«Так називалася книга чудового радянського письменника
і популяризатора науки Данила Даніна про таємниці мікросвіту...», — починає
свою статтю в «Дні» №119 від 7 липня 2000 р. фізик Михайло Погребинський.
Я, Волеслав Гейченко, теж фізик (теоретик, тобто радше математик), теж
читав книжку Даніна, але я сумніваюсь, чи правильно перекладено її назву
в україномовному «Дні». Буквальне розуміння «неизбежности» як «невідворотності»
притаманне представникам «точних» наук, хоча, на мою думку, в даному випадку
«неизбежность» слід по-українськи передати як «необхідність»...
Зрозуміло, що навіть «україномовний», але «російськодумаючий»
читач «необхідність» зрозуміє як «необходимость» і, звичайно, здивується:
«А чому саме так потрібно перекласти назву книжки Даніна?»
А тому, що Данін популяризував так звану квантову механіку
як останнє й остаточне (не «остаточное», а «окончательное») слово фізичної
науки, після якого фізикам нічого не залишається, як розв’язувати конкретні
прикладні задачі й прославляти творців квантової механіки — Бора, Паулі,
Фермі, Дірака, Шрендингера, Ландау... — несть їм числа, що на філософському
принципі доповнюваності Бора заробляли собі гучні звання й прославлялися
«піарщиками» від науки як «еліта» науки.
Ні, не подумайте, що мені хочеться «розвінчати» великих.
Кожний із названих учених зробив свій внесок у галузь науки, двері до якої
відчинив геніальний Макс Планк. Проте мені хотілося б нагадати деякі речі
з історії цього питання.
ДРАМА НЕ УЯВЛЕНЬ, А ЇХНІХ НОСІЇВ
Про книжку Даніна свого часу багато згадували як про талановите
відображення «драми ідей». Проте «драми ідей» немає ні в науці, ні в житті,
а те, що називають «драмою ідей», насправді є драмою людей, що відстоюють
певні ідеї. Так у повсякденному житті й політиці, так і в науці. І тільки
складність наукових ідей не дає можливості розглянути за «вченими» людей,
що від інших суб’єктів політики й права відрізняються лише своєю професійною
діяльністю.
В історії науки маємо й страту Лавуазьє в часи Великої
французької революції (як лихваря, а коли його адвокати апелювали до судді,
посилаючись на заслуги Лавуазьє перед наукою, суддя відповів: «Республіці
не потрібні вчені»). Ближче до наших часів можна згадати самогубства Больцмана
й Ернфеста, бойкот де Бройля, остракізм, оголошений після Другої світової
війни Гайзенбергу. Можна пригадати також трагедії Оппенгеймера, що його
вважають творцем перших американських атомних бомб, та Андрія Сахарова.
Суспільство — не кристал, де можна використовувати для
розрахунку його станів архімедівську арифметику й евклідівську геометрію,
що базуються на аристотелівській логіці з її несумісністю істинного й хибного
в одному й тому ж місці одночасно. Проте оскільки ідея «істинна» чи «хибна»,
приписана не окремому індивіду, а суспільству, перетворюється на «ідеологію»,
то виникає позірна «несумісність ідей», яка веде до протиставлення різних
організацій суспільства. Таке напруження можна зняти або поступово (реформи),
або вибухом (революція).
«ЖЕРТВИ СИМЕТРІЇ»
Сліпа віра в науку у ХХ столітті саме й призвела до «драми
ідей» в науці, що й відображено в книжці Даніна. Та в той же час, коли
з’явилася книжка Даніна, російськомовний поет Б. Слуцький писав: «Что-то
физики в почете, что-то лирики в загоне». До таких «фізиків» зарахували
Маркса й Леніна, які спробували «науково» пояснити суспільні явища, спираючись
на філософію Гегеля, метою якого було обгрунтування пруської монархії як
найраціональнішої організації суспільства. Для цього Маркс перетворив «тріаду»
А. Сміта КиГиК’ (крамигрошіикрам’), вирвану з ланцюга КиГиК’иГ’, на тріаду
ГиКиГ’, зарахувавши в К не тільки природні ресурси, а й частину суспільства,
найманих робітників, зайнятих фізичною працею.
Що з цього вийшло — ми бачили. Я хотів би тільки звернути
увагу на засновника нинішньої соціал-демократії, «жертву симетрії», Ф.
Енгельса, фабриканта, капіталіста і, як тепер кажуть, спонсора Маркса,
продуцента «ідей», за опублікування й розповсюдження яких Енгельс платив
Марксу грубі гроші, що дозволяли останньому утримувати не лише численну
сім’ю, а й хатню робітницю.
(У дужках зауважимо, що хатні робітниці комуністичної еліти
в СРСР одержували зарплату як працівники управління справами уряду).
А «жертвою симетрії» Енгельс став за часів Хрущовської
«відлиги», коли квадру «Маркс — Енгельс — Ленін — Сталін» звели до пари
«Маркс — Ленін». Точнісінько, як при «демократичних виборах», розрахованих
максимум на собачий інтелект, який розуміє: «один — два — три», а далі
— «багато». Дайте двадцять кандидатів. За «рівних» умов на кожного «в середньому»
5 відсотків виборців, що з’явилися на дільниці. У другому турі балотуються
ті, хто набрав відповідно 10 і 9 відсотків, вважайте «всенароднообраним»
того, хто одержить більше, й ви одержите модель пострадянської демократії
(див. «День» №№25 і 35, лютий 2000 р. В. Гейченко, «Спроба аналізу понять
«демократія» й «еліта», або про ідіотів і демагогів).
Так, але причому тут «Неизбежность странного мира», розрекламована
М. Погребинським? А при тому, що шановний фізик політичну систему уявляє
собі як задачу статистичної фізики, а, точніше, статистичної термодинаміки,
основне завдання якої звести парні взаємодії двох частинок (притягання
і зіткнення), з яких складаються фізичні тіла, до об’єму, тиску й температури,
а ще краще — до одного-єдиного параметра, помірявши який ми зможемо «не
ждать милостей от природы, взять их у нее — наша задача» (Мічурін).
У фізиці цю задачу було поставлено... Ейнштейном під назвою
«єдина теорія поля». Драма ідей — це драма Ейнштейна й Бора, які не могли
дійти згоди в питанні про «принцип причинності», що не завадило їм опинитися
в одному таборі під час Другої світової війни й зайнятися створенням атомної
бомби. В іншому таборі були Планк і Гайзенберг. До остаточного розриву
між цими групами вчених призвела саме проблема «бомба чи реактор як джерело
енергії для електростанції», на що був націлений Гайзенберг. Що ж до Планка,
то його син брав участь у змові Штауфенберга, що закінчилася невдалим замахом
на Гітлера. Сина нацисти стратили, а батькові з німецькою акуратністю надіслали
рахунок витрат за страту й похорон. Можна уявити, що переживав батько,
зусиллями якого став знаменитим той самий Ейнштейн, звернення якого до
Рузвельта змусило останнього розщедритися на «Мангеттенський проект».
ПОЗАСИСТЕМНЕ ПИТАННЯ
Власне, до тих висновків, які я як фізик-теоретик викладаю
тут, міг би дійти будь-який фізик. Уже 1945 р. один із радянських фізиків
написав: «Секрет атомної бомби полягав у тому, що вона існує». Існує у
двох виглядах, власне, бомби й Чорнобильського реактора. Різниця лише в
тому, що в реакторі до часу кількість енергії, що ми її одержуємо за одиницю
часу, регулювалася, а в бомбі після запуску механізму вибуху та ж енергія
виділяється за частки секунди.
В якій іпостасі виступає М. Погребинський у своїй статті,
в газеті не зазначено. Висновок, який він робить як політолог щодо бажаної
політичної системи, звучить: «У такій системі кожному учаснику політичного
процесу відведено свою роль, вихід за межі якої здатний викликати провал
усієї вистави».
От мене й цікавить, чи можу я як фізик-теоретик вийти за
цю свою роль і чи не викличе це «розвал усієї системи»? І друге питання:
чи можу я, як фізик- теоретик, заявити, що так звані «точні науки» — це
спроба пристосувати зовнішній світ до наших уявлень про нього за допомогою
так званого принципу причинності, без якого не може існувати теорія відносності,
але обходиться квантова механіка?
І нарешті, що небезпечніше для існуючої політичної системи,
чи «вихід мене з моєї ролі», чи якнайдосконаліше її виконання, з якого
випливає, що будь-яка «перестройка с ускорением» загрожує суспільним Чорнобилем?
Хто ж той режисер, що поставив цю «виставу»? А все той
же, що виростив еліту з «Золотої книги еліти України», де міг би знайти
собі місце й Щербицький, якби був ще живий. Ще й Шевченківську премію міг
би заробити з рук нашої «гуманітарної еліти», один із представників якої
на виборах до Верховної Ради зробив гаслом «своєї» партії: «Чому ми бідні?
Бо дурні. А чому дурні? Бо — бідні». Тим самим він за правилами формальної
логіки загнав весь український народ у зачароване коло, що зветься «здоровим
глуздом». А провалившись на виборах, і досі шукає винних.
ПОМИЛКА СТРАШНІША ЗА ЗЛОЧИН
Єдиний висновок, що випливає з цієї статті, — кожний має
виконувати «сродственну» (Сковорода) йому справу якнайкраще. У наш час
при нестримній пропаганді «розвинутої демократії та ринкової економіки»
атомізоване суспільство Землі на грані розпаду на окремі «атоми» (права
людини — понад усе!). Найбільша небезпека йому загрожує від так званої
«глобальної ринкової економіки», мірою ефективності якої стають «гроші»,
національна валюта. Фіктивна цінність, яка в наш час не прирівнюється до
певної кількості золота, цінних паперів чи асигнацій та монет, а є просто
записом певного числа в пам’яті комп’ютера. Того самого комп’ютера, якому
передовіряється все, в той час як сам комп’ютер не створює нічого. Він
може видати лише те, що в нього вкладено.
З Філіппін у Інтернет було запущено комп’ютерний вірус
«I Love You», в результаті чого світова економіка зазнала втрат порядку
$10—30 млрд. Так от, політики, економісти, фізики й техніки, задача: чи
можете ви розрахувати, що становить більшу загрозу для існування людства
як цілого — «кишенькова атомна бомба» в руках індивідуального терориста
чи вірус, підготовлений таким же індивідуальним терористом комп’ютерного
зв’язку?
І один, і другий «терористи» вважаються людьми, і права
кожного з них оголошено пріоритетом, який захищається «демократією»...
Тому «прогресивною» можна вважати не ту політичну систему,
яка надає «людині» безмежні права, й не ту, яка встановлює критерії таланту
й геніальності, аби ці талант і геніальність служили збереженню самої системи,
а ту, яка самовдосконалюється на основі спроб і помилок (жартома кажуть
«наукового питання»). Справа лише в тому, щоб спроби не були авантюрними
(на «авось»), а помилки політичними.
Бо недарма ж існує афоризм про політиків: «За що судять
політика, він що, скоїв злочин? Ні, гірше, він зробив помилку».
На завершення ще афоризм геніального Планка: «Нові фізичні
теорії не визнаються. Вони завойовують собі місце, коли вимирають їхні
противники».
