Мине саміт ЄЕП — перша цьогорічна акція в «літній політичній столиці», — і на всіх кримських курортах розпочнуться веселі «свята Нептуна», які традиційно відкривають курортний сезон. Із морської піни на берег, просто до верескливих курортників вилізуть бородаті актори, замотані у водорості, оточені «русалками», й оголосять: «Літо настало, відпочивай, народе!» А поки що політики, перед тим як і собі напакувати відпускні чемодани, підбивають підсумки і розплановують майбутнє. Які ж уроки незвичайно бурхливого нинішнього травня в Криму?
«КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ЧИННИК»
Підготовка до річниці — 60- річчя — депортації кримських народів була традиційно конфліктною: радикальні політики лякали кримчан, що півострів «висадять зсередини», що Україна отримає «своє Косово», що на траурний мітинг уже нібито приїхали сотні (дехто говорив про тисячі!) бойовиків УНА- УНСО, що кримські татари готуються «звалити пам’ятник Леніну» тощо. Особливому розпалюванню пристрастей сприяло те, що цього року річниця була «кругла», що наближаються президентські вибори, що вимоги депортованих стали особливо наполегливими, а опір їхніх опонентів ще наполегливішим. Традиційно цього дня дехто не пускав дітей до школи, дехто дав команду закрити магазини. Учасників траурних мітингів, що відбулися в 27-ми районах Криму, охороняли понад 5,5 тисячі правоохоронців. Насправді цей траурний день виявився мирним: УНА-УНСО взагалі в Криму не було, пам’ятник Леніну залишився цілим, кримські татари не несли навіть зелених ісламських знамен та не кричали «Аллах акбар!», що й цього разу відмежувало їх від ваххабізму й екстремізму, в яких їх постійно звинувачують комуністи та проросійські організації. Насправді Крим знову не став Косово, а 18 травня виявилося днем, якого зовсім не потрібно було боятися, а краще б усю енергію спрямувати на гармонійнішу інтеграцію депортованих у кримську спільноту.
Після 18 травня в Криму знову заговорили про необхідність берегти стабільність і піклуватися про узгоджені дії всіх гілок влади та всіх політичних сил. Стало зрозуміло, що в квітні-травні 2004 року Крим стараннями радикальних політиків знову міг бути відкинутий у політичному значенні щонайменше на два роки назад, коли вся робота полягала в боротьбі гілок влади. Глава парламенту Криму Борис Дейч на останній сесії Верховної Ради 21 травня визнав за необхідне перед роботою депутатів нагадати про важливість злагоди всіх політичних сил. «Тому кажу, і нехай мене почують ті, хто хоче почути, — говорив він, — ми не дозволимо втягти себе в безплідні дискусії та політичні чвари. Переконаний, що наш депутатський корпус здатен не наступати на одні й ті самі граблі та не перетворитися на арену взаємних обвинувачень і зведення рахунків за партійними мотивами... У нас є чітке розуміння, в якій ситуації ми перебуваємо, куди і як рухатися. Саме тому звертаюся до всіх депутатів — не піддаватися на різні емоційні дії, щоб не перекреслити досягнуте та не червоніти перед своїми виборцями. Єдність — це наш головний політичний ресурс... Люди чекають від нас не політичних баталій, а конкретних справ, спрямованих на реальне покращання життя…»
Різка промова спікера була викликана, зокрема, тим, що після візиту до Криму російського політика Костянтина Затуліна депутати Сергій Цеков й Олександр Черноморов, які тісно з ним контактували, від імені «Російського блоку» на сесії зажадали відставки глави уряду Сергія Куніцина. Депутати не тільки не підтримали їхню ініціативу, а й різко її розкритикували.
Представники «Російського блоку» стверджували, що Сергій Куніцин «як політик і посадова особа» дуже багато уваги приділяє роботі з кримськими татарами і дуже мало — роботі з «Російським блоком». Роботу уряду щодо вирішення проблем кримських татар вони називають «заступництвом» глави уряду за кримськотатарські інтереси, а контакти з членами Ради представників при Президентові — «змовою» з лідерами меджлісу. «Різка критика з боку «Російського блоку», — сказав сам Сергій Куніцин для «Дня», — спричинена тим, що я, нарівні з виконанням програми облаштування депортованих, останнім часом зробив кілька кроків для зміцнення зв’язків уряду Криму з російським населенням Криму. Це викликало невдоволення Сергія Цекова й Олександра Черноморова, які думали, що тільки вони мають право відстоювати права й інтереси росіян. Виходить, що я як глава уряду забрав у них монополію на право представництва російського інтересу, забрав у них своєрідний «хліб», із яким вони воювали за голоси своїх виборців…»
«РОСІЙСЬКІ СИЛИ» ІСНУЮТЬ РІЗНІ…
Більш того, останні дії «Російського блоку» викликали розкол у лавах проросійських рухів Криму. На відміну від його представників, наприклад, Конгрес російських общин, який представляють депутати Верховної Ради Криму Сергій Шувайников і Галина Гржибовська, підтримали уряд у його роботі щодо вирішення проблем кримчан, росіян за національністю. Зокрема, з участю Конгресу російських общин і за підтримки уряду та парламенту автономії в Криму готується з’їзд слов’янських народів.
«Російський блок», з одного боку, та Конгрес російських общин Криму, з другого боку, практично завжди займають діаметрально протилежні позиції. У чому причина такої розбіжності? Зі слів політолога Олександра Форманчука, «якщо Конгрес російських общин Криму у своїй роботі відстоює інтереси росіян у Криму та в Україні, то «Російський блок» завжди стає на бік російської держави. Він із радістю вітав намір Росії приєднати до себе Тузлу, він завжди сприяє російським політикам на зразок Костянтина Затуліна, навіть якщо їхня робота в нас нічого, крім напруженості, не викликає…». «Дії Конгресу російських общин, навпаки, спрямовані на збереження стабільності, — каже Олександр Форманчук. — Вони займають чітку та логічну політику, наприклад, стосовно прийняття російського громадянства в Україні. Якщо «Російський блок» агітує за прийняття російського громадянства, то Конгрес російських общин роз’яснює, що кримські російські люди повинні відстоювати свої інтереси в Україні, залишаючись її громадянами. Таким чином, якщо «Російський блок» — це просто примітивна «п’ята колона» Росії, що підпорядковується російським політикам аж ніяк не першого та не прогресивного ешелону, то Конгрес російських общин проводить значно далекогляднішу політику, яка відповідає інтересам російських людей у нашій країні…»
«У гаслах і закликах представників «Російського блоку» та Компартії Криму дуже мало конструктивних пропозицій, щоб вони могли знадобитися на практиці, — зазначає інший кримський політолог Володимир Притула. — Вони спрямовані переважно на загострення обстановки у відповідальні періоди життя Криму, саме тоді, коли потрібні спокій, розсудливість, співпраця, а не конфронтація. Тільки в такому разі вони могли б відігравати позитивну роль. А це вкрай необхідно, бо Крим ще має вирішити чимало проблем, у тому числі й у міжнаціональній сфері».
