Вже дуже скоро — за одну або кілька п’ятирічок — ми зможемо подякувати невблаганному Януковичу за те, про що й не мріяли. І навіть не за підписання асоціації, а за неочікувано швидке входження до Європейського Союзу. Його нинішній «вільнюський облом» може стати саме тим нещастям, яке й допоможе.
Своєю незграбною «дипломатією» він дуже сильно образив Європу, США і, щонайменше, половину українців. Причому найбільш освічену і свідому частину нашої нації. Через це Захід і ми будемо сповнені справедливих підстав для сатисфакції. Вони — із принципу, а ми — за крадіжку мрії. Якщо так, то питання європейської інтеграції України, врешті-решт, має шанс перейти з розряду ритуальних балачок у статус конкретної програми з реальною дорожньою картою. Вона буде конкретизована чіткими завданнями і календарем. Наша громадськість останніми днями стала потужним союзником для європейців та американців. Із нами можна реалізувати амбіційний геополітичний проект.
Впровадити «європейську мрію» доручать новому президентові України. Саме головного опонента Януковича 2015 року наділять такою почесною місією. Своєю перемогою він провчить Януковича, а заодно й позбавить Європу «жартівливого» квазідиктатора на своїх кордонах.
Градус політичної гри може спонукати Захід до підвищених ставок. Нинішньою поведінкою вони показали, що можуть бути азартними гравцями. В боротьбу за Україну втяглися навіть ті, хто раніше проявляв відносну байдужість. Тож якщо реальному переможцю над Януковичем для перемоги потрібні будуть додаткові зваби від Європи та США, він їх отримає. ЄС задекларує, що з новим демократичним президентом Україна має шанс стати членом Європейського Союзу в цілком конкретні терміни. Для опонента Януковича це буде суттєвим агітаційним бонусом.
Заохочений Захід вміє бути ексклюзивно лояльним, а відтак і щедрим для конкретних держав та лідерів. Такими щасливчиками були навіть ті, кому з географічних, культурних чи політичних міркувань така лояльність пасувала значно менше, ніж українцям. Зокрема, таку особливу прихильність свого часу відчула Туреччина, зовсім нещодавно Грузія та Сербія. Тому за абсолютно реалістичних обставин і мотивів ЄС може проявити ексклюзивну лояльність і до українців.
Заповзятими продюсерами євротематики будуть нинішні лідери опозиційних сил. Після таких довгих пошуків вони нарешті намацали й апробували ідею, яка здатна «зачепити» й мобілізувати мільйони людей. Ця ідея здатна суттєво розширити горизонти їхніх електоральних угідь. З її допомогою вони мають можливість розбудити зі сплячки свого прихильника, а найголовніше — поборотися за свіжі голоси. На тезі про інтеграцію з ЄС будуватиметься вся агітаційна піраміда опозиції 2015 року.
Свій внесок у накручування єврооптимізму зроблять і наші олігархи, яким колись таки доведеться проходити в цивілізованому світі повну легалізацію заробленого і вкраденого. Вони, безумовно, поспішатимуть затесатися в товариство поважних джентльменів, щоб бува не засидітися до незручних запитань. Краще розчинитися в достойному товаристві якнайшвидше. Інтуїція наших багатіїв не підведе. Вони добре вловили нинішній європейський тренд.
Януковичу ж судилося лише дати імпульс незаплановано стрімкій інтеграції України з Євросоюзом. Сам він не стане Президентом України вдруге, бо купує квиток в один бік. Путін це розуміє. Щойно Янукович не підпише асоціацію, він залишиться приреченим пасажиром у путінському фатальному вагоні. Обіцяних благ там не буде, бо хто ж розщедрюється перед жертвою. На другу каденцію Путін Януковича не благословить. На посаду губернатора України у Москви є більш віддані кандидатури. У день вільнюського фіаско розпорядником долі Віктора Федоровича автоматично стає господар Кремля.
