не дуже звертають увагу. Це стосується не лише простих українців, але і активної частини суспільства. Немає адекватної реакції, інструментів впливу», — коментує «Дню» політолог Вікторія Подгорна.
Окремі кадрові призначення нинішньої Адміністрації Президента — погані сигнали, які свідчать про те, що старі політичні сітки поступово огортають нову владу. Події 2004 року стали апогеєм незадоволеності суспільства режимом Кучми. Керуючи країною протягом 10 років, він за цей час заклав основні «бомби» під українську державність. Це побудова кланово-олігархічної системи, розквіт корупції, полювання на «інакодумців» — «справа Гонгадзе» і таке інше.
«Потворна агресивно-кланова політична система, яку вирощено і випещено Кучмою, вишколена до досконалості його послідовним учнем Януковичем, підірвала правовий імунітет суспільства, — пише у своїй колонці газети «День» (№ 90 від 20 травня 2014 р.) народний депутат двох скликань Олександр Єльяшкевич. — Імунітет перед зовнішніми і внутрішніми смертельними вірусами. Тотальна корупція і свавілля зажерливої влади свідомо прирекли Україну на кров і страждання, загибель сотень людей, на втрату значної частини території, природних багатств і безцінних людських ресурсів, на розпалювання жорстоких конфліктів».
Фундамент кланово-олігархічної системи був настільки глибоким, що його не вдалося ліквідовувати ні під час президентства Ющенка (втім, він і не особливо цього прагнув), ні тим паче після нього. Президентство Януковича стало гіршим «досягненням» для України провального учня системи Кучми. Ось, наприклад, слова кремлівського політтехнолога, який знаходився під час помаранчевих подій у Києві 2004 року, Гліба Павловського з документального фільму журналістів «Бі-Бі-Сі» «Путини, Росія і Захід»: «Не можна помилятися. Президентською кампанією Януковича повністю керував Леонід Кучма. Янукович був, власне, майже безправним функціонером у власній кампанії».
Чим це все скінчилося — ми прекрасно знаємо. Янукович програв, але виграв 2010-го. Його правління стало «гілкою глухого кута» системи. І тому Євромайдан 2014 року вже кардинальним чином відрізнявся від помаранчевих подій 2004 року. Лише завдяки багаточисельним жертвам режим Януковича вдалося змістити. І привести до влади Порошенка. Що ж ми бачимо сьогодні? Кучма призначається парламентером від України, покликаний «розрулити» кризу, спровоковану російською агресією. І нехай навіть якщо ці переговори носять формальний і відволікаючий характер, такий кадровий крок є абсолютно неприпустимим і дискредитуючим нову владу.
Але днями Президент оголосив громадськості своє наступне кадрове рішення. Своїм указом він призначив академіка НАНУ Володимир Горбуліна радником Президента — директором Національного інституту стратегічних досліджень.
«Президент Порошенко знав Горбуліна раніше, культивував з ним знайомство, коли просувався до влади, йому була важлива його точка зору, — коментує «Дню» директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко. — Але його призначення більше свідчить про те, що у Президента немає своїх знайомих політологів і системних людей, оскільки він почав мобілізувати людей старшої вікової групи. Це дуже сумно — у світі бізнесу, політики такі люди є, а у світі експертного середовища особисті контакти відсутні. Тому глава держави пішов шляхом найменшого супротиву — подивився, хто працював у попередні роки, і призначив його. І це свідчить про те, що Порошенко абсолютно «голий».
«Довкола Президента відбувається консолідація не нових, а старих політиків. Гасло «Жити по-новому» у цьому сенсі реалізують з точністю до навпаки, — підкреслює Подгорна. — Поки що ми не бачимо ні нових підходів, ні нових людей. Призначення людей на кшталт Шимківа — поодинокий випадок. А призначення людей минулого поступово набирає масового характеру. Це дуже небезпечна тенденція, яка свідчить про те, що досі зберігається старий алгоритм існування політичної системи. За лаштункми війни відбуваються процеси, які не відрізняються від того, що було раніше. Можливо, вони відрізняються від режиму Януковича, але не відрізняються від режиму часів Кучми».
Річ не в тім, як ми ставимося до Горбуліну, річ у тому, що політика — це система знаків. Якби він був просто радником, особливо з питань ОПК, тоді його досвід був би корисний. Але зовсім інша історія, коли Горбуліна призначають директором НІСД. Надто багато їх стає на горизонті. Кучма і Горбулін знайомі ще з радянських часів, разом працювали в парткомі «Південмашу», дружили сім’ями, найближчі товариші за часів президентства Кучми. До того ж, Горбулін був одним з авторів концепції «Кучма-реформатор проти червоної загрози» на президентських виборах 1999 року, коли розіграли трагікомедію з штучно «надутим» кандидатом Симоненком і запасним варіантом — Вітренко.
«Горбулін може бути хорошим експертом, і питання не в його віці (у американській політиці таких людей багато, і вони активно працюють), а в тому, що ці люди не просто з минулого української політики, вони з радянського позаминулого, — вважає Вікторія Подгорна. — І Кучма, і Горбулін — це, власне, радянські політики. Можливо, їх залучення пов’язане з тим, що АП розраховує таким чином створити можливість для переговорного процесу з Росією, знайти якийсь компроміс із кремлівським керівництвом. Але це хибна дорога». А Олександр Єльяшкевич додає: «Путін досі впевнений, що змусить США з собою рахуватися. І Кучма в цих переговорах — його головний козир. Тут зв’язок давній. Кучма повинен всіх переконати піти на умови Путіна. Насамперед Захід. Тому, Кучма-парламентер — це «пастка».
«Так, сьогодні можна говорити про роботу «групи Кучми», але насправді її використовують як політичний «секонд-хенд», — каже Небоженко. — Її залучають в найнебезпечніших напрямках, де неможливе зростання, але потрібні знайомі прізвища. Можна 20 років користуватися мікроскопом за призначенням, а останніми роками забивати ним цвяхи. На це схоже використання Кучми в переговорах і Горбуліна в НІСД. Адже навіщо Кучмі — людині з мільярдами доларів бігати по похмурому Мінську і вдавати миротворця, адже в цей час усі «порядні люди» сидять в Сардінії. Отже, щось змушує його це робити».
Радник в будь-якому віці може бути корисним. Приклад — Кіссинджер. Але тут важлива «кредитна історія», тим паче, якщо плюс на посаді директора НІСД. Декларують реформи і дорогу молодим, а в результаті отримуємо: Кучма — парламентер, брати Литвини — влаштовані, Горбулін — призначений. А про систему ми ще знаємо — Льовочкін — перший помічник Кучми, Медведчук — голова його Адміністрації, а де ще один голова АП Табачник? Прийшов час сказати минулому — «До побачення!» Це дуже важливо для суспільства. Інакше виходить конфлікт вчорашніх з позавчорашніми, де останні перемагають. Така система знаків негативна для Президента. І чим далі це продовжуватиметься, тим складніше вийти на новий рівень.
«Команда Президента дуже закрита, — стверджує Подгорна. — Всі призначення приголомшують тим, що вони фактично ніяк не пояснюються. Суспільство змінилося, тому для нього важливо отримувати більше інформації. Закритість влади створює нові умови для незадоволеності суспільства. Воно доки не бачить нових алгоритмів і формул роботи нинішньої влади. У мене все більше затверджується думка, що ми упустили момент реформ. Це призводить до процесу повернення старих політичних еліт. А без політичних реформ, без системних змін у функціонуванні країни, де суспільство має грати велику роль, де мають працювати соціальні ліфти, де має бути змінено вибіркову систему, нічого не буде».
