На думку прем’єра Віктора Януковича, коаліційність нинішнього уряду характеризується, окрім безперечного позитиву, і серйозними проблемами. Головна з них — недостатній рівень «політичного й управлінського професіоналізму окремих висуванців депутатських фракцій і груп», а також «низький рівень виконавчої дисципліни, що нерідко межує з безвідповідальністю». Зернова криза, ситуація навколо ЄЕП, складнощі в паливно-енергетичному секторі і подібні виявили суперечності, які розколюють Кабмін Януковича, котрі, в міру наближення президентських виборів, лише поглиблюватимуться. Дуже вже ж по-різному бачиться членам Кабміну «проблема-2004».
Версії про можливі кадрові ротації в уряді «ходять» давно, ще з початку літа, коли розгорілася продовольча криза. Першими на черзі були члени аграрного блоку уряду. Періодично «хмари збиралися» над головою ЄЕП-промоутера — першого віце-прем’єра Миколи Азарова. Останнім часом у центрі уваги виявилася фігура міністра економіки та європейської інтеграції Валерія Хорошковського, який виступив із критикою документів про створення ЄЕП. Близькість опалювального сезону може спричинити проблеми і в паливно-енергетичній галузі, а отже, й у тієї частини Кабміну, яка курирувала ПЕК. Тим більше, що на своїй прес-конференції у вівторок глава держави також висунув низку претензій до виконавчої гілки влади.
«День» вирішив поцікавитися думками експертів про подальшу долю Кабінету Міністрів і можливі кадрові перестановки у його складі.
Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:
— Нещодавнє розширене засідання Кабміну мало відверто оборонний характер. Це було викликано проблемами внутрішньої нестійкості і неконсолідованості уряду та спробою зробити превентивний, попереджуючий крок, щоб уникнути відкритої критики і навіть можливих кадрових змін без участі самого Кабміну (такі загрози реально існували). Після того, як Кабмін зайняв вичікувальну позицію в умовах аграрної кризи і вельми непереконливу — у питанні про ЄЕП, стало очевидно, що потрібні зміни. І або саме керівництво Кабінету Міністрів взяло би на себе ініціативу, або ж ці зміни було б ініційовано ззовні.
Уряд Януковича не відбувся як урядова коаліція. Він не працює на системній основі. Він не став командою політичних однодумців, які працюють на такій собі спільній узгодженій платформі. Як наслідок, уряд виявився не в змозі вести колективну політичну оборону як команда, тобто у результаті кожен почав працювати на себе.
Коаліційний уряд — це, за визначенням, уряд політиків. І критикувати його за те, що він займається політикою, нема сенсу. Доречною була б критика за непрофесіоналізм або за відсутність узгодженості по суті справи. Неузгодженість — проблема не тільки коаліції у Кабміні, а й проблема коаліції в парламенті, оскільки відсутня, як така, спільна програма у більшості. А отже, відсутні механізми вироблення спільних рішень і процедура політичних узгоджень. Весь цей комплекс проблем і обрушився на голову пана Януковича. Той факт, що він почав говорити мовою не політика, а технократа, — його мінус. Більш того, він тим самим серйозно ставить питання про те, яким буде обличчя майбутнього Кабміну. Якщо сьогодні відбудуться кадрові перестановки, а я думаю, вони неминучі в економічному, аграрному і, можливо, паливно- енергетичному блоках, прем’єру тепер потрібно принципово визначитися: або він боротиметься за обличчя нової коаліції, або піде шляхом формування чергового уряду технократів, дуже уразливого і залежного від адміністративних і кадрових рішень Президента. Від цього вибору залежить доля Януковича як прем’єра і як політика.
Якщо говорити про прогноз, то багато залежатиме від процесів, які відбуватимуться в більшості. На жаль, на сьогодні блоковано процеси, пов’язані з формуванням самостійної позиції більшості. Більшість не спроможна сформувати свою позицію, а отже, уряд Януковича буде змушений тяжіти до адміністративно-господарського іміджу. Тому, швидше за все, не уникнути серйозної урядової кризи в лютому — березні у зв’язку з річницею затвердження програми, підсумками бюджетного року, складною ситуацією на ринку ПЕК після підвищення цін тощо. Вихід один — ідея нової коаліції за збереження урядової стабільності загалом. Але це питання Кабмін не вирішить ні самостійно, ні у форматі взаємовідносин із Президентом, а тільки у форматі коаліційний уряд — коаліція в парламенті.
Сергій ТЕЛЕШУН, президент фонду «Співдружність», доктор політичних наук, професор:
— Коаліційний уряд і коаліційна відповідальність мають на увазі, передусім, політико-юридичну відповідальність не тільки Кабінету Міністрів, а й тих політичних сил, які знаходяться у парламенті. Бо коаліційність має на увазі не постійну квоту, а, якщо ми говоримо про реальну коаліційність, політичну відповідальність за конкретних людей, яких політичні сили рекомендували до вищого виконавчого органу. Якщо кандидатура не може впоратися і відбувається відставка, то та політична сила, яка делегувала цю кандидатуру, несе відповідальність, а не пропонує нову персону.
Коаліційність зіткнеться з дилемою: як поєднати політичну доцільність із професійною етикою. Бо політична доцільність має на увазі висунення на ті або інші посади персон, які можуть бути пов’язані корпоративним, бізнесовим і політичним інтересом, але не завжди професіонально якісні у тій чи іншій галузі управління.
Уряд завжди матиме спокусу, з одного боку, зберегти контакти з політичними силами в стінах ВР, а з другого, залишитися професіонально цікавими і рейтинговими для громадян України. Бо доведеться відповідати не конкретному міністру, а Януковичу і, як абстрактному поняттю, уряду. Уряд ототожнюватиметься з особистістю прем’єра. Зважаючи на це, до двадцятих чисел жовтня, прем’єр, якщо він є досить сильною політичною фігурою і став топ-менеджером державного рівня, повинен провести кадрові ротації. Досить багато виникло питань, які вимагають не тільки політкоректності, а й жорстких рішень. Зокрема, це проблеми економічного характеру, сільського господарства, ПЕК і нафтогазового комплексу, співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. Це ті питання, які вже через кілька тижнів визначатимуть не тільки економічні перспективи уряду, а й політичні перспективи провідних фігур у вищому виконавчому органі і перспективи самого Януковича як політика та Партії регіонів як політичної сили. Перед прем’єром стоїть вибір: або політичний статус-кво з тими силами, які делегували ті або інші кандидатури, або підвищити ефективність уряду, бо політичні сили, які висували свої кандидатури, не дивляться на діяльність уряду загалом, а дивляться на діяльність і стабільність своїх міністрів.
Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій (ІГЛС):
— Ремарки прем’єр-міністра під час останнього засідання уряду стосовно недоліків у коаліційній структурі нинішнього уряду можна розглядати з різних поглядів. Перспективи Кабміну пов’язані як із поточною колокабмінівською грою провідних політичних сил усередині влади та між опозицією і владою, так і зі складними проблемами поєднання політичного і професійного, публічного й експертного компонентів у діяльності міністрів уряду, що претендує на партійно-політичний статус. І в більш зрілих демократіях із партійними урядами, що відбулися, не завжди досягається оптимум між подібними компонентами і ресурсами в діяльності політичних міністерств.
Проте не ця проблема є підставою для подібних реплік прем’єра. Виявлене невдоволення коаліційністю Кабінету — це, швидше, симптом складніших дефектів у самій структурі нинішнього уряду. Кабінет, прем’єр-міністр і більшість формувалися і зв’язувалися не внаслідок виборів. Нинішній прем’єр — не лідер партії, яка виграла вибори, а тому не був вільним у виборі партнерів по коаліції. Більшість і Кабмін створювали в іншому місці, і прем’єр був одним з учасників процесу, але не його творцем.
Трохи менше року тому в статті для «Дня» я описував дану ситуацію як «дилему Януковича»: парламентська більшість — це більшість прем’єра чи прем’єр — прем’єр більшості, залежний і скутий лукавою та витонченою комбінаторикою інтересів і авторів «більшовицького проекту»? Пов’язаний путами зобов’язань у вузькому коридорі торгу і конкуренції з партнерами, Янукович намагається вийти на «оперативний простір», розширити свободу маневру, «відв’язатися» (у прямому та переносному значенні слова). В іншому випадку, по- перше, кризи, на кшталт зернової, триватимуть, по-друге, і це головне для прем’єра, сприятливі умови для відриву в передвиборний дрейф, при збереженні посади, будуть втрачені. Але головний висновок не у цьому. Не замислюючись над тонкощами коаліційних матерій, прем’єр, швидше за все, ситуативно визначив елементарну істину політології: коаліційний уряд успішний тоді, коли формується за результатами виборів, а призначений главою держави з лідерів партії-переможниці прем’єр-міністр формує під себе коаліцію.
Віктор НЕБОЖЕНКО, президент Агентства корпоративної підтримки «Трайдент»:
— Коаліційний уряд можна формувати тільки у тому випадку, якщо ваша партія виграла вибори, зібрала навколо себе більшість, на основі якої вже виникла правляча коаліція. Урядова коаліція на основі старої політичної системи (існуючої сьогодні) неминуче є коаліцією тільки за формою, але не за суттю. Таку коаліцію будували згідно з принципами політичної інтриги (хто ближче, кого можна використати в своїх інтересах тощо), а не на основі політичних програм і прагненні їх реалізувати, як це прийнято у світовій практиці. Тому нічого дивного, що через певний час Віктор Янукович раптом зрозумів, що така коаліційність зручна для отримання необхідної кількості депутатських голосів під час затвердження кандидатури прем’єра, але є великою незручністю при управлінні. Управляти псевдокоаліційним урядом дуже складно, оскільки міністри не відповідають ні перед своїми фракціями, ні перед прем’єром. Легкість комплектації псевдокоаліційного уряду призвела до ускладнення управління ним.
І кадрові висновки не є панацеєю від усіх проблем. Повинні статися зміни конфігурації самої урядової коаліції. Тобто спочатку повинні статися пертурбації у фракціях, які будуть готові надати нових людей до нового коаліційного складу вищого виконавчого органу. Фракції повинні визначитися, хто кому належить і за кого кожна з фракцій персонально відповідає. І тільки після цього можна провести кадрові ротації. Янукович, внаслідок принципу коаліційності, не може дозволити собі розкіш позбуватися когось самостійно.
