Вчора народні депутати 235 голосами «за» ухвалили у другому читанні та в цілому закон, що кардинально змінює правила коаліційного будівництва. Мова, зокрема, йде про формування правлячої більшості у Раді на індивідуальній, а не на фракційній (як прописано в Конституції) основі. Опозиціонери вже назвали це конституційним переворотом. Однак чинити «конституційний переворот» ані бютівці, ані «нашеукраїнці» не заважали — просто сиділи й спостерігали...
Про подальшу коаліціаду, про долю чинної ВР та колись рейтингового і монолітного, а наразі «розхристаного» блоку Майдану і не лише говоримо сьогодні з членом НУ-НС Володимиром СТРЕТОВИЧЕМ.
— Пане Володимире, останні події у Верховній Раді, а, зокрема, сумнівне з конституційної точки зору рішення про формування коаліції з окремих депутатів, а не фракцій, м’яко кажучи, засмучують. Складається стійке враження, що в ім’я «залізобетонної» стабільності регіонали готові і вибори переносити, і Основний Закон порушувати. Як далеко можуть зайти, і як чесному перед виборцем парламентарію не загрузнути у цьому, даруйте, багні, що заполонило ВР?
— Здавалося, що наша вчорашня опозиція, а сьогоднішня влада, трошки вилюдніла. Здавалося, що вони стали більш цивілізованими. Дещо раніше я навіть думав про те, що варто припинити ворогувати, потрібно йти на співпрацю з нинішньою владою, підставляти їм своє плече й робити щось корисне для країни. Проте, передумав, коли побачив що принцип «більшовизму» панує в їхніх головах і вони не хочуть чути думки, відмінні від своїх.
— Нещодавно в інтерв’ю «Дню» представник БЮТ Андрій Сенченко сказав цікаву фразу. Суть її така: в нашій політиці навіть із ганебних вчинків вміють зробити подвиг. Власне, цим і займаються наразі ті, хто «вбив» у коаліційну труну БЮТ+НУ-НС+БЛ останній цвях. Багато експертів проводять паралелі з відомим вчинком пана Мороза, за який він поплатився на дострокових виборах. Але загалом — тиша... Опозиція мовчить, інтелігенція — також. Але ж це може розв’язати руки і спонукати до вседозволеності, чи не так?
— Дуже складне насправді запитання. На мій погляд, інтелігенція і здравомислячі проукраїнські люди зараз все ще приходять до тями після фіаско 7 лютого. А я інакше як фіаско це не називаю, оскільки і офіційний лідер нації, і лідери виборчих перегонів не змогли згуртуватися та залишити за собою чисельну «помаранчеву» перевагу що була в 2005-му. Так нехтувати довірою людей неможна і підтвердженням цього є те, що ми отримали у виборчому підсумку.
Гадаю, інтелігенція зараз ще не відчуває величини та глибини усіх загроз, але ж потім може бути запізно! Тому 9 березня у парку Шевченка, біля Тараса, зроблена досить гостра й рішуча розмова на цю тему між опозицією і людьми, які прийшли її підтримати.
— Юлія Тимошенко в день, коли парламент відправив її з прем’єрського посту заявила, що бачить себе у ролі лідера об’єднаної демократичної опозиції. Гадаєте, приміром, члени НУ-НС, які не спромоглися домовитися під час виборів (від «помаранчевої» фракції було три кандидати в президенти, плюс Ющенко), зможуть консолідуватися по їх закінченню?
— Якщо говорити про парламент, можу передбачити наступний розвиток подій у НУ-НС. Близько третини фракції НУ-НС підтримуватиме коаліцію, оскільки бізнесові інтереси братимуть гору над загальнодержавними, прозаїчно — демократичними. Решта виступатимуть цілісною структурою. Передусім тому, що вже не буде того, хто б розводив по різних кутках і вів закулісні переговори то з однією частиною, а то з іншою, як це робив колишній президент. Така доля «Нашої України»... Наскільки це допомагатиме коаліції — складно сказати, оскільки я не можу змиритися з думкою що Президент Янукович, який нещодавно клявся на Пересопницькому Євангелії, що буде гарантом Конституції, напевно підпише закон, що порушує Основний Закон.
Хто допомагатиме ПР із НУ-НС окрім бізнес груп? «Єдиний Центр», який є структурою, оформленою для того аби її лідер, що перебуває в тіні, міг впливати на процес. Між тим вже сьогодні можна однозначно сказати, що в парламенті є 231 відступник. Відступник від присяги, в якій чітко написано, що кожен депутат зобов’язаний додержуватися Конституції і законів. А вони Конституцію порушили прийняттям закону, що змінює умови формування коаліції. Тому, чим швидше ми цей парламент відправимо на відпочинок, тим краще буде для країни.
— Чи ви справді вірите в те, що достроковим виборам бути?
— Побачимо, що вигадає опозиція, хоча насправді навряд чи вона вже щось може вигадати. Скоріше за все, десятого числа буде коаліція, а за нею й уряд. Однак ця більшість буде називатися так: коаліція Верховної Ради із опозиційних фракцій плюс «відщепенці».
Не виключаю, що коли ця незаконно народжена коаліція ( тобто коаліція — байстрюк) попрацює й КС згодом визнає, що це все неправомірно, тоді в НУ-НС народиться симбіоз, який об’єднає інтереси 37-ми. В такому випадку може відбутися переформатування коаліції на законних підставах. Але говорячи про те, що цей парламент потрібно відправити на відпочинок, я маю на увазі, що кожен народний депутат, передусім, повинен себе показати представником частини народу, яка делегувала йому повноваження. Тому присяга для депутата має бути як «Отче наш» для віруючого.
Але що в знаменнику? Вони заради політичної доцільності відступають від присяги, а потім обѓрунтовують це турботою про людей (мовляв, уряду немає, країна розбалансована). Проте це не дає їм права порушувати закон, тому що таким чином ми прививаємо традицію невігластва, мовляв, ми при владі й тому нам все можна, а опозиція і всі інші нехай собі керуються законом.
— Справді, зверхність, іронічні жарти, що мають місце в парламенті з боку ПР на адресу БЮТ та НУ-НС не помітити неможливо. Але ж, погодьтеся, є й зворотний бік медалі. Я до того, що, не дочікуючись офіційних результатів виборів, дехто з вашої фракції стрімголов побіг у «синьо-білий» штаб на вулиці Липській. Набігло стільки, що, за словами Бориса Колеснікова, двері тріщали. А як сприймати появу глави СП екc-президента в парламенті, яка домовлялася про прем’єрське майбутнє Ющенка?..
— Так, провина є, але... Колишній президент розвів фракцію по своїх кутках. З одними розсварився, других приближував, третіх віддаляв. Іншими словами, він не працював із фракцією як цілісною структурою. В нього були свої фаворити, а були ті, що говорили йому правду. З останніми в результаті він не бажав зустрічатися. Тепер він пожинає плоди. Йому як екс-президентові не болить те, що відбувається. Більше болить, можливо, Кравчуку, як першому президентові незалежної України і навіть Кучмі, як другому. Але точно не Ющенкові, який так бездарно закінчив свою президентську кар’єру.
А те що кулуарами ВР ходить керівник його апарату? Ну, давайте відверто: цей керівник дуже допомогла лідеру Партії регіонів стати Президентом. Тому, очевидно, вона вимагає сатисфакції і каже, що якщо прем’єр буде від «Нашої України», то це має бути Віктор Ющенко. І попри всі «ні» я такого варіанту не виключаю, бо в нашій системі політичних цінностей і культури нічого ніколи не можна виключати. Але якщо це відбудеться, то я, знаєте, подумаю, а чи варто перебувати в цій політиці?
— Справді, з огляду на традиційну непрогнозованість слів і дій вітчизняних політиків, жоден із «прем’єрських» варіантів не слід скидати з рахунків. Але наразі депутати та політологи дають 98%, що главою нового уряду стане Микола Азаров. Як ви оцінюєте цей прогноз?
— Думаю, так воно зрештою і станеться. Переможці президентських перегонів свідомо лобіюють саме його кандидатуру, оскільки потрібно робити непопулярні кроки. А потім? Потім можна змінити прем’єра на більш лояльного.
Судячи з позиції Януковича, озвученої під час зустрічі з нашою фракцією, він чітко стоїть на позиції, що зараз розмов про будь-якого іншого (не з Партії регіонів) прем’єра не може й бути. Тому, скоріше за все, це буде Азаров, який колись (разом із Морозом) був кандидатом на пост глави ВР, але дивним чином не набрав жодного голосу, бо була чітка домовленість «протягнути» Мороза в спікери.
— Досвід коаліційного будівництва небагатий, проте показовий. Показовий в тому сенсі, що, скажімо, БЮТ, «Наша Україна», інші політичні сили, що йменують себе демократичними, коаліцію створюють у страшенних муках і об’єднуються за кілька хвилин до «розстрілу». А ось Партія регіонів (згадаймо неочікуваний кульбіт Мороза) примудряється «сколотити» більшість оперативно й без галасу. Чим це пояснюється?
— Я думаю, що ментальністю. Адже враховуючи, що демократ — виразник народу, він слухає народ, слухає себе, потім йде на компроміс, вибудовуючи позицію. А той, хто зараз прийшов до влади, може себе лише умовно називати демократом, оскільки методи керівництва, досягнення мети (в тому числі виборчого результату) рішуче відрізняються від того, що вимагає розвинута демократія. Але ж, бачите, попри це увесь світ поспішив аплодувати й сказати, що все відбулося правильно, чесно, демократично. Хоча й цю позицію можна зрозуміти, оскільки світ втомився від нас і світ хоче, щоби в великій країні Східної Європи не було напруги й протистояння. Тому, власне, вони й поспіхом заявили, що все законно, чим, по суті, вибили з рук сторони що програла будь-які важелі оскарження результатів, як, наприклад, було в 2004 році. Та річ у тім, що ПР звикла так працювати... Як? Я вам приведу цитату Горького: «Если враг не сдается, то его уничтожают». Не виключаю, що такий підхід був застосований і до Литвина, який обіцяв не «вбивати» коаліцію, (адже йшли відповідні перемовини про її збереження, відновлення), а вчинив інакше.
Напередодні його оголошення про розпад коаліції, прем’єр-міністр була на засіданні Ради коаліції. По закінченню засідання вона мала двогодинну бесіду з Литвином в результаті якої домовились, що про розпуск коаліції не буде оголошено, хоча десятиденний термін (для збору підписів «за» коаліцію БЮТ+НУ-НС+БЛ. — Авт.) який він висмоктав із пальця, сплив 2 березня. Як на мене, спікер оголосив про розпуск коаліції не з доброї волі, його примусили це зробити. Чи то залякали, чи то ультиматуми якісь пред’явили...
— Як правило, перемовини про створення коаліції ведуться поза полем суспільного зору, «під столом», як кажуть ваші колеги — депутати. Така ж ситуація й зараз. Балаканини про те, що хтось із кимось десь і про щось домовився — безліч, а реальних фактів — вкрай мало. З огляду на те, що коаліція без участі в ній (чи то фракції, чи то «тушок») членів НУ-НС неможлива, до «помаранчевих» прикута увага ПР. Отож, чи вам особисто пропонували вступити в коаліцію, а якщо так, на яких умовах і чим ці перемовини завершилися?
— Не буду лукавити, справді, так, переговори про співробітництво зі мною велися. Я сказав, що я проукраїнський політик і буду дбати про все українське, що ви будете робити. Тим не менше, додав, що в мене немає гарантій, що це буде стабільно, серйозно, і, що через певний час ви не вимажете всіх своїх опонентів у багнюці й скажете, що всі вони однакові, а нашим хлопцям й без них не вистачає посад, тому будьте здорові. Але коли я допускав співпрацю, я навіть й гадки не мав, що вони будуть діяти брутальними способами і заради коаліції намагатимуться здійснити антиконституційний переворот. В мене ж одразу відкрилися очі й тепер ніяких примар немає, що з ними можна працювати.
Я кажу в парламенті: «Що ви робите!? А де ж світила демократії? Де Мартинюк, який добре знає регламент? Де Сергій Петрович Головатий, який грудьми стоїть за демократію у Венеціанській комісії?». Мовчать... Політична кон’юнктура, бачте. Тому, напевно, слова проти сказати не можуть. А де ж громадянська позиція, де відповіді на зухвалу поведінку псевдоеліти? Питання відкрите.
— Багато хто з оглядачів вважає, що зараз краще було б таки достроково припинити повноваження цієї Верховної Ради. «За» таку позицію можна знайти безліч аргументів. Але є й «проти». Мова про те, що чинна наразі система виборів навряд чи суттєво змінить розклад сил у ВР. Інакше кажучи, за старими правилами вибрати щось якісно нове неможливо. Та ці правила, попри їхні очевидні недоліки, чомусь ніхто не поспішає змінювати.
— Проблема насправді в іншому. Ми, як уламок великої імперії, не виховали значної частини провідників державницького мислення. Потім в парламент прийшла комуністична еліта, яка, до речі, на початку 90-х була найкращою і по інтелекту, і по людським, і по патріотичним якостям. А згодом прийшли рекетири, які стояли на базарах і брали по 5 гривень. За ними — ті, що купили державну власність за безцінок і стали мільйонерами. Їм залишилося тільки метелик на лацкан, бо все інше в них в житті є.
Така трансформація в негативну сторону призвела до того, що правова культура, правосвідомість опинилися на (м’яко кажучи) досить низькому рівні.
Ну, як, скажіть, може заслужений юрист Бондик (автор законопроекту, що змінює умови створення коаліції. — Авт.) пропонувати законодавчі нісенітниці і з трибуни про них говорити? Ось тут першопричина. Підбір кваліфікованих кадрів як менеджменту у вищому законодавчому органі країни є дуже й дуже низький. В парламенті більшість людей вирішують не загальнодержавні інтереси, а свої — егоїстичні, бізнесові.
— Віктор Янукович в президентському статусі здійснив два візити. І якщо в бельгійській столиці Президент не робив «різких рухів», то в Кремлі зробив ряд резонансних заяв і натяків. Зокрема, про захист російської мови, подальше перебування ЧФ РФ, газотранспортного консорціуму, скасуванню Указів Ющенка про присвоєння звання «Герой України» Степану Бандері та Роману Шухевичу...
— Знаєте, є такий відомий філософський вираз, що мертві, якщо з ними поводяться неналежно, хапають живих. Вони повертаються: в інших ракурсах, іпостасях, явищах. Тому, якщо все озвучене трапиться... Це буде ще одна оцінка того, що ми отримали главу держави, який не вболіває за загальнонаціональні інтереси, а є угодовцем певного державного утворення, що розташоване на схід від України. Скажу з біблійного: «По справах їхніх пізнаєте їх». Але я думаю, що точка кипіння настане досить швидко і всі зрозуміють, що, перш за все, потрібно об’єднатися й відправити цю владу в опозицію.
