Поряд із черговою програмною статтею про російську зовнішню політику кандидата Путіна, топ-новиною російських ЗМІ учора стала інформація про відвернення замаху на нинішнього прем’єра. Майже документальний фільм продемонстрував зранку російський Перший канал про те, як спецслужби України і Росії затримали в Одесі учасників банди, які на камеру зізналися про підготовку замаху.
«Кінцева мета була — поїхати в Москву і спробувати здійснити замах на прем’єра Путіна», — говорить на допиті один із затриманих Адам Осмаєв, запис якого продемонструвало телебачення. За даними телеканалу, терористи готувалися за вказівкою лідера північнокавказьких бойовиків Доку Умарова.
На самого автора сюжету Антона Верніцкого нам так і не вдалося вийти (наш лист залишився без відповіді), натомість, здивувала реакція в приймальні директорату каналу: «У вас якісь претензії?».
Дивує, насправді, що цей сюжет з’явився лише зараз — менше ніж за тиждень до виборів і лише на Першому каналі. А в Україні ці сюжети взагалі не демонструвалися, хоча операцію із затримання Адама Осмаєва проводила українська «Альфа».
«Таких заяв було вже багато, зокрема стверджувалося, що на Володимира Путіна готувалося близько 12 замахів, але практично всі вони були зведені до PR-кампанії. Я до цієї інформації ставлюся насторожено дилетант не здатний здійснити замах на людину такого рівня, як Путін», — сказав в ефірі радіостанції «Эхо Москвы» президент Міжнародної асоціації ветеранів спецпідрозділів «Альфа» Сергій Гончаров. До речі, з таким твердженням не погоджується наш співбесідник генерал-майор у відставці Олександр Шарков (коментар нижче).
Подібно до Гончарова міркує і російський політолог Дмитро Орєшкін. «З моєї точки зору, це ознака того, що реальні керівники політичної структури Володимира Путіна — люди з ФСБ — намагаються по старій пам’яті використовувати механізми мобілізації громадської думки на основі логіки: «Кругом вороги. У нас є єдиний рішучий, ефективний, розумний національний лідер, якого вони хочуть знищити», — сказав «Эхо Москвы» Дмитро Орєшкін.
Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков і керівник прес-центру СБУ Марина Остапенко практично синхронно підтвердили інформацію про те, що російські та українські спецслужби запобігли планам терористів.
«Якщо це цілеспрямована піар-гра путінської передвиборчої кампанії, то з боку України вона абсолютно програшна, — вважає політолог Вадим Карасьов. — До речі, як і з боку Росії. В очах росіян ми виступаємо як оазис чеченських диверсантів, терористів. Україна виглядає як такий собі відстійник, як прохідний двір. Виникає питання — ми європейська країна? Якщо це гра на підігрівання путінський грі напередодні вирішальної битви за президентське крісло, тоді це гра на самоприниження. Сьогодні Україна потребує позитивного іміджу — після справ Луценка, Тимошенко, вона потребує європеїзації іміджу. Більш активних зусиль для того, щоб залишитися в європейському гравітаційному полі — культурному, юридичному, цивілізаційному. А не бути якимось темним буфером між цивілізаційною Європою і Росією, яка втягується у новий виток нестабільності і новий виток гри на стримання внутрішніх і зовнішніх загроз. Без цієї гри Путін не бачить сенсу легітимності свої влади».
«ХАРАКТЕР ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ У РОСІЇ ТА УКРАЇНІ ЗАРАЗ ДОСИТЬ СХОЖИЙ»
Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, відповідальний секретар газети «Московские новости»:
— Цей сюжет дійсно виглядає як певне передвиборне інсценування. Що для Росії важливе: єдиним засобом масової інформації, яке показало цей репортаж, був Перший канал. Очевидно, що це було політичне замовлення, а головному державному ЗМІ дозволили зняти практично невеликий документальний «фільм» про замах.
Досить дивним виглядає й те, що люди, які нібито готували теракт після президентських виборів, — знали, хто на них переможе. У цьому контексті за тиждень до виборів президента Росії це виглядає як імітація. Це також вписується й в ту стратегію, яку застосовував Путін у своїх президентських кампаніях. Як відомо, коли він балотувався в президенти, відбувалися дуже дивні події під час першої президентської кампанії в Москві. Кілька терактів сталося й під час другої президентської кампанії, яка була набагато передбачуванішою, ніж перша й нинішня (сьогоднішня підтримка Путіна нижча, ніж 2004 року).
Утім, хоч би як трактували цю історію, вона все одно б’є проти Путіна. Якщо цей сюжет правдивий, це означає, що, як і раніше, є сліди Доку Умарова, що свідчить про те, що бандпідпілля на Кавказі, перемогу над яким Путін і Рамзан Кадиров подають як головний успіх російсько-кавказької політики — не переможене. Якщо ж це неправда, виходить, що доводиться використовувати не дуже добрі, з погляду моралі, інсценування, щоб показати, що життя головного кандидата в президенти в небезпеці. Усе це, на жаль, свідчить про те, що російська влада не навчилася вигравати вибори в цивілізований спосіб.
Не секрет, що і взаємодія спецслужб Росії й України далека від ідеальної. Це додаткове свідчення того, що ця історія не може бути правдоподібною. Не секрет і те, що під час правління Януковича, не кажучи вже про попередню українську владу, люди, які так чи інакше через політичні мотиви переслідувалися Росією й намагалися врятуватися в Україні, — знаходили в ній притулок.
Зрозуміло, що в цьому випадку ця історія не свідчить ні про яке потепління або похолодання у відносинах між Україною та Росією. У будь-якому разі, все це виглядає досить дивно. Про цю історію стало відомо в розпал передвиборної боротьби, й повідомив про неї засіб масової інформації, що має в Росії однозначну інформацію. Зрозуміло, що це ніяка не журналістська знахідка, а виглядає все, як абсолютно свідоме замовлення. Зазвичай, коли відбуваються такі речі, спецслужби аж ніяк не рвуться повідомляти інформацію. І якщо вірити тому, що це (затримання терористів. — Ред.) було на початку лютого — цього все одно недостатньо, щоб мати повну картину подій. Зазвичай спецслужби прагнуть таку інформацію «не зливати» без політичних вказівок. Це виглядає як певний передвиборний прийом, тому що з того репортажу абсолютно не виходить, що це була підготовка замаху на конкретного політика. Безумовно, це ніяка не антиукраїнська акція. Проте це просто підтверджує те, що характер політичних режимів у Росії й Україні зараз досить схожий, незважаючи на ті розбіжності, що існують. Політичний режим в Україні за методами наближається до російського.
«ЦЕ ЦІЛКОМ МОЖЛИВО»
Олександр ШАРКОВ, ветеран зовнішньої розвідки, генерал-полковник Міжнародної поліцейської корпорації громадської безпеки:
— У нас із Росією по лінії спецслужб є домовленості про взаємодію, зокрема щодо терористичних проявів. Не можна відкидати ймовірність замаху. Злочинці все ж таки до чогось готувалися. Ми знаємо, що чеченські екстремісти мають вельми серйозні претензії до пана Путіна. Війна, яка тривала і, по суті, триває в Чечні породила різні прояви, зокрема й терористичного характеру. Адже ми знаємо, скільки терористичних актів було на території Росії, тому дивуватися, що в Україні чеченці ставили своїм завданням вчинити терористичний акт щодо Путіна, не варто. Це цілком можливо. І якщо СБУ вдалося запобігти цьому злочину, це гарна ознака злагоджених дій українських і російських спецслужб.
Весь ланцюжок подій довкола затриманих злочинців в Одесі свідчить про те, що це далеко не дилетанти. Так, вчинити замах на осіб рівня Путіна вельми проблематично. Тема безпеки вищих посадовців — дуже делікатна. Такі теми ретельно розслідуються. Вони не потребують піарівських дій. Адже ми знаємо, що гинули й президенти США. Є і шизофреніки, які вчиняють замах на життя високих чиновників. Якщо СБУ отримало таку інформацію, то честь їй і хвала. Сподіватимемося, що найближчим часом з’явиться більше інформації, яка прояснить ситуацію. В українських спецслужб сьогодні досить багато проблем, але це не означає, що потрібно піддавати критиці всі їх дії та заяви, як роблять деякі політики.
Чому ця інформація з’явилася в пресі? Тому що невдовзі вибори в Росії. Безумовно, така інформація не може з’явитися без відома компетентних посадовців і політиків.
