Минулого четверга депутатам Чернівецької обласної ради не вистачило чотирьох голосів, щоб підтримати звернення правоцентристських організацій Буковини про заборону на території області діяльності КПУ. Голова чернівецького проводу НРУ Олександр Бурденюк повідомив кореспондентові УНІАН, що партія «не буде робити з цього трагедії і вже найближчим часом знову наполягатиме на розгляді питання про заборону КПУ на черговій сесії облради». «День» тим часом продовжує дискусію, де поставити кому в «справі Компартії»: «заборонити не можна помилувати».
Передусім, внесу ясність: у жодній політичній партії досі не перебував і не перебуваю, але уважно стежу за громадським життям у країні і за ходом дискусії щодо заборони діяльності КПУ.
Якщо за великим рахунком, то справді цивілізована демократія передбачає наявність різноманіття політичних партій, організацій та об’єднань різного ідеологічного спрямування, так само як право громадян вільно брати участь у них та висловлювати свою думку з будь-якого актуального питання. Слава Богу, за роки горбачовської перебудови і незалежності України навіть ми досягли успіху в цьому. Політичний плюралізм у нашій країні став реальністю. Однак кількість самих партій, на жаль, ще не переросла в якість. Тому вони своїми жорсткими словесними баталіями часто розбурхують надто політизоване суспільство. Фактично йдеться про міжпартійні розбірки в боротьбі за лідерство на політичній арені, коли не зупиняються ні перед чим. Переконливим доказом того і є нинішня спроба реваншу з боку керівництва деяких депутатських фракцій Верховної Ради, що знову подали законопроект про заборону діяльності Компартії, скориставшись несприятливою для лівих сил ситуацією в нашому парламенті. Виникає запитання, а де ж готовність до конструктивного діалогу?
Давно помічено: маючи велике бажання, можна знайти аргументи на користь чого завгодно. І все-таки, по-моєму, заборона будь-якої партії — це крайня міра для припинення систематичних навмисних антиконституційних дій політичних екстремістів, а не ефективний правовий засіб для зведення особистих рахунків амбіційними партійними активістами зі своїми опонентами під куполом Верховної Ради. Адже небезпека такого свавілля здатна викликати непередбачувані наслідки в недалекому майбутньому. Тому що мільйони незадоволених нинішньою соціально-економічною ситуацією громадян України підтримували і підтримують ліві партії, а не їхніх опонентів. Засумніватися в цьому і почати «полювання на відьом» було б великою помилкою, яка запросто може призвести до спалаху нової громадянської війни в нашій країні, до лютого протистояння в суспільстві. Сподіваюся, кожна розсудлива людина добре розуміє, що в сьогоднішній вибухонебезпечній обстановці такий крутий виток подальшого розвитку подій на багатостраждальній українській землі нам ні до чого. Займімося краще активнішим творенням міцного громадянського миру та відродженням вітчизняної економіки, до чого наполегливо закликає глава держави Л. Кучма.
І правильно робить. Тому що в іншому випадку не уникнути нам повторення трагічних помилок недавнього минулого. Злоба, що розпалюється, і люта ненависть, як бумеранг, повертаються до тих, хто їх породив. А тоді не до гарних манер і кайфу в престижних ресторанах. То, можливо, час нарешті одуматися, спокійно поміркувати над минулим і майбутнім, зробити об’єктивні висновки? Саме життя ставить це питання на порядок денний. Очевидно, що нам є чого повчитися у вітчизняної і зарубіжної історії. Щоб надалі не вдаватися до скороспілих крайніх заходів впливу на своїх доморослих політичних опонентів, а разом із ними розв’язувати тугий вузол проблем, що накопичилися. Упевнений: наступні покоління належно оцінять такі зусилля українських політиків, незалежно від їхньої партійної приналежності.
В ШЕРСТЮК, ветеран праці
