Відпустка, як і все приємне, скороминуща. У вересні Верховна Рада повернеться до роботи, а отже, знову опиниться перед необхідністю щось вирішувати із політреформою. «День» спробував з’ясувати позиції представників різних фракцій і груп на момент відпусток.
Віктор МУСІЯКА, група «Європейський вибір»:
— Прийняте парламентом рішення на етапі направлення законопроектів з політреформи до Конституційного Суду певною мірою зумовило подальші дії тих чи інших політичних сил, представлених у Верховній Раді. Тепер нехай КС зробить свої висновки, після чого відбудеться чітке голосування в залі. Щоправда, небезпеки відчутного розмежування, що ризикує вилитися в серйозні політичні збурення, які з осені не дадуть працювати парламенту як законодавчому органу, ми ще не уникли. Я вважаю, що суспільні проблеми повинні вирішуватися при повному порозумінні між різними політичними силами. Для цього, на мою думку, потрібно під тиском обставин повертатися до ідеї виходу на єдиний спільний узгоджений прийнятний для всіх законопроект політреформи. Думаю, це може відбутися десь восени. Власне, восени можна буде пройти перше читання і десь в лютому вийти на кінцеве голосування.
Борис АНДРЕСЮК, фракція СДПУ(О):
— Я сказав би, що намагання Президента дещо каталізувати позитивні процеси в парламенті шляхом внесення відповідного законопроекту стосовно конституційної реформи, з одного боку, прискорило ці процеси, а з іншого — оголило всі больові точки як в суспільстві, так і в дзеркальному його відображенні — Верховній Раді. Наразі ми знаходимося в пошуку оптимального шляху здійснення політичної реформи. Цей пошук через дискусії, аргументацію і переконання одне одного може бути досить тривалим. Але головне — не зупинятися на цьому шляху, не блокувати розгляд цих питань. Який варіант (із тих, що матимуть візу Конституційного Суду, звичайно) набере більшість голосів народних депутатів, той і буде чинним у відповідності з постановою ВР. І це є абсолютно нормальна аргументація, на відміну від «блокадної» аргументації опозиції.
Загалом, здійснення політреформи — досить тривалий процес. В більшості, до речі, теж немає єдності стосовно деяких закладених, зокрема, в президентському законопроекті положень. Тому серйозні дебати неминучі. Думаю, на реальні рішення можна буде вийти десь аж у травні наступного року.
Василь ГАВРИЛЮК, «Народовладдя»:
— Не виключено, що президентські перегони, які де-факто стартують восени, абсолютно все заблокують.
Борис БЕСПАЛИЙ, фракція «Наша Україна»:
— Вносити зміни до Конституції треба не указом президента, не на зібранні більшості, не на мітингу опозиції, а тільки відповідно до Конституції. Там перераховано три етапи. По-перше, експертиза КС. Тільки після цього перший розгляд по суті і підтримка 226 голосами. І вже на наступній сесії прийняття в цілому змін конституційною більшістю.
Сьогодні Конституція вимагає не стільки змін, скільки захисту. Я впевнений, що саме захопленість ідеєю конституційної реформи виконавчою владою і Президентом привели до того, що вони випустили з поля зору ситуацію на продовольчому ринку.
Григорій КАЛЕТНИК, група «Європейський вибір»:
— Законопроектом, який відповідає вимогам часу, є президентський, але він також містить ряд норм і статей, які потрібно було б узгодити із законопроектом, поданим комісією ВР. Такий компроміс дав би можливість прийняти компромісне рішення, яке влаштовувало б усі політичні сили та, крім того, відповідало б тим нормам побудови влади в Україні, на які ми вже вийшли.
Юрій КОСТЕНКО, фракція «Наша Україна»:
— Не має перспектив самостійного проходження ні президентський, ні парламентський проект. Можуть бути внесені ті зміни до Конституції, які підтримає і меншість, і більшість необхідною кількістю голосів. До таких змін належить передача повноважень ВР щодо формування уряду. Мої переговори із керівниками практично всіх парламентських фракцій показали, що лише в цій частині немає протиріч. Це єдина норма, яка може бути прийнята до виборів 2004 року. Інше викликає дискусії, запитання, що ускладнює їх ухвалення 300 голосами. Якщо продовжуватиметься політична гра, а не спроба покращити діяльність влади шляхом конституційних змін, жоден із проектів не набере необхідної кількості голосів.
Степан ГАВРИШ, група «Демократичні ініціативи»:
— Ми починаємо ходити колами, не рухаючись вперед у просуванні політичної реформи. Причина в тому, що реформи не хоче суспільство, або не впевнені його пророки, або вона щонайскоріше буде принесена на вівтар політичної боротьби проти не системи влади як такої, а чинної влади з метою перехоплення у неї важелів. Я не впевнений, що сьогодні є серйозні перспективи для завершення реформи. Немає єдиної політичної волі, немає сильної політичної команди, яка б могла втілити в життя проект реконструкції системи влади в Україні. Не зробивши крок у напрямку побудови нової системи влади, ми гальмуємо історичний розвиток держави і залишаємо конфліктну владу, за якої будь- хто намагатиметься узурпувати її, аніж роздати по честі всім суб’єктам, що виконують свої зобов’язання перед громадянським суспільством в Україні. Вихід один — пошуки консенсусу. Центральною фігурою залишається Президент, який може оголосити компроміси, на які він готовий піти. Ключовими суб’єктами стають представники опозиційних сил, що войовничо налаштовані щодо пошуку компромісів. Нам потрібно відпочити, щоб звільнити розум від усього зайвого та подумати про майбутнє української нації.
Георгій КРЮЧКОВ, фракція КПУ:
— Максимум, що ми можемо зробити на наступній сесії, — це вперше проголосувати за прийняття змін до чинної Конституції простою більшістю. І вже в лютому приймати їх в цілому 300 голосами.
Я щиро шкодую, що Президент не погодився на створення єдиного узгодженого проекту. Я не бачу з боку пропрезидентської частини намагання створити таку версію, яка була б підтримана конституційною більшістю. Тим паче що «Наша Україна», як виявилося, прагне все зробити, аби не допустити будь-яких змін до Конституції. Вони не приховують, що не хочуть обмежувати повноваження свого лідера, якого бачать наступним президентом. Так про що ж він думав, підписуючи свого часу «Меморандум чотирьох»?..
